Новий Цивільний кодекс може створити загрози для свободи слова та журналістських розслідувань — ІМІ
У квітні Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт №15150 про новий Цивільний кодекс України, норми якого, як вважають правозахисники і медіаюристи, можуть надати публічним особам та комерційним компаніям інструменти для обмеження доступу до публічної інформації та журналістських розслідувань.
Про це повідомили в Інституті масової інформації.
Джерело: ІМІВ ІМІ заявили, що в проєкті кодексу є щонайменше 11 положень, які можуть посилити тиск на журналістів та медіа.
Серед найбільш дискусійних норм — зміни до статті 295 щодо “права на відповідь”. Згідно з проєктом, особа зможе вимагати публікації своєї відповіді незалежно від достовірності оприлюдненої інформації. Крім того, редакції не матимуть права скорочувати чи редагувати таку відповідь без згоди автора.
В ІМІ вважають, що це може перетворити право на відповідь на механізм тиску на редакції та авторів публікацій, зокрема в соцмережах.
“Медіа перетворяться з інструменту контролю влади на дошку оголошень для тих, кого журналісти мають контролювати“, — заявила директорка ІМІ Оксана Романюк.
Також занепокоєння викликали положення статті 294 про презумпцію невинуватості. У документі зазначено, що поширена інформація “не може порушувати презумпцію невинуватості”. На думку медіаюристів, це може призвести до судових позовів проти журналістів за публікації про підозри у корупції або кримінальних провадженнях до набуття вироком законної сили. Журналістам, імовірно, доведеться роками чекати на офіційні вироки судів, перш ніж написати про сам факт правопорушення та його ймовірного винуватця.
Стаття 298 “Право на відшкодування майнової шкоди, завданої порушенням особистого права” законопроєкту вже не передбачає спеціального захисту для джерел, що сумлінно повідомляли про корупцію, але помилилися в деталях. Тепер відповідно до змін у новому законі, якщо джерело інформації (викривач) надасть дані, в яких окремі деталі виявляться неточними, фігуранти розслідування зможуть вимагати від редакцій повного відшкодування збитків.
Окрему критику викликали норми про так зване “право на забуття”. Стаття 328 дозволяє вимагати видалення або деіндексації інформації, якщо вона є “неактуальною” або “втратила суспільний інтерес”. В ІМІ побоюються, що це може стосуватися й архівних журналістських матеріалів про корупційні справи. Засуджені за корупцію посадовці через кілька років зможуть стверджувати, що інформація про їхній злочин втратила суспільний інтерес, і вимагати видалення архівних новин.
Крім того, законопроєкт передбачає нові права для юридичних осіб щодо “цифрової приватності” та “цифрового образу”. На думку експертів, такі положення можуть ускладнити роботу журналістів-розслідувачів та OSINT-аналітиків, які використовують відкриті дані для виявлення корупційних зв’язків чи російського впливу.
Також ІМІ звертає увагу на статтю 352, яка надає юридичним особам право на таємницю електронного листування та повідомлень у месенджерах. В ІМІ вважають, що це може стати підставою для позовів через публікацію витоків корпоративної або службової переписки.
Ще одне застереження стосується статті 318 про приховане знімання. Проєкт дозволяє таємну фіксацію лише у визначених законом випадках — в інтересах нацбезпеки, правосуддя чи запобігання злочинам. Прямої згадки про журналістські розслідування або суспільний інтерес у нормі немає.
В ІМІ також розкритикували положення, які дозволяють суду вилучати та знищувати “тираж” медіа або цифровий контент, а також норми, що відкривають можливість для превентивних судових заборон на публікацію матеріалів ще до їхнього виходу.
Після ухвалення законопроєкту в першому читанні на сайті президента зареєстрували петицію із закликом не допустити ухвалення документа в чинній редакції. Менш ніж за добу вона зібрала понад 25 тисяч підписів.
В ІМІ закликали народних депутатів доопрацювати документ до другого читання та передбачити окремі гарантії для журналістської діяльності, захисту викривачів і роботи з відкритими даними.
Нагадаємо, що 26 лютого поточного року громадська організація “Інсайт” розпочала збір підписів під офіційним зверненням до Комітету Верховної Ради з питань правової політики. Правозахисники закликали переглянути рекомендацію щодо включення законопроєкту №14394 до порядку денного та не просувати документ без публічного обговорення і відкритих слухань. Збір підписів тривав до 6 березня 2026 року.
