Журналістка Анжела Максименко розповіла про роботу в окупованому Херсоні та ув’язнення

Журналістка “SLAWA TV” та колишня кореспондентка ТРК “Україна” Анжела Максименко (Слободян) поділилася досвідом роботи в окупованому Херсоні, полону та подальшого виїзду з міста. Її виступ став свідченням ризиків, із якими стикаються журналісти під час війни, а також важливості документування злочинів окупантів.

Журналістка свідчила під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями Російської Федерації проти журналістів та інших працівників суб’єктів у сфері медіа, на тему “Регіональні медіа під час війни: знищення, тиск та інформаційний спротив”.

Анжела Максименко (Слободян)

Анжела Максименко розповіла, що працювала в окупованому Херсоні майже чотири з половиною місяці — знімала матеріали, виходила в ефіри національного телемарафону та інформувала про життя містян. Водночас вона наголосила: працювати в окупації — надзвичайно небезпечно.

“Працювати в окупації не можна. Правда. Тому що прав — ні в людей, ні в журналістів — там немає”, — сказала Максименко.

Вона пояснила, що журналісти постійно ризикують стати жертвами викрадень і ув’язнення, а також можуть наражати на небезпеку тих, із ким працюють. За її словами, кожен матеріал вимагав додаткової обережності.

Журналістка зазначила, що, попри всі ризики, продовжувала працювати, адже розуміла: без цього світ не дізнається правду про події в місті.

“Якби я не працювала, то українці не дізналися б про злочини окупантів, про те, як херсонці виходили на протести, як їх катували”, — підкреслила вона.

За словами Максименко, навіть після втрати зв’язку вона намагалася виходити в ефір, щоб повідомити головне – Херсон чинить опір.

“Я виходила, щоб сказати: Херсон стоїть, ми тримаємося і не зустрічаємо росіян”, — розповіла журналістка.

Водночас вона наголосила, що кожен журналіст має тверезо оцінювати власні можливості і психологічний стан.

Максименко зауважила, що якщо страх паралізує, краще не працювати в таких умовах, адже це може коштувати життя.

Окремо вона описала, як готувалася до роботи в окупації: знімала приховано, часто з автомобіля, користувалася телефоном і спеціальними пристроями, змінювала маршрути пересування. Вона також враховувала, що деякі колеги перейшли на бік окупантів і могли її видати.

На п’ятий місяць окупації, як розповіла журналістка, ситуація значно погіршилася: протести придушили, а місто перейшло в підпілля.

“Це вже була глибока окупація. Людей ловили, катували, вбивали за український прапор”, — сказала Максименко.

У цей період до її помешкання увірвалися російські військові.

“До нас увірвалися, провели обшук, а потім із мішками на голові вивезли”, — згадує вона.

Анжела Максименко провела в ув’язненні 31 день. За цей час її тричі допитували, брали біометричні дані та утримували в нелюдських умовах.

“Мене звинувачували, що я шпигунка і терористка”, — розповіла вона.

Журналістка наголосила, що навіть після видалення даних із техніки окупанти змогли частково їх відновити.

“Якщо вони хочуть, вони залучають спеціалістів і відновлюють інформацію”, — пояснила Максименко.

Вона також розповіла про психологічний тиск під час допитів і спроби змусити її співпрацювати.

Окрім того, журналістка стала свідком страждань інших ув’язнених.

“У камері нас було п’ятеро. Одна жінка не витримала — її довели до інсульту”, — згадала вона.

Після звільнення Максименко змусили підписати зобов’язання не виїжджати з міста. Втім, вона розуміла, що більше не може працювати і перебуває під постійним наглядом.

Журналістка самостійно розробила план втечі й змогла виїхати з окупованої території, скориставшись моментом під час одного з візитів міжнародних місій.

Пізніше вона свідчила про пережите на міжнародному рівні.

“Я виступала в Гаазі на народному трибуналі і розповідала про злочини, які бачила”, — зазначила Максименко.

Частина зібраних нею матеріалів стала основою для документальних фільмів.

Раніше тимчасова слідча комісія Верховної Ради України розглянула системні злочини Росії проти регіональних медіа – від фізичного знищення редакцій до викрадень журналістів і захоплення брендів.

Нагадаємо, відбулася зустріч у межах тематичного обговорення “Воєнні злочини РФ на території України та злочини проти журналістів на прикладі “Суспільного”. ZMINA писала про те, що “У жодній країні світу репортери не працювали за таких умов роками”: воєнні злочини Росії проти медіа на прикладі філій “Суспільного”. 

До цього ТСК з питань розслідування злочинів РФ проти журналістів затвердила склад експертної ради комісії. Загалом до експертної ради тимчасової слідчої комісії ввійшло 17 людей.

Зазначимо, 4 грудня 2025 року Верховна Рада створила Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями Російської Федерації проти журналістів та інших працівників суб’єктів у сфері медіа. Головою комісії обрано Євгенію Кравчук, а заступником голови комісії – народного депутата Ярослава Юрчишина.