Від обшуків до “Карфагена”: як за десять років розвивалися конфлікти між НАБУ та прокуратурою

За понад десять років роботи Національного антикорупційного бюро між ним та органами прокуратури неодноразово виникали публічні конфлікти. Вони стосувалися обшуків і затримань працівників НАБУ, втручання в розслідування, передачі резонансних справ іншим правоохоронним органам та повноважень генерального прокурора щодо антикорупційних інституцій. Чергове загострення відбулося у вересні 2026 року на тлі операції НАБУ і САП “Карфаген”.

Про це пише видання “Слово і діло”, яке  зібрало хронологію ключових конфліктів та резонансних справ між НАБУ і Генеральною прокуратурою. Частину наведених виданням даних також підтверджують офіційні повідомлення НАБУ.

НАБУ почало роботу у 2015 році. Першим директором бюро став Артем Ситник. Того самого року запрацювала Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яку очолив Назар Холодницький.

Одне з перших серйозних публічних протистоянь між новоствореним бюро та тодішньою Генеральною прокуратурою сталося вже наступного року.

5 серпня 2016 року працівники ГПУ прийшли з обшуком до будівлі НАБУ. Вони мали ухвалу Печерського районного суду в межах провадження щодо ймовірного незаконного прослуховування. У НАБУ тоді наголошували, що бюро не мало технічної можливості самостійно прослуховувати телефонні розмови. Під час слідчих дій працівники прокуратури нічого не вилучили.

За тиждень, 12 серпня, стався ще один конфлікт. Працівники ГПУ виявили співробітників НАБУ, які проводили санкціоноване судом приховане спостереження в одному з кримінальних проваджень. У бюро повідомляли, що двох його працівників утримували близько 11 годин без оформлення протоколів затримання та чинили на них психологічний тиск. Саме НАБУ називало ці дії незаконними; остаточну правову оцінку обставинам мали дати після розслідування.

Наступний масштабний конфлікт стався наприкінці 2017 року. Тоді НАБУ і САП проводили операцію під прикриттям щодо ймовірної корупції в Державній міграційній службі.

29 листопада працівники СБУ під керівництвом прокурорів ГПУ затримали детектива НАБУ під прикриттям під час документування одного з епізодів справи. У бюро заявили, що через це спецоперацію зірвали. За версією НАБУ, перша заступниця голови ДМС вимагала 30 тисяч доларів за позитивне розв’язання питання щодо громадянства, а пізніше – щодо посвідки на тимчасове проживання.

Після цього прокуратура відкрила провадження вже щодо працівників НАБУ. Бюро своєю чергою звинувачувало Генпрокуратуру та СБУ у втручанні в його роботу та спробах отримати доступ до матеріалів оперативно-розшукової діяльності.

У 2018–2019 роках НАБУ і САП розслідували кілька справ, у яких фігурували представники або колишні працівники прокуратури.

У жовтні 2018 року детективи НАБУ затримали прокурора ГПУ Володимира Дергунова. За даними слідства, він вимагав 20 тисяч доларів за укладення угоди про визнання винуватості. У листопаді 2025 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив йому рік позбавлення волі з конфіскацією частини майна.

У грудні 2019 року НАБУ і САП затримали колишнього начальника Головного слідчого управління ГПУ Ігоря Щербину. Слідство вважало, що він разом з іншим фігурантом вимагав 150 тисяч доларів від забудовника за нібито можливість вплинути на правоохоронців. У червні 2024 року ВАКС засудив Щербину до шести років позбавлення волі.

Ще один резонансний конфлікт виник наприкінці 2020 року навколо справи Олега Татарова, який на той момент уже працював заступником керівника Офісу президента.

Провадження було пов’язане зі справою колишнього народного депутата та забудовника Максима Микитася. НАБУ підозрювало Татарова в причетності до фальсифікації експертного висновку.

У грудні 2020 року Офіс генпрокурора змінив групу прокурорів у цьому провадженні. 18 грудня Татарову повідомили про підозру, однак уже в ніч проти 24 грудня тодішній заступник генпрокурора Олексій Симоненко змінив підслідність і передав справу від НАБУ до СБУ. Бюро назвало це втручанням у своє розслідування.

Нове масштабне загострення між правоохоронними та антикорупційними органами сталося влітку 2025 року.

21 липня СБУ, ДБР та Офіс генпрокурора провели десятки обшуків у працівників НАБУ. Частину проваджень пов’язували з можливими зв’язками окремих співробітників бюро з Росією, інші – з ДТП та іншими епізодами. НАБУ наголошувало, що ці справи не були пов’язані між собою.

Наступного дня, 22 липня, Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який після підпису президента став законом №4555-IX. Він суттєво розширив повноваження генерального прокурора щодо кримінальних проваджень НАБУ і САП та обмежив процесуальну самостійність антикорупційних органів.

Рішення спричинило протести в Києві та інших українських містах, а також занепокоєння міжнародних партнерів України. Уже 31 липня парламент ухвалив новий президентський закон, який мав відновити гарантії незалежної роботи НАБУ і САП.

Черговий конфлікт розпочався у вересні 2026 року після операції НАБУ і САП “Карфаген”.

За версією слідства, один з керівників структурного підрозділу Офісу генпрокурора створив злочинну організацію, учасники якої систематично отримували гроші від шахрайських колцентрів та легалізовували отримане майно. За даними НАБУ, до ймовірної схеми входили працівники прокуратури та наближені до посадовця люди. У межах операції детективи також провели обшуки в Офісі генпрокурора.

7 вересня генеральний прокурор Руслан Кравченко подав заяву про відставку та назвав своє рішення політичним. Сам він заперечував причетність до ймовірної злочинної схеми.

За тиждень, 14 вересня, Кравченко, перебуваючи за кордоном, заявив, що підписав повідомлення про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Справа стосувалася ймовірного підроблення документів у 2008 році.

Кривонос натомість заявив, що підозри у встановленому законом порядку не отримував. НАБУ і САП назвали дії Кравченка інформаційною атакою на антикорупційні органи.

Того самого дня президент Володимир Зеленський відсторонив Кравченка від посади. 15 вересня Верховна Рада 317 голосами дала президенту згоду на його звільнення, після чого Зеленський підписав відповідний указ.

Отже, нинішній конфлікт став продовженням низки суперечок між антикорупційними органами та прокуратурою, які виникали ще від перших років роботи НАБУ. Разом з тим, не всі згадані епізоди можна вважати безпосереднім інституційним протистоянням: частина з них стосувалася кримінальних проваджень щодо окремих чинних або колишніх працівників прокуратури.