Від анонімних каналів до великих ресурсів: як розганяли фейк про нардепа Ярослава Железняка, відомого антикорупційною діяльністю

Народний депутат Ярослав Железняк заявив про інформаційну атаку проти себе та показав механіку її поширення. За його словами, вигадану історію про кримінальне провадження спочатку опублікували маловідомі телеграм-канали, після чого її синхронно підхопили більші ресурси та сайти, ймовірно, пов’язані між собою. Депутат вважає, що кампанію організували через мережу посередників і платних розміщень, а її структура повторює типові сценарії дискредитації опонентів.

Про це йдеться у відео, опублікованому на ютуб-каналі “Залізний нардеп”. 

Фото: Ярослав Железняк

Так, у телеграм-каналах почали поширювати повідомлення про нібито відкриту проти Железняка кримінальну справу ДБР за розкрадання державних коштів, яка передбачає до 12 років ув’язнення. Сам депутат пояснив, що ця інформація не відповідає дійсності: за п’ять років його роботи жодних проваджень проти нього не відкривали і навіть не порушували подібних питань.

Він наголосив, що не мав справ із державними коштами, зокрема й у межах партійної діяльності, і вважає саму історію вигаданою. Водночас він підкреслив, що цей кейс важливий не змістом, а способом поширення – за таким самим сценарієм раніше атакували антикорупційні органи, активістів і опозиційних політиків.

2 квітня перший допис із цією інформацією зʼявився в телеграм-каналі “Человек из Офиса”, який Железняк пов’язує з політтехнологом Володимиром Петровим і журналістом Сергієм Івановим. За його словами, цей канал має ознаки штучної накрутки аудиторії.

Далі повідомлення підхопив інший канал із того ж пулу – “Карточный Офис”, після чого окремі ресурси зробили репости. Перша хвиля не отримала значного поширення, тому кампанію відклали до початку наступного тижня.

6 квітня зранку Іванов опублікував пост, у якому заявив про наявність кримінального провадження проти Железняка. Він також виклав документ, який подавав як відповідь Офісу генерального прокурора, щоб підтвердити свої твердження.

Железняк пояснив, що не отримував жодних повідомлень про підозру чи слідчі дії і вважає ці заяви безпідставними. Він також звернув увагу, що подібні документи можуть використовувати для створення видимості достовірності.

Після публікації Іванова інформацію почали поширювати пов’язані з ним блогери та тематичні групи. 

Після цього стартувала основна хвиля. Великі телеграм-канали почали масово публікувати однакові або майже однакові тексти.

Паралельно матеріали з’явилися на низці сайтів, які, за словами депутата, регулярно публікують замовний контент.

Він пояснив, що такі сайти не орієнтуються на аудиторію, а виконують іншу функцію – створюють “первинне джерело”, на яке потім посилаються телеграм-канали, формулюючи новини як “за даними ЗМІ”. Железняк зазначив, що подібні ресурси регулярно з’являються у кампаніях проти антикорупційних органів, активістів і політиків, які не підтримують окремі рішення влади.

Увечері того ж дня частину тих самих повідомлень опублікували російською мовою, зокрема через канал “Інсайдер”. Після цього інформацію знову почали копіювати менші телеграм-канали без змін. Також до поширення долучилися інші ресурси, які раніше фігурували в розслідуваннях депутата і, за його словами, також можуть бути пов’язані між собою.

Зрештою Железняк переконаний, що кампанію організували Петров та Іванов. Серед можливих мотивів він назвав попередні конфлікти, включно з публічними розслідуваннями щодо їхньої діяльності. Також він припустив, що кампанія могла бути пов’язана з політичними інтересами, зокрема через роботу цих осіб у середовищі, наближеному до Андрія Єрмака.

Депутат описав і фінансову модель таких атак: публікації на сайтах коштують від приблизно 100 доларів, тоді як телеграм-канали беруть більше. Організатори зазвичай не працюють напряму з кожним каналом. Вони користуються посередниками, які продають одразу пакет розміщень. Це дозволяє запускати синхронні хвилі публікацій і здешевлює кампанію. Саме через такі “пакети” з’являється характерний патерн: однакові тексти одночасно виходять у різних каналах і на сайтах.

Насамкінець Железняк підсумував, що подібні інформаційні атаки мають типовий сценарій і їх легко впізнати за повторюваними ознаками. На його думку, такі кампанії не мають реального впливу, а їхня головна мета – створити видимість скандалу та освоїти бюджет через посередників.

Нагадаємо, що 28 січня на сайті “МіндічГейт” з’явився новий розділ під назвою “Блогери ОП”. У ньому зібрали перелік публічних осіб, які, за твердженням авторів платформи, систематично поширювали наративи проти НАБУ і САП та публічно захищали фігурантів справи “МіндічГейт”, зокрема Тимура Міндіча та тодішнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака.

Зокрема, у списку фігурує Олег Арутюнянц – співзасновник медійної агенції Toba і ймовірний співвласник телеграм-каналів Times of Ukraine та “Україна Online”. Автори сайту вказують, що пов’язані з ним канали неодноразово публікували матеріали з ознаками замовних і критикували НАБУ, САП, антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів. Аналогічні свідчення вказано щодо Богдана Тимощука, Вадима Климовця, В’ячеслава Мішалова та Андрія Сахарова, яких також пов’язують з великими анонімними телеграм-ресурсами.

У переліку є й публічні спікери. Серед них – експрокурор САП Станіслав Броневицький, політичний експерт Валентин Гладких, партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній