До 5 років за гратами за переслідування жінок: як карають за сталкінг зараз та що передбачають нові законопроєкти
Цього літа десятки жінок в Україні розповіли про переслідування в мережі від киянина, з яким раніше випадково познайомилися. Отримавши номер телефону, чоловік роками тероризував їх нав’язливими повідомленнями та дзвінками, замовляв на їхнє ім’я адресну доставку.
Сталкінг в Україні досі не визначений як окремий злочин, тож і покарання за нього безпосередньо не передбачено. Це розв‘язує руки таким злочинцям і залишає постраждалих жінок жити у страху за свою безпеку. Водночас після ратифікації Стамбульської конвенції Україна має міжнародні зобов’язання щодо криміналізації таких переслідувань та убезпечення постраждалих від них.
На розгляді парламенту перебувають вже два законопроєкти, які передбачають відповідальність за сталкінг. Про те, які норми вони пропонують і що з цього підтримують правозахисники, розповіла ZMINA юристка Центру стратегічного судочинства “ЮрФем” Анна Гопшта.
Киянин роками переслідував жінок і збирав інформацію про них
У травні–червні 2026 року кілька жінок поділилися у соцмережі Threads історіями про те, як вони зазнали кіберпереслідування від киянина, на ім’я Віктор. В дописах прикріпили його фото.
“Підходить знайомитись, і, не дай Боже, ви, як ми, були надто ввічливими/добрими/наляканими, щоб дати свій номер – починається сталкінг. Він буде підходити знову і знову, буде удавати, що знайомиться з вами вперше. Надзвонювати по 100 і більше разів. Коли ви будете казати ні – він може не давати пройти та бути дуже нав’язливим”, – написала одна з дівчат.
Жінки, які постраждали від переслідувань Віктора, розповіли, що він нав’язливо їм телефонував з різних номерів, надсилав повідомлення, наполягаючи на зустрічах, намагався зламати їхні акаунти, замовляв на їхнє ім’я доставки з післяплатою. До спільного чату, де жінки ділилися своїми історіями про чоловіка, приєдналися понад 40 учасниць.
У серпні поліція Києва повідомила, що оголосила в розшук 34-річного киянина, який роками займався сталкінгом – переслідував жінок телефоном та через інтернет. Слідчі задокументували 11 епізодів втручання у приватне життя потерпілих. Підозрюваному загрожує до п’яти років за ґратами.
За даними слідства, чоловік з 2017 року знайомився з жінками у громадських місцях, брав їхні номери телефонів. Після того як спілкування припинялося, киянин надсилав їм повідомлення з різних акаунтів, телефонував, окремих жінок переслідував, щоб поновити контакт.
“Крім цього, чоловік здійснював несанкціоновані спроби входу до облікових записів онлайн-банкінгу, месенджерів, служб доставки, сервісів таксі та інших електронних ресурсів потерпілих”, – розповіли в поліції.
Чоловік використовував сторонні акаунти, з яких надсилав жінкам погрози, оформлював на їхнє ім’я замовлення та доставки, давав зрозуміти, що знає про їхнє місцеперебування та про іншу особисту інформацію. Він незаконно збирав і зберігав конфіденційну інформацію щонайменше одинадцяти жінок та використовував її для тривалого переслідування та втручання у приватне життя, зазначили в поліції. Там повідомили, що чоловік знаходиться за кордоном з лютого 2024 року.
Слідчі заочно повідомили чоловіку про підозру за ч. 2 ст. 182 Кримінального кодексу України – незаконне зберігання та використання конфіденційної інформації про особу, у тому числі вчинене повторно. Максимальне покарання за таке порушення – до 5 років позбавлення волі.
Що таке сталкінг: визначення в законопроєктах
У Верховній Раді 2024 року були зареєстровані два законопроєкти, які запроваджують кримінальну відповідальність за сталкінг. Проєкт закону № 12297 стосується імплементації міжнародних норм із питань протидії домашньому та іншим видам насильства, зокрема положень Стамбульської конвенції, до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів. У лютому 2026 року законопроєкт № 12297 внесли до порядку денного парламенту.
Законопроєкт №12088 пропонує зміни до Кримінального процесуального кодексу України та Закону “Про запобігання та протидію домашньому насильству” щодо встановлення відповідальності за злочинне переслідування (сталкінг). На підтримку цього документа постраждалі створили петицію на сайті парламенту. Обидва проєкти закону отримали позначку євроінтеграційних.
