Зміни в частині правосуддя: п’ять помилок Порошенка

У президентському проекті змін до Конституції щодо правосуддя правозахисники побачили кілька недоліків. 

Експерти говорять, що у проекті, що вже переданий на розгляд до Конституційного суду, треба змінити положення про визнання юрисдикції міжнародних судів, подання конституційної скарги, реформу прокуратури та адвокатури, а також зміни суддівського корпусу.

Три роки без Гааги?

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук нагадує, що ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду є міжнародно-правовим зобов’язанням України згідно зі статтею 8 Угоди про Асоціацію України з Євросоюзом. Але за два роки влада цього так і не зробила. 

У проекті конституційних змін, запропонованих президентом України, норма, що усуває перепони на шляху до ратифікації Римського статуту, має набрати чинності лише через три роки після ухвалення змін. 

“Ми всі знаємо, наскільки тривалим є конституційний процес, і тому ратифікація Римського статуту може затягнутися. А нераціональне, жодним чином необґрунтоване відкладення вступу цієї норми у дію ще на три роки взагалі викликало в нас подив“, – говорить експертка. 

Україна вже подала другу разову декларацію до Міжнародного кримінального суду, і суд вже почав вивчати ситуацію в Криму і на Донбасі. Тому Матвійчук не розуміє причин такого зволікання з боку влади. Україна може відкликати цю декларацію, але це означатиме відмову від будь-яких європейських прагнень та можливість реваншу недемократичних сил. 

Цей проект конституційних змін ставить під питання і створення так званих гібридних трибуналів, про які останнім часом люблять говорити політики. У тексті конституційних змін створення таких трибуналів не передбачене, навіть не йдеться про те, щоб залучати іноземну складову, бо суддями можуть бути лише громадяни України, нагадує Олександра Матвійчук. 

Комітет у закордонних справах Верховної Ради вчора на засіданні одноголосно ухвалив рішення про початок збору підписів для внесення змін до президентського проекту, щоб не відкладати ратифікацію Римського статуту на три роки. Правозахисники закликають народних депутатів підтримати цю ініціативу. 

Як зазначила голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик, Європа фактично пішла назустріч, підписавши Угоду про асоціацію попри те, що умова щодо ратифікацію Римського статуту не була виконана. 

На думку експертки, створення гібридних судів важливо для розслідування різних злочинів. 

“Це може бути не лише суд по збитому малайзійському “Боїнгу”, але й, наприклад, міжнародний трибунал щодо злочинів комунізму, який так і не відбувся. Але очевидно, що з точки зору історії, з точки зору оцінки того, що відбулося, такий процес був би дуже важливим“, – зазначила Тетяна Печончик. 

Куди поскаржитись на закон?

Член правління Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський говорить, що важливим є також питання конституційної скарги. 

“В Україні є парадоксальна ситуація: у випадку, коли парламент приймає неконституційний закон, людина не має правових механізмів захисту. Вона не може піти у звичайний суд, оскільки він не розглядає питання конституційності законів, і не може звернутись до Конституційного суду“, – говорить правозахисник.

 Він зазначає, що, наприклад, “закони 16 січня” були брутальними не лише за змістом, але й тому, що людина могла лише або їм підкоритися, або влаштовувати революцію, не маючи правових механізмів захисту. 

У змінах до Конституції міститься формулювання, яке експерт називає доволі дивним. Воно передбачає, що людина може звернутися з конституційною скаргою лише тоді, коли “всі національні засоби захисту вичерпані”. Ця фраза, взята з Європейської конвенції з прав людини, є юридично неграмотною, оскільки має йти мова саме про всі ефективні засоби. 

Окрім того, експерт пропонує прямо передбачити можливість Верховному суду тлумачити закони у світлі Конституції. Оскільки зараз у конституційних змінах це право забирають у Конституційного суду, але кому ці повноваження передаються – незрозуміло. 

Що робити з суддями, прокурорами та адвокатами?

Також у конституційних змінах не закладені об’єктивні критерії переатестації суддів, через що суддя в майбутньому стає залежним від того, хто проводив атестацію та зберіг його на посаді. Яворський говорить, що замість цього можна було прописати у конституційних змінах звільнення всіх суддів вищих судів з переведенням їх, наприклад, до судів нижчого рівня. А до вищих судів можна було би обирати суддів за новою процедурою, і так почати оновлення суддівського корпусу. 

За словами Тетяни Печончик, реформа прокуратури фактично не прописана у конституційних змінах: “Запропоновані зміни до Конституції не містять дороговказів для проведення реформи, а ми бачимо, що зараз під керівництвом Віктора Шокіна ця система далі цементується та консервується“. 

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, говорить, що прокуратура, створена більше 200 років тому, майже не змінилася до цього часу. 

“Прокуратурі взагалі не місце в Конституції. Це певна агенція державного управління, яка має виконувати певні функції. Ніякої зміни підходів щодо прокуратури в цьому проекті конституційних змін не міститься“, – говорить Аркадій Бущенко. 

У альтернативному проекті експертів “Реанімаційного пакету реформ” взагалі пропонується видалити згадку про прокуратуру у Конституції і створити Службу державного обвинувачення. Бущенко вважає, що ця структура має бути частиною уряду.

Уряд, президент, держава в цілому мають обмежені можливості реформувати прокуратуру, оскільки у Конституції досить жорстко прописано, якою вона має бути, говорить експерт. 

Також Аркадій Бущенко зазначає, що у конституційних змінах фактично передбачається монополія адвокатури та створюються проблеми у роботі системи безоплатної правової допомоги. Зміни передбачають, що захист людей у судовому процесі мають здійснювати лише адвокати. Експерт занепокоєний тим, що зміни хочуть закріпити саме у Конституції, і цю норму буде складно змінити. 

Олександра Матвійчук пропонує деякі важливі зміни прописувати не у Конституції, а у так званих “органічних законах”. Для їх ухвалення також потрібно дві третини голосів народних депутатів, але вони не передбачають такого довгого процесу затвердження – із зверненням до Конституційного суду – як зміни до Конституції.