“День народження за ґратами”: закликаємо писати вітальні листи бранцям Кремля
Ваш лист чи листівка для них – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Часто ваш лист для них набагато важливіший, ніж посилка з харчовими продуктами чи речами. На цьому неодноразово наголошували ті політв’язні, які вже відбули повний термін ув’язнення чи вийшли на свободу внаслідок взаємного звільнення між Росією та Україною. Ваша реакція – ще одне нагадування, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються та чекають на волі.
“Коли ти перебуваєш у закритому просторі, ти розумієш, що дуже важливо вести довгі листування. Вони дозволяють тобі пережити період вакууму, коли нічого не відбувається, окрім простих та огидних речей – обід, вихід на прогулянку, робота. Ти обмежений в усьому. І єдине, що в тебе лишається, – свобода думки. Тому так важливо вести діалоги з такими людьми”, – пояснює правозахисниця Центру громадянських свобод Олександра Романцова.
Про що писати?
В’язням Кремля ви можете написати все, що у вас на серці. Можна переповідати новини, інтерв’ю з цікавими людьми, писати поради зі зміцнення здоров’я в закритому приміщенні, вірші, короткі оповідання. Діти можуть робити малюнки.
“Відбувся чемпіонат з фігурного катання, вийшов неймовірний фільм. Ми на це не звертаємо увагу, але політв’язні не мають доступу до щоденних подій”, – каже Олександра Романцова.
Щоб пройти тюремну цензуру, слід дотримуватися простих правил:
- писати російською мовою (листи, написані іншими мовами, адміністрації місць несвободи викидають);
- дотримуватися політичної нейтральності;
- вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
У цьому матеріалі ми коротко нагадаємо про бранців, які мають день народження в березні.
Сулейман Асанов
Сулейман Асанов за освітою філолог, викладач турецької та кримськотатарської мови та літератури, екскурсовод, бізнесмен, громадський журналіст і волонтер ініціативи “Кримська солідарність”. Цю громадську ініціативу в Криму створили родини політв’язнів, їхні адвокати та небайдужі кримськотатарські активісти. Її учасники відстежують та документують порушення прав людини, надають правову допомогу.
Із 2014 року Сулейман допомагав сім’ям політв’язнів. Відвідував судові засідання за політично вмотивованими справами, розповідав про це на своєму ютуб-каналі, зокрема робив стрими обшуків у помешканнях кримських політв’язнів.
“Коли моя тітка з двоюрідним братом Османом виїхали з Криму, я дуже засмутився, тому що він був моїм найкращим другом, – згадує син політв’язня Махмут Асанов і додає. – Десь через рік я попросив свого батька поїхати до них у гості, але він сказав: “Я не можу поїхати, коли наші брати та співвітчизники – в біді. Він вчив нас не думати самих себе, а й про інших”.
Діти політв’язня відгукуються про нього як про веселу та добру людину.
Усе розпочалося 12 травня 2016 року. Саме тоді в Бахчисараї після обшуків помешкань кримських татар російські силовики затримали й звинуватили в участі в релігійній організації “Хізб ут-Тахрір” чотирьох місцевих жителів. Серед них Асанова не було.
Тоді також обшукали кафе чоловіка “Салачик” і притягнули його до адміністративної відповідальності за “порушення громадського порядку” через участь у спонтанному мітингу біля закладу. “Суддя” незаконного “Бахчисарайського районного суду” Марина Нікіщенко присудила Асанову 5 тисяч рублів штрафу і 1 890 гривень.
Утім, це не злякало бізнесмена, і він навіть, навпаки, активніше долучився до громадської діяльності й почав надавати своє кафе для проведення зборів активістів “Кримської солідарності”.
Наступного року, 12 жовтня, Марлена арештували разом з Тимуром Ібрагімовим, Меметом Бєляловим, Сейраном Салієвим, Сервером Зекір’яєвим та Ернестом Аметовим. ФСБ інкримінує чоловікові “організацію роботи “Хізб ут-Тахрір”, яку Росія називає терористичною, але яка є легальною в Україні, а також “підготовку до насильницького захоплення влади”.
У вересні 2020 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив громадянина України до 19 років позбавлення волі. Російський “Меморіал” визнав його політв’язнем.
Із 27 квітня 2018 року кафе Асанова припинило свою діяльність. Закриття закладу ініціював “прокурор” Бахчисарайського району Олексій Борисович Ощепков, йдеться на фейсбук-сторінці кафе.
У Сулеймана Асанов є дружина Айше та четверо дітей – Сафіє, Саїд, Сейтмамут та Ескендер.
Асанову Марлену Рифатовичу,
02.03.1977 г. р.
ФКУ СИЗО №3 ГУФСИН России по Ростовской области,
ул. Украинская, 1, г. Новочеркасск,
Ростовская область, 346 408, РФ
Муслім Алієв
Житель села Верхня Кутузівка на південному березі Криму Муслім Алієв свого часу працював трактористом та будівельником. Він голова мусульманської громади.
11 лютого 2016 року в будинок Алієвих увірвалися озброєні силовики та обшукали помешкання, після чого незаконно затримали Мусліма. Так його зробили одним з фігурантів “ялтинської справи “Хізб ут-Тахрір”. Суд у Ростові-на-Дону засудив чоловіка до 19 років позбавлення волі за начебто “організацію діяльності “Хізб ут-Тахрір” та “підготовку до насильницького захоплення влади”.
Окупаційне слідство твердило, що він проводив збори, на яких вивчали літературу забороненої 2003 року Верховним судом РФ “Хізб ут-Тахрір”, говорили про правильне представлення цієї організації суспільству, обговорювали суспільно-політичну ситуацію, зокрема ставлення до Росії, України, Туреччини та Меджлісу кримськотатарського народу.
“Обвинувачення не навело жодного факту конкретної дії. Воно обмежується лише загальними, абстрактними висловами, такими як “організував діяльність терористичної організації”, “проводив антиросійську пропаганду”, “схиляв жителів до участі в терористичній діяльності”. Проте в чому саме полягала ця моя “терористична діяльність” та “антиросійська пропаганда”, слідчі не пояснюють, або навмисне замовчують справжню мету інкримінованих обвинувачень”, – пише політв’язень.
Адвокати політв’язнів цієї групи кажуть, що ані перша, ані апеляційна інстанції в Росії не були зацікавлені в змагальності сторін та об’єктивності. Слідство так і не надало суду правдивих доказів злочину, визнаних міжнародним правом, та доказів причетності Алієва до інкримінованих злочинів. Правозахисна організація Amnesty International назвала Мусліма Алієва та інших фігурантів цієї справи в’язнями сумління.
Знайомі Мусліма відгукуються про нього як про порядну, освічену, добру та уважну людину, яка шанобливо ставиться до людей інших конфесій і національностей.
Минулого року чоловікові через відмову голосувати за “путінські поправки” погіршили умови тримання в СІЗО.
У Мусліма четверо дітей – Гульсум, Селіє, Ільяс, Сейдалі.
Алиеву Муслиму Нуриевичу,
04.03.1971 г. р.
ФКУ ИК-2 УФСИН России по Республике Башкортостан,
г. Салават, станция Южная,
Республика Башкортостан, 453256, РФ
Віктор Шур
Віктор Шур – син відомого українського колекціонера рідкісних ікон. Народився чоловік на території УРСР, але після розпаду Радянського Союзу зробив вибір на користь російського громадянства, що було зумовлене бізнесом, який він вів на території Росії. Проте в чоловіка був дозвіл на проживання в Україні, і донедавна він постійно мешкав у Чернігові, де й досі живе його родина. Пізніше, уже під час ув’язнення, йому надали українське громадянство.
2014 року Віктора затримали нібито за образу міліціонера і засудили до 15 діб арешту. Пізніше стало відомо, що його звинуватили в порушенні правил режимного об’єкта, але згодом перекваліфікували статтю на державну зраду та співробітництво зі спецслужбами іноземної держави (ст. 275 КК РФ).
Рідні дізналися про місце перебування Віктора лише за місяць після його затримання. Це сталося вже після того, як він нібито поставив під документами усі підписи, що вимагали від нього російські слідчі. Українська громадськість дізналася про чоловіка 22 липня 2015 року, коли Лефортовський суд продовжив Віктору строк утримання під вартою.
Згідно з матеріалами справи, Шура затримали під час спроби зробити фотознімки закритого режимного об’єкта на території Брянської області РФ, який насправді є закритим аеродромом та був затоплений ще у 80-х роках. За деякими даними, станом на цей день на території аеродрому випасають рогату худобу. Віктор Шур визнав провину, що йому інкримінувалася, і був засуджений до 12 років колонії суворого режиму.
Шур Виктор Валентинович,
10.03.1957 г. р.
ФКУ ИК-1 УФСИН России по Брянской области Отряд-2,
ул. Комарова, 30,
Брянск, 241021, РФ
Юнус Машаріпов
Юнус Машаріпов – мешканець Ялти. За його словами, з 2014 року вів правозахисну діяльність, “повідомляючи організаціям про порушення прав дітей, людей з інвалідністю, пенсіонерів”.
2017 року Машаріпова затримали за підозрою у виготовленні та зберіганні вибухівки.
Російські силовики обвинувачують Машаріпова в тому, що він начебто виготовив два саморобних вибухових пристрої запальної дії і перевіз їх на ділянку місцевості поряд із Севастопольським шосе неподалік селища Ореанда в Ялті. За їхньою допомогою він нібито планував підпалити ліс на території Ялти, щоб дестабілізувати соціально-політичну ситуацію в регіоні. Крім того, російські силовики звинувачують його в нібито незаконній купівлі димного пороху і зберіганні цієї речовини в гаражі.
Машаріпов зі свого боку стверджує, що після затримання співробітники ФСБ застосовували до нього насильство. Його, зокрема, били, катували електричним струмом, і саме тому він обмовив себе. Заяву з описом тортур він скерував на ім’я голови незаконного управління “ФСБ Республіки Крим” Віктора Палагіна.
