ТСК з питань розслідування злочинів РФ проти журналістів назвала найжорстокіші тюрми для українців
На засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування злочинів проти журналістів учасники оприлюднили нові свідчення про катування українських цивільних і журналістів у російському полоні, а також назвали тюрми РФ, де до українців застосовують найжорстокіше поводження. Окрему увагу під час засідання приділили справі загиблої журналістки Вікторія Рощина та долі журналістки з Мелітополя Анастасія Глуховська, яка, за даними журналістів і правозахисників, досі перебуває в російському полоні.
Про це йшлося 26 травня під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування злочинів РФ проти журналістів, повідомляє видання ZMINA.
Скріншот із засідання ТСК “Вона казала правду. Історія закатованої української журналістки Вікторії Рощиної”.Голова ТСК Євгенія Кравчук заявила, що нині найжорстокішою тюрмою для українців є установа в Челябінську. За її словами, там утримують як військовополонених, так і цивільних, а адвокати повідомляють про нелюдські умови утримання та випадки смертей через ненадання допомоги.
“Там катують українців. Адвокати кажуть про те, що умови утримання просто надзвичайно жахливі. Людей забивають іноді до смерті”, — сказала Кравчук.
Серед інших місць системних катувань вона назвала тюрму в Мордовії, СІЗО в Таганрозі, яке українські правозахисники називають “російським Гуантанамо”, а також колонію в Пакіно Володимирської області, де утримували українського журналіста Дмитра Хилюка.
За словами учасників засідання, російська сторона приховувала реальні умови утримання полонених навіть під час перевірок Міжнародного комітету Червоного Хреста. Зокрема, росіяни нібито ховали найбільш побитих полонених в окремому корпусі та пояснювали це “ремонтом”. Перед візитами перевіряльників ув’язненим роздавали зубні щітки, рушники й постіль, а після перевірок усе забирали назад.
Під час слухань журналісти та правозахисники оприлюднили нові деталі щодо останніх місяців життя журналістки Вікторії Рощиної.
Співавторка розслідування про її загибель, журналістка Яніна Корнієнко повідомила, що журналісти змогли встановити імена працівників СІЗО в Кізелі, які могли контактувати з Рощиною. Водночас представники Нацполіції заявили, що слідство вже встановило всіх осіб, які працювали в установі на момент перебування там журналістки.
За словами правоохоронців, наразі доведено причетність керівника колонії до воєнного злочину через неналежні умови утримання і жорстоке поводження з журналісткою. Водночас триває робота над ідентифікацією безпосередніх виконавців катувань.
Журналістка та колишня головна редакторка “Громадського” Ангеліна Карякіна заявила, що історія Рощиної є частиною системної політики РФ щодо українських журналістів та політв’язнів.
Вона нагадала, що Рощина роками висвітлювала злочини окупації, їздила на суди над українськими політв’язнями в Росії та відкрито заявляла про свою професію навіть після затримання.
“Вона відкрито називала їх катами, окупантами, вимагала слідчого, казала, що вона журналістка і не має тут перебувати”, — сказала Карякіна.
За її словами, російська влада системно приховувала факт перебування Рощиної у своїх тюрмах. Батько журналістки отримував офіційні відповіді, що її немає в системі виконання покарань РФ, попри численні свідчення полонених.
Під час слухань також озвучили свідчення співкамерниці Рощиної. Жінка розповіла, що журналістка була виснажена до критичного стану.
“Це була шкіра і кості. Я бачила тільки одну людину в такому стані — це моя кума, яка вмирала від раку”, — процитувала свідчення Карякіна.
За словами співкамерниці, Рощина не могла самостійно піднятися з ліжка, а інші ув’язнені носили її до туалету на руках. Вона також повідомила про шрами на тілі журналістки та використання електроструму під час катувань.
Журналіст Стас Козлюк розповів про свідка, який бачив Рощину під час етапування з Таганрога до Кізела. За його словами, журналістка була настільки виснаженою, що її волосся “нагадувало волосся мумії”, однак навіть у такому стані вона ділилася їжею з українськими військовополоненими.
Козлюк також заявив, що в окупованому Мелітополі росіяни застосовували до полонених катування струмом, відоме як “дзвінок Путіну”, коли дроти чіпляли до вуха та інших частин тіла.
Окремо учасники засідання наголосили на небезпеці для журналістки Анастасії Глуховської. За словами Карякіної, вона проходила той самий маршрут утримання, що і Рощина: Мелітополь — Таганрог — Кізел. Журналістка закликала міжнародну спільноту допомогти встановити її місцеперебування та домогтися звільнення.
