Печерський суд відмовив у відводі судді у справі Дмитра Борзих проти ZN.UA та Інни Ведернікової

Печерський районний суд Києва відмовив у відводі судді Олексія Соколова, який розглядає позов колишнього заступника головного військового прокурора Дмитра Борзих проти видання ZN.UA та журналістки Інни Ведернікової. Захист журналістки просив змінити суддю через його можливі професійні контакти з Борзих у минулому.

Відповідну ухвалу суд виніс 14 вересня.

Використано оригінальні фото. Колаж створено за допомогою ШІ

Заяву про відвід подав адвокат Інни Ведернікової Роман Васильняк. Він звернув увагу, що у 2017–2019 роках Дмитро Борзих працював заступником головного військового прокурора та погоджував клопотання, які розглядали слідчі судді Печерського райсуду, зокрема Олексій Соколов.

На думку адвоката, такі обставини могли викликати в стороннього спостерігача сумніви в неупередженості судді.

Суд із цими аргументами не погодився. Він зазначив, що захист не навів конкретних фактів, які б свідчили про упередженість Соколова або могли вплинути на розгляд справи.

Також суд вирішив, що сама робота Борзих у прокуратурі в той період, коли Соколов виконував обов’язки слідчого судді в Печерському суді, не доводить їхнього особистого знайомства чи тривалих контактів поза межами судових процедур.

Аргументи про можливі професійні контакти суд назвав припущеннями. В ухвалі також зазначено, що безпідставне, на думку суду, заявлення відводу може свідчити про зловживання процесуальними правами.

У результаті Соколов продовжить розглядати позов Борзих проти Ведернікової та ZN.UA. Окремо оскаржити ухвалу про відмову у відводі не можна.

30 вересня у Печерському районному суді Києва мав розпочатися розгляд справи по суті. Однак його не провели: через безпекову ситуацію сторони попросили перенести розгляд на жовтень.

Раніше ZMINA писала, що Дмитро Борзих подав позов до ZN.UA та редакторки відділу внутрішньої політики Інни Ведернікової через розслідування “Справа адвокатів-хакерів. Як НАБУ виявило паразитів” та подальші матеріали видання.

Борзих вимагає визнати частину оприлюдненої інформації недостовірною. Одна з його претензій стосується того, що медіа називало його ім’я як підозрюваного до ухвалення обвинувального вироку. Також він заявив 500 тисяч гривень судових витрат, з яких 300 тисяч – витрати на правову допомогу. 

Борзих має статус підозрюваного в кримінальному провадженні НАБУ. За даними бюро, він та ще двоє адвокатів компанії “Гарантія ваших прав” могли отримувати несанкціонований доступ до матеріалів щонайменше 100 кримінальних проваджень правоохоронних органів, серед яких було близько 30 справ НАБУ щодо топкорупції. Слідство вважає, що йшлося, зокрема, про закриту інформацію щодо погоджених судами обшуків. 

Водночас це не перша заява про відвід судді в цій справі. 

Спочатку справу отримав суддя Євген Хайнацький, однак він заявив самовідвід через особисте знайомство з Борзих. Після перерозподілу справа потрапила до судді Тетяни Ільєвої, яка також заявила самовідвід. Після цього справу передали Олексію Соколову. 

Ще в серпні Васильняк заявляв про сумніви щодо неупередженості Соколова. Адвокат повідомляв, що намагався з’ясувати, чи розглядав той клопотання, погоджені Борзих у період його роботи у військовій прокуратурі. За словами Васильняка, в Печерському суді відповіли, що такої інформації не фіксують. 

Адвокат Євген Воробйов раніше заявляв, що позов має ознаки SLAPP – стратегічного судового позову, який можуть використовувати для тиску на журналістів та громадських активістів через тривалі судові процеси й фінансові вимоги. Центр протидії корупції також називав справу спробою тиску на медіа. Це оцінки представників медіа та ЦПК, а не встановлений судом факт. 

Нагадаємо, що SLAPP-позови можуть впливати на роботу українських журналістів: навіть якщо редакція зрештою виграє справу, тривалі процеси, фінансові витрати та ризик нових позовів можуть створювати додатковий тиск на медіа. 

30 вересня у Верховній Раді також зареєстрували законопроєкт №16117, який передбачає механізми протидії використанню судових позовів для тиску на журналістів, активістів та інших учасників суспільних дискусій.