ФОПи і “прописка”: що змінити, аби звітуватись без стресу

Привіт, мене звуть Микола Іващенко, я незалежний журналіст, фізична особа – підприємець і належу до 7 млн українців, які живуть не за місцем реєстрації. 

Уперше ґрунтовно про необхідність реформи інституту реєстрації місця проживання в Україні я замислився на початку 2019 року. Тоді у мене закінчився термін дії електронно-цифрового підпису і, щоб подати декларацію платника єдиного податку та звіт про сплату єдиного соціального внеску, я поїхав до Шосткинської податкової у Сумську область. 

Яке ж було моє здивування, коли співробітниця Державної фіскальної служби (ДФС) нагримала на мене, коли я приніс їй паперову версію звітностей. 

– Ви що, думаєте, що я буду це все набирати руками? – подивилася роздратовано крізь свої окуляри Лариса Благачова. – До мене навіть пенсіонери приходять з флешкою, куди за допомогою програми записали свою звітність.

Я відверто здивувався такій претензії та тону. Оскільки так і не зрозумів, чому я маю користуватись якоюсь сторонньою програмою, якщо держава зобов’язалася розбудувати інфраструктуру так, аби кожен підприємець міг швидко та комфортно подати звітність. Але, ніде правди діти, електронний кабінет навіть і з цифровим підписом не завжди ідеально працював. Бували дні, коли неможливо було відправити звітність, і тоді доводилося надсилати її поштою або купувати квитки на потяг і їхати до податкової за місцем реєстрації. 

Цього дня мені вперше захотілося змінити орган ДФС на той, який розташований в одному з київських районів, де мешкаю вже п’ять років. Але це неможливо, оскільки в Україні ФОПів реєструють у відповідному органі ДФС лише за “пропискою”. 

Загалом громадяни за зареєстрованим місцем проживання сплачують такі види податків:

•  податки від доходів, отриманих з оренди майна (крім оренди земельних ділянок), якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання;
• податки на спадщину та дарунки і ;
• податки від доходів, отриманих від продажу сільськогосподарської продукції та продукції тваринництва (які підлягають оподаткуванню);
• податки фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування за отримані доходи як від господарської, так і від іншої, ніж підприємницька, діяльності;
• податки від доходів, які сплачує ФОП працівникам, які перебувають з ним у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якій іншій фізичній особі щодо оподатковуваних доходів, наданих на користь такої особи (за місцем реєстрації ФОПа);
• податки на доходи, які отримала фізособа внаслідок незалежної професійної діяльності; 
• єдиний податок ФОПа, який є платником першої-третьої груп;
• транспортний податок.

Несправедливо те, що всі ці податки отримує не та громада, де платник податків фактично проживає, а та, у якій він лише “прописаний”.

Світлана Тютюнник, cпівавторка Зеленої книги про систему реєстрації місця проживання, написаної для уряду, каже, що звертатися до органів ДФС, коли не працює електронний кабінет, – типова поведінка підприємців. 

Ще одна несправедливість для ФОПів, які змінюють свою податкову адресу після зміни “прописки”, полягає в тому, що вони все одно до кінця року зобов’язані звітувати та сплачувати податки за попереднім місцем обліку. Автори Зеленої книги зауважують, що дотримуватися такої норми законодавства необхідно, щоб не підривати виконання бюджетного процесу, а отже фінансову стабільність та спроможність місцевих бюджетів.

Адже фінансова стабільність та спроможність місцевих бюджетів залежить від податкового потенціалу громади. На державному рівні нинішня модель розподілу основних трансфертів з держбюджету місцевим бюджетам враховує наявне населення, кількість якого певною мірою залежить від кількості тих, хто мешкає за зареєстрованим місцем проживання.

“У разі зміни податкової адреси виникає необхідність вносити зміни до місцевих бюджетів у частині зменшення дохідної частини бюджету та переглядати обсяги і напрямки. Якщо платник податків вибуває, то відповідний бюджет втрачає частину коштів від сплачуваних ним податків. А це означає, що доведеться зменшувати видатки громади чи то на освіту, чи то на утримання доріг, спорт, освітлення, розвиток громади”, – йдеться в документі.

За даними соціологічного опитування мешканців міст, які проживають не за місцем реєстрації, потреба зареєструватися як ФОП чи зареєструвати юридичну особу в опитаних виникала зрідка. 80% респондентів зазначили, що такої необхідності у них не було протягом 2016–2018 років.

За суб’єктивними оцінками дослідників, саме через те, що вони живуть не за місцем реєстрації, проблеми з реєстрацією юридичної особи або фізичної особи – підприємця виникали в 1% осіб, а зі звітуванням про доходи або зі сплатою податків у 2% осіб, тобто приблизно в кожної п’ятнадцятої людини, яка користувалася цієї послугою протягом останніх трьох років.

До кінця року Центр прав людини ZMINA разом із зацікавленими сторонами планує розробити законопроєкт “Про свободу пересування” в новій редакції. Документ має комплексно реформувати інститут реєстрації місця проживання в Україні і зробити комфортнішими відносини між державою з усіма її наявними підсистемами та мобільними підприємцями. 

На моє переконання, гнучкість у доступі до органів ДФС для мобільних громадян обов’язково стимулюватиме конкуренцію серед громад, які стратегічно розмірковуватимуть, а як же ж зробити громади привабливими, щоб вони стали центром життєвих інтересів підприємців.