Підконтрольні Москві кримські медіа поширили відео, на якому Машаріпов дає свідчення проти себе, де він розповідає, що начебто в листопаді 2016 року його завербувала СБУ за посередництва представника Меджлісу.
Так, у 2018 році незаконний “Ялтинський міський суд” засудив Машаріпова до чотирьох років колонії та штрафу в 110 тисяч рублів. Щоправда, за інформацією громадської організації “КримSOS”, лікарі Кримської Республіканської психіатричної лікарні визнали Машаріпова неосудним, і вже в березні 2020 року цей же суд виніс постанову про примусове поміщення останнього до психіатричної лікарні на стаціонарне лікування з інтенсивним спостереженням.
Російський правозахисний центр “Меморіал” вважає, що в кримінальній справі проти Машаріпова є “ознаки політичної мотивації і порушення закону”.
Центр громадянських свобод,
Юнус Машаріпов,
14.03.1964 р. н.,
вул. Басейна, 9-Г, оф. 25,
м. Київ, 01004
Сеїтвелі Сайтабдієв
Народився Сайтабдієв 16 березня 1994 року в Сімферополі. Навчався в Кам’янській школі №42. Після її закінчення вступив до технікуму за спеціальністю “керівник автотранспортних перевезень”.
Здобув вищу освіту в університеті. Молодик пробував себе в різних сферах роботи, але переважно працював на автомийці. До арешту він ніколи не був байдужим до чужих бід і вів активне громадське життя, зокрема організовував передачі для бранців Кремля.
Його заарештували у 2019 році, відразу після масових обшуків з боку російських силовиків у мікрорайонах Кам’янка та Строганівка міста Сімферополя. Вони відбувалися в будинках кримських татар, які сповідують іслам. Сайтабдієва звинувачують за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ (“Участь у діяльності терористичної організації”) – йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років.
Одружений, має сина Алі та доньку Сафіє.
Сейтабдиев Сейтвели,
16.03.1994 г. р.
ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН России по Ростовской обл.,
ул. Максима Горького, 219,
г. Ростов-на-Дону, Ростовская обл.,
344022, РФ
Галина Довгопола
Галині Павлівні Довгополій 66 років. До свого арешту пенсіонерка проживала в Севастополі, в селищі Кача. Заробляла на життя тим, що здавала кімнати у власному будинку відпочивальникам у туристичний сезон.
Ще в далекому 2014 році інтернет-видання “Гордон” опублікувало матеріал з інтерв’ю Довгополої, в якому стверджувалося, що вона змусила доньку й онука переїхати на материкову частину України через побоювання за них. Зокрема, пані Галина розкритикувала окупаційний режим і засудила людей, які його підтримали.
Про переслідування пані Галини стало відомо 8 січня 2020 року, коли представники Кримської правозахисної групи ідентифікували жінку, затриману в листопаді 2019 року за підозрою в державній зраді, як Довгополу.
Відомо, що 27 листопада 2019 року незаконний “Ленінський районний суд Севастополя” обрав стосовно Галини Довгополої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а вже 1 січня 2020 року жінці висунули звинувачення в державній зраді (ст. 275 Кримінального кодексу РФ). Російська спецслужба стверджує, що пенсіонерка “цілеспрямовано збирала секретні дані військового характеру”. Санкція інкримінованої статті передбачає до 20 років позбавлення волі.
У січні цього 2020 року жінку незаконно перевезли на територію Російської Федерації – до московського СІЗО “Лефортово” для проведення слідчих дій. У грудні минулого року російські правозахисники заявили, що жінку била співкамерниця в СІЗО “Лефортово”. Окупаційний “суд” засудив Галину Довгополу до 12 років ув’язнення.
Центр громадянських свобод,
Галина Довгопола,
27.03.1955 р. н.,
вул. Басейна, 9-Г, оф. 25,
м. Київ, 01004
Рустем Сеітмеметов
Рустем Сеітмеметов – кримськотатарський громадський діяч. Свого часу активіст був шкільним учителем, а потім працював у Португалії, у цеху з виготовлення керамічних раковин “Sanitana”. Із 2006 року Сейтмеметов постійно проживав у Криму і працював будівельником.
Переслідування розпочалися після масових обшуків з боку співробітників ФСБ в Бахчисараї і Бахчисарайському районі в березні 2020 року. Зокрема, обшуки проходили в братів Сейтумера та Османа Сейтумерових, а також їхнього дядька Рустема Сеітмеметова. Всіх їх затримали того ж дня.
Чоловікові інкримінують участь у тій же “Хізб ут-Тахрір”. Йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років.
Одружений, має двох маленьких донечок – Бахіє та Беян.
Сейтмеметов Рустем,
28.03.1973 г. р.
ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН России по Ростовской области,
ул. Максима Горького, д. 219,
г. Ростов-на-Дону, 344022, РФ
Микола Мирний, Валентин Марчук для газети “День”
