“Ці журналісти”: як полтавська редакторка Тетяна Цирульник намагається захистити гідність у суді й що цьому заважає

У лютому 2023 року головна редакторка полтавського інтернет-видання “Коло” Тетяна Цирульник подала до суду позов проти тодішнього секретаря Полтавської міської ради Андрія Карпова. Його суть – захист честі, гідності та ділової репутації. Підставою стали публікації Карпова в соцмережах, які, за словами журналістки, не лише містили неправдиву інформацію про неї, а й спровокували хвилю кіберцькування.

Справа, що триває вже понад два роки, є свідченням складнощів у доведенні кіберцькування в Україні. ZMINA зібрала все, що відомо про цей інцидент і суд наразі, а також дізналася про наступні кроки позивачки та її адвоката на шляху до справедливості.

З чого все почалося: публікація, що спричинила скандал

Конфлікт виник після публікації “Кола” від 26 жовтня 2022 року під заголовком “Це плата за 8 років Вата Шоу: Андрій Карпов, секретар міської ради Полтави, збирає собі на операцію”. Матеріал стосувався збору коштів, про який сам Карпов писав у телеграмі. 

Журналістка згодом пояснила, що зробила в тексті припущення, нібито посадовець збирає гроші на оплату самої операції. Як зʼясувалося пізніше, Карпов хотів витратити зібрані кошти не на оперативне втручання, яке, за його словами, проводилося безоплатно в державній клініці, а на відновлення після операції. У публікації посадовець прямо не вказував, що йдеться про оплату самої процедури, утім певні формулювання Карпова (інформація про те, що його забрали на швидкій і планується операція, а далі – номер картки), ймовірно, могли створити таке враження. Цирульник визнала, що припустилася некоректного трактування, однак вважає, що мала право на журналістське припущення, базоване на відкритій інформації.

Реакція Карпова була емоційною: він опублікував пост, у якому стверджував, що журналісти нібито написали про операцію “зі зміни розміру статевого органу” – хоча ані такого заголовка, ані подібного змісту в публікації не було. Ба більше, у соцмережах він заявив, що редакція “Кола” збрехала і про його заробітну плату: мовляв, журналісти писали, що він отримує понад 100 тисяч гривень, хоча в реальності, як він каже, зарплата “на руки” в нього становила лише 16 тисяч.

Натомість Тетяна Цирульник пояснила: “Коло” не згадувало рівень зарплати Карпова в публікації про операцію. Крім того, твердження про 100 тисяч усе ж не було вигадкою – у грудні 2021 року видання опублікувало інший матеріал про зарплати місцевих посадовців, у якому, посилаючись на офіційну відповідь антикорупційного центру, повідомляло про нарахування Карпову 101 тисячі гривень у жовтні 2021 року. Тобто таку документально підтверджену цифру медіа вже озвучувало раніше, але це не згадували в новині про операцію, яка спричинила конфлікт.

На тлі дописів Карпова в соцмережах, де він додавав скриншоти статті, посилання на сайт “Коло” і сторінку журналістки, почали з’являтися численні образливі коментарі, які він активно підтримував уподобайками. Крім того, сам посадовець з насмішкою згадав у коментарях, що Тетяна після закінчення університету працювала півтора року діловодом і завідувачкою канцелярії на Полтавському лікеро-горілчаному заводі.

“Ця посада нічим не гірша за посаду секретаря міськради. Але після того, як Карпов написав, мовляв, подивіться, де Цирульник починала робити кар’єру, люди почали писати, що я алкоголічка і таке інше. А Карпов лайкав ці коментарі”, – зазначала медійниця в коментарі “Детектору медіа”.

Загалом, за словами Тетяни, багато з коментаторів не знали її особисто, але без критичного мислення повірили версії посадовця, що журналістка “хайпує” на темі його здоровʼя і пише про інтимні подробиці, яких не було.

У листопаді 2022 року Цирульник звернулася до лідера партії “Європейська солідарність” Петра Порошенка, членом якої є Карпов, з публічним закликом захистити її від кібербулінгу з боку однопартійця. У відкритому листі вона описала систематичні утиски з боку Карпова, його ігнорування запитів редакції, хамське ставлення до журналістів та поширення наклепів, які вилились у хвилю онлайн-цькування.

“Петре Олексійовичу, я прошу вашого втручання, адже змусити Андрія Карпова прибрати наклеп на мене із соцмереж і заспокоїти армію фанатів, які хочуть мене розірвати на шматки, можете лише ви або суд, але суд забере більше часу, а я боюся нападу і фізичної розправи з боку обманутих Карповим людей уже зараз”, – зазначала Цирульник.

Цей конфлікт привернув увагу керівництва партії “Європейська солідарність”. Зокрема, Ірина Геращенко закликала сторони до примирення і висловила сподівання, що вони попросять одне в одного вибачення. Водночас, як вона додала згодом, обласний осередок партії не знав про збір коштів Карповим, адже в іншому разі, як вона зазначила, партія допомогла б йому без публічного скандалу.

Утім, оскільки свої дописи й коментарі Карпов так і не прибрав, Тетяна Цирульник подала позов до суду з вимогою визнати слова посадовця недостовірними, зобов’язати його їх спростувати, а також виплатити їй компенсацію моральної шкоди. Спочатку журналістка оцінила її в 100 тисяч гривень, але згодом зменшила до 81 тисячі.

Що кажуть в органі саморегуляції роботи журналістів та редакцій?

У листопаді 2022 року Цирульник звернулася до Комісії з журналістської етики з проханням надати фахову оцінку щодо права журналістів формулювати висновки на основі публічної інформації, зокрема – з дописів у соціальних мережах публічних осіб, та щодо меж припустимої журналістської помилки. Для розгляду вона подала два матеріали видання “Коло”, присвячені діяльності секретаря Полтавської міської ради Андрія Карпова. 

У результаті розгляду комісія дійшла висновку, що в першій публікації журналістки, де йшлося про те, що Андрій Карпов “збирає собі на операцію”, допущені порушення пунктів 6, 8 і 9 Кодексу етики українського журналіста.

КЖЕ надала такі пояснення:

• Пункт 6 передбачає обов’язок журналіста перевіряти достовірність усіх повідомлень. Хоча інформацію взяли з особистого телеграм-каналу посадовця, її не досить верифікували: припущення про збір коштів на операцію було подане як підтверджений факт, хоча в оригінальному дописі це не було чітко зазначено.
• Пункт 8 забороняє редакційне оброблення, яке фальсифікує зміст. У цьому разі заголовок матеріалу викривив суть публікації, подаючи неперевірену інтерпретацію як однозначну правду.
• Пункт 9 вимагає чіткого розмежування фактів, суджень та припущень. Комісія зауважила, що висновок журналістки про мету збору коштів був не позначений як припущення, що створило враження необґрунтованого твердження.

Разом з тим КЖЕ не встановила порушень у другому матеріалі, де журналістка уточнила, що Карпов повідомив, що операція буде безоплатною, а зібрані кошти підуть на реабілітацію. Видання також ужило коректних дій для виправлення неточності – додавши посилання на уточнений матеріал до першої новини, що свідчить про відповідальну позицію редакції.

Окремо комісія звернула увагу на дотримання пункту 3 кодексу щодо поваги до приватного життя. У цьому разі публікація не порушила зазначеного пункту, оскільки Карпов як посадовець і публічна особа самостійно розкрив інформацію про свій стан здоров’я в публічному просторі, отже вона мала суспільне значення.

У своєму висновку комісія підкреслила, що етична журналістика не передбачає абсолютної безпомилковості, але натомість цінує відкритість до виправлень і готовність визнавати свої неточності. Такий підхід, згідно з пунктом 12 кодексу, є ознакою дотримання професійних стандартів.

Отже, КЖЕ не поставила під сумнів право журналіста на висновки, навіть якщо вони виявляються помилковими, але наголосила на важливості чіткого відокремлення фактів від інтерпретацій, а також на обов’язку перевіряти інформацію, навіть якщо вона походить з публічних джерел.

Довгий судовий розгляд, але швидке рішення

Тетяна Цирульник подала позов до суду, вимагаючи визнати висловлювання Карпова недостовірними, зобов’язати його спростувати їх і виплатити компенсацію за моральну шкоду, яку спочатку оцінила в 100 тисяч гривень, а згодом зменшила до 81 тисячі. 

Хоча сам Карпов на судових засіданнях практично не з’являвся, через свого представника – Петрука С. О. – він детально виклав заперечення на позов. Зокрема, наголосив на відсутності належних доказів статусу позивачки як журналістки. Так, вона надала лише копію свідоцтва про реєстрацію фізичної особи – підприємця, в якому зазначено КВЕД “58.13 Видання газет”, а також повідомила, що є головною редакторкою видання “Коло”, однак не надала підтвердження державної реєстрації цього медіа у встановленому законом порядку. 

Відповідач вважає, що за відсутності державної реєстрації видання публікації, на які посилається позивачка, не можуть вважатися журналістськими матеріалами. Так, розміщення інформації на сайті https://kolo.news, на його думку, є особистою ініціативою позивачки як “пересічної користувачки інтернету”, а не журналістською діяльністю, що унеможливлює завдавання шкоди її діловій репутації як журналістки.

Також Карпов заперечив достовірність викладених у статті даних щодо його заробітної плати, зазначивши, що інформацію викривили в порівнянні з офіційними даними листа-відповіді виконавчого комітету Полтавської міської ради. На підтвердження цього він надав довідки про розмір своєї заробітної плати, які, за його твердженням, не перевищували 100 тисяч гривень.

Коментарі, які він розміщував у телеграм-каналі та на особистій сторінці у фейсбуку, на думку відповідача, не можуть вважатися публічними образами, оскільки, як він зазначає, не містять образливих висловлювань або персональних даних позивачки. Вони є вираженням його особистої думки, зокрема щодо публічного обговорення конфіденційної інформації про стан його здоров’я.

Крім того, відповідач наголосив, що позивачка не надала жодних доказів, які б підтверджували факт завдавання їй моральної шкоди, а також не обґрунтувала розміру заявленої компенсації. З огляду на публічний характер поширеної нею інформації він вважає, що позивачка мала бути готова до критичних відгуків і обговорення її матеріалів з боку читачів. Тож зі свого боку Карпов наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Судовий процес тривав два роки, але останнє засідання 18 квітня 2025 року завершилося за кілька хвилин.

“Засідання тривало дві хвилини. Суддя вийшла, сказала, що мені відмовляють, і все. Я навіть не одразу зрозуміла, як це швидко відбулося”, – поділилася Цирульник.

Рішення, за словами адвоката Тетяни, Дмитра Семехи, переважно базувалося на лінгвістичній експертизі, яка визнала висловлювання Карпова оцінними судженнями, адресованими “невизначеному колу осіб”. Експерти звернули увагу на узагальнювальну фразу “ці журналісти”, попри те що Карпов публікував скриншоти з іменем, прізвищем і фотографією Цирульник. 

“Як це так? Він обговорював мою біографію, але експертиза не виявила, що це про мене, бо була фраза “ці журналісти“, – обурилася позивачка. 

Під час розгляду справи суд отримав свідчення трьох осіб, які мали підтвердити моральну шкоду. Однак орган не визнав цього, посилаючись на відсутність довідок про психологічний стан чи звернення до фахівців.

Апеляції бути: рішення можна оскаржити протягом 30 днів

Попри поразку в першій інстанції Тетяна Цирульник і її адвокат налаштовані оскаржити рішення в апеляційному суді. Про це вони повідомили одразу після оголошення вироку.

Як зазначає журналістка, вона подаватиме апеляцію, бо, на її думку, суддя зробила неправильний висновок, узявши до уваги лише лінгвістичну експертизу, яка трактує допис як оцінне судження. Це, на думку Цирульник, дозволяє кожному посадовцю чи особі ображати журналістів і залишатися водночас безкарними. Тобто таке рішення ставить під загрозу не лише її репутацію, а й права всіх журналістів на захист від таких нападок.

Свідка Тетяни й керівниця “Медіабази.Полтава” Надія Кучер також вважає, що суд, ймовірно, не врахував усіх наданих журналісткою доказів, а покладався суто на лінгвістичну експертизу.

“Є інші докази, які свідчать про кіберцькування та образи Тетяни Цирульник. Вона не писала заголовок, у якому її звинуватив Карпов. Я вважаю, що апеляційний позов просто необхідний, оскільки і саме кіберцькування, і рішення суду суттєво вдарили по її емоційному стану та репутації”, – підкреслює вона.

Справа Цирульник проти Карпова порушила важливі питання про межі свободи слова, відповідальність за висловлювання в соцмережах і захист журналістів від кіберцькування. Відмова суду визнати образи Карпова наклепом через висновки експертизи показує, наскільки складно довести моральну шкоду в подібних випадках. Тетяна, як активна представниця медіа, зазнала публічного приниження та образ із боку посадовця, і, хоча суд першої інстанції відхилив позов, важливо, щоб це рішення стало сигналом для суспільства про те, що такий тип поведінки неприпустимий.

Що провокує онлайн-атаки на українських журналісток і де шукати захисту?

Результати нового дослідження “Її голос – мішень для них: гендерно зумовлене онлайн-насильство щодо українських журналісток”, яке провела організація “Жінки в медіа”, свідчать про те, що більшість українських журналісток, які взяли участь в опитуванні, зазнавали онлайн-насильства. Такий досвід має 81% зі 180 респонденток.

У березні 2025 року ця організація розпочала документування випадків онлайн-насильства, яке спрямоване проти українських журналісток через їхню професійну діяльність. Інтерактивна мапа дозволяє відстежувати та аналізувати атаки на журналісток, що сприятиме виявленню масштабу проблеми та її розв’язанню.

До мапи додають випадки онлайн-агресії, які мають сексистський або мізогінний характер, містять сексуалізовані образи, мову ворожнечі, кібербулінг, гендерну дезінформацію, а також:

• доксинг – публікацію особистої інформації, яка підвищує ризики для фізичної безпеки;
• дифамацію – поширення неправдивих відомостей для дискредитації чи заподіяння шкоди репутації;
• погрози – заклики до насильства, зокрема погрози смертю чи фізичною розправою.

Онлайн-насильство щодо журналісток, як зауважують “Жінки в медіа”, зазвичай виникає після публікацій журналістських розслідувань на суспільно важливі теми, такі як війна, корупція та права людини. Особливо вразливими є матеріали про гендерну рівність, фемінізм та права ЛГБТІК-людей. Ці атаки можуть виявлятися в різних формах – залякуванні, дискредитації, психологічному тиску – і мають реальні загрози як у цифровому, так і в реальному житті.

Журналістки, які постраждали від онлайн-атак або стали свідками таких інцидентів, можуть повідомити про це на сайті, заповнивши коротку анкету.