Автори законопроєкту №12297 визначають сталкінг (незаконне переслідування) як умисну загрозливу поведінку стосовно іншої людини – незаконне стеження, нав’язування спілкування, незаконне вторгнення в її особисте чи сімейне життя всупереч її волі, що викликає страх за безпеку свого життя чи здоров’я або її близьких. Сталкінг відбувається у тому числі з використанням електронних комунікацій.
За сталкінг пропонують карати штрафом від 34 до 68 тисяч гривень, громадськими роботами на 150–240 годин, виправними роботами або пробаційним наглядом до двох років. Також суд у разі ухвалення закону зможе призначати обмеження волі на строк до двох років.
Якщо переслідувачі діяли групою або сталкер уже мав судимість, або переслідували неповнолітню людину – покарання може сягати чотирьох років обмеження або позбавлення волі.
Ініціатори законопроєкту №12088 пропонують вважати сталкінг формою психологічного домашнього насильства, яка виражається у небажаній нав’язливій увазі, стеженні та неодноразовому перебуванні біля місця проживання постраждалої людини.
Кіберпереслідування визначається як постійне спостереження за людиною без її згоди за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. Зокрема, крадіжка особистих даних або шпигування через її соціальні мережі або месенджери, електронну пошту та телефон, крадіжку паролів, злом чи пристроїв, встановлення шпигунських програм.
Як карають за сталкінг зараз і чому цього недостатньо
Станом на сьогодні в українському законодавстві відсутня норма, яка б прямо передбачала адміністративну чи кримінальну відповідальність безпосередньо за сталкінг, пояснила в коментарі ZMINA юристка Центру стратегічного судочинства “ЮрФем” Анна Гопшта.
Тому для притягнення кривдника до відповідальності правоохоронним органам доводиться кваліфікувати окремі прояви переслідування за іншими статтями Кримінального кодексу України або Кодексу України про адміністративні правопорушення залежно від того, які саме дії були вчинені.
“ЮрФем” супроводжує кількох жінок, які повідомили про переслідування з боку Віктора. Як пояснила раніше в коментарі “hromadske” керівниця центру стратегічного судочинства організації “ЮрФем” Юлія Нікітіна, один з варіантів притягнення до відповідальності за сталкінг зараз – це кваліфікувати його як хуліганство, за що передбачений штраф до 34 тисяч грн, пробаційний нагляд чи обмеження волі до 5 років.
Або ж – як насильство за ознакою статі (ст. 176-3 Кодексу про адміністративні правопорушення). Покарання – штраф до 3400 гривень чи громадські роботи до 40 годин.
Також сталкінг можуть кваліфікувати як порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 Кримінального кодексу). Зокрема, йдеться незаконний збір, зберігання, використання конфіденційної інформації про людину. За це передбачене покарання – штраф до 17 тисяч гривень та обмеження волі до 3 років.
“Такий підхід не дозволяє належно враховувати сталкінг як систематичну поведінку, спрямовану на переслідування та контроль постраждалої особи. Окремі дії кривдника самі по собі можуть не підпадати під жоден із наявних станом на зараз складів правопорушень. У результаті цього постраждала людина може не отримати своєчасного та належного захисту від правоохоронних органів”, – звернула увагу Анна Гопшта.
Україна має міжнародні зобов’язання щодо протидії сталкінгу
Ратифікація Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції) накладає на держави-учасниці важливе зобов’язання запровадити кримінальну відповідальність за переслідування як форму насильства щодо постраждалих жінок та забезпечувати захист таких постраждалих, наголосила Анна Гопшта.
Питання переслідування (сталкінгу) врегульоване у статті 34 Стамбульської конвенції. Там визначається, що сталкінг – це умисна поведінка, яка полягає в повторному здійсненні загрозливої поведінки, спрямованої на іншу людину, що змушує її боятися за свою безпеку.
“У цій нормі йдеться саме про зобов’язання вжити необхідних законодавчих або інших заходів для криміналізації переслідування. Після ратифікації Стамбульської конвенції Україна взяла на себе міжнародно-правове зобов’язання забезпечити відповідність національного законодавства її приписам, зокрема й щодо криміналізації сталкінгу”, – зазначила вона.