Представники “Репортерів без кордонів” повідомили, що продовжують власне розслідування загибелі Рощиної та збирають свідчення про її останні дні в колонії в Кізелі. За їхніми даними, у вересні 2024 року журналістка перебувала у критичному стані, просила про допомогу та майже не могла підвестися з ліжка.
У міжнародній організації також наголосили, що справа Рощиної не є поодинокою, а вписується у системну політику переслідування українських журналістів Росією. Представники організації заявили, що розглядають ці злочини як можливі злочини проти людяності.
Під час засідання член ТСК Богдан Яременко запропонував розглянути можливість міжнародної кампанії щодо визнання Федеральної служби виконання покарань РФ злочинною організацією — за аналогією з рішенням Нюрнберзького трибуналу щодо СС.
“Все, що я сьогодні почув, нагадує функціонування нацистських концентраційних таборів під час Другої світової війни”, — сказав Яременко.
У ТСК також заявили про намір порушити питання санкцій проти російської пенітенціарної системи на міжнародному рівні та активізувати співпрацю з міжнародними організаціями для документування злочинів проти українських журналістів і цивільних заручників.
Зазначимо, що слідчі заявили, що Рощину карали за відмову співпрацювати з адміністрацією, виконувати вимоги окупантів і навіть вчити російський гімн. Також у неї зафіксували різані рани кінцівок та перелом потиличної кістки.
У Нацполіції наголосили, що йдеться саме про вбивство журналістки, а не смерть у полоні.
Під час засідання також повідомили, що від початку повномасштабного вторгнення правоохоронці розслідують 128 кримінальних проваджень щодо злочинів проти журналістів. За цей час загинули 68 медійників, ще 49 були поранені, а 19 — незаконно ув’язнені Росією.
Нагадаємо, Росія передала Україні тіло журналістки Вікторії Рощиної, яке було позначене в документах як “невстановлена особа чоловічої статі” й містило єдину незрозумілу позначку: СПАС. Під час огляду виявилося, що деякі внутрішні органи були відсутні. Зокрема, головний мозок, очні яблука, а також частина трахеї. Про це йдеться в розслідуванні “Проєкт Вікторія”, яке опублікувала 29 квітня “Українська правда” в співпраці з Forbidden Stories та низкою міжнародних медіа.
Також під час брифінгу начальник Департаменту війни Офісу генпрокурора Юрій Бєлоусов заявив, що через стан тіла і муміфікацію не вдалося встановити причини смерті журналістки Вікторії Рощиної, яка загинула в російському полоні.
Вікторія Рощина працювала на hromadske, пізніше публікувалася в “Українській правді” та “Радіо Свобода”. Також вона співпрацювала з Українським радіо, “UA: Перший” та “Цензор.нет”. У 2022-му отримала нагороду Міжнародного жіночого медійного фонду “За мужність у журналістиці”.
Про перше затримання журналістки стало відомо 16 березня 2022 року. Її утримували представники російської федеральної служби безпеки. Тоді вона перебувала в окупованому Бердянську. 22 березня російські військові звільнили Рощину з полону, змусивши записати відео із запереченням претензій до спецслужб РФ.
3 серпня 2023 року родичі та друзі знову втратили зв’язок з журналісткою. Вона зникла безвісти під час поїздки на тимчасово окуповані території. Перед цим вона виходила на звʼязок з батьками, коли була в Польщі. Вікторія планувала поїхати на ТОТ через Латвію та Росію.
У серпні Рощина написала сестрі, що кілька днів проходила численні перевірки під час перетину російського кордону і що не почувається в безпеці. Де саме вона перебувала в цей момент, Вікторія рідним не повідомила. І на зв’язок більше не виходила.
У 2024 році батьки журналістки отримали короткого офіційного електронного листа від міністерства оборони Росії: “Ваша донька померла 19 вересня 2024 року, її тіло буде повернено під час одного з обмінів військовополоненими”. Жодних подробиць у листі не було.
Тіло Вікторії не повертали протягом кількох місяців, а обставини її полону та смерті залишалися нез’ясованими.
Журналістка була в списках на обмін. Її мали етапувати з Таганрога до Московського СІЗО “Лефортово”.
Українські журналісти та медійники закликали міжнародну спільноту до рішучих та негайних дій у зв’язку з убивством української журналістки Вікторії Рощиної в російському полоні.
Офіс представника Організації з безпеки і співробітництва в Європі з питань свободи медіа засудив убивство росіянами української журналістки Вікторії Рощиної.
ZMINA писала про те, якою була журналістка Вікторія Рощина, яку Росія вбила в полоні.