Як розв’язати проблему і який законопроєкт підтримують експерти
Основна відмінність між законопроєктами №12297 та №12088 полягає в тому, що доповнення Кримінального кодексу України окремою статтею створить можливість притягнути переслідувача до кримінальної відповідальності безпосередньо за сталкінг. Тоді як законопроєкт №12088 розглядає сталкінг виключно як одну з форм психологічного домашнього насильства, звернула увагу Анна Гопшта:
“У законопроєкті №12088 проблемним є підхід, за якого сталкінг фактично розглядається крізь призму домашнього насильства. Переслідування може бути проявом гендерно зумовленого насильства незалежно від характеру стосунків між кривдником і постраждалою особою. Воно може вчинятися колишніми чи нинішніми партнерами, членами сім’ї, але так само й людьми, які ніколи не перебували з постраждалою у близьких чи сімейних стосунках”.
Зокрема, по допомогу часто звертаються постраждалі від переслідування з боку незнайомих чоловіків, у тому числі у цифровому середовищі. Тому кваліфікація сталкінгу виключно в контексті психологічного домашнього насильства не дозволить сформувати універсальний механізм притягнення до відповідальності.
“У випадках, коли кривдник не належить до кола осіб, на яких поширюється Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, знову виникатиме необхідність “підшуковувати” статті, за якими можна притягнути до відповідальності за вчинене”, – зауважила Анна Гопшта.
За її словами, окремої уваги потребує і запропоноване законопроєктом №12088 розмежування “злочинного переслідування (сталкінгу)” та “кіберпереслідування”. Такий підхід не повною мірою відповідає комплексній природі сталкінгу:
“На практиці використання цифрових технологій є лише одним зі способів переслідування. Крім того, різні способи вчинення сталкінгу можуть поєднуватися і в межах одного випадку: кривдник може надсилати нав’язливі повідомлення чи погрози через соціальні мережі та месенджери й одночасно переслідувати постраждалу в реальному житті, наприклад, з’являтися біля її місця проживання, роботи або навчання”.
Водночас закріплення кримінальної відповідальності за сталкінг є принципово важливим, наголошує Анна Гопшта. Це пропонує законопроєкт №12297, над яким працювали й експертки “ЮрФем”:
“Визначення переслідування як адміністративного правопорушення не забезпечуватиме належного захисту постраждалих, зокрема через значно коротші строки притягнення до адміністративної відповідальності (такі строки можуть становити 2, 3, 6 місяців або один рік, залежно від того, яке саме адміністративне правопорушення було вчинене). Для постраждалих це може бути критичним, бо звернення до правоохоронних органів нерідко відбувається не одразу – через страх, психологічний тиск та побоювання за власну безпеку”.
Водночас внесення змін до Кримінального кодексу України й передбачення кримінальної відповідальності за сталкінг розширить можливості забезпечити ефективний захист прав постраждалих осіб, бо строки притягнення до кримінальної відповідальності є тривалішими.
“З огляду на це, законопроєкт №12088 у запропонованій редакції не повною мірою відповідає підходам, закріпленим у Стамбульській конвенції та Директиві 2024/1385/ЄС, і потребує подальшого доопрацювання. Натомість законопроєкт №12297 спрямований на імплементацію окремих положень зазначених міжнародно-правових актів та пропонує більш комплексний підхід до криміналізації сталкінгу, що й вимагає припис Стамбульської конвенції”, – зазначила Анна Гопшта.
Не лише закон: потрібні механізми реагування
Встановлення кримінальної відповідальності за сталкінг є важливим і давно назрілим кроком, однак саме по собі ухвалення відповідної норми не гарантує ефективного захисту постраждалих, звертають увагу в “ЮрФем”. Необхідний комплексний підхід, який передбачатиме не лише належне законодавче регулювання, а й створення дієвих механізмів реагування на випадки переслідування.
За словами Анни Гопшти, ефективність та правильне застосування цієї норми багато в чому залежатиме від коректної роботи судів та правоохоронних органів:
“Працівники правоохоронних органів мають бути належним чином підготовлені до реагування на повідомлення про сталкінг, зокрема розуміти особливості такого виду насильства, вміти оцінювати ризики для постраждалої особи та вживати необхідних заходів для забезпечення її безпеки”.
Важливо, щоб після повідомлення про сталкінг правоохоронні органи не обмежувалися фіксацією вже вчинених дій, а своєчасно припиняли та захищали від подальшого переслідування постраждалої людини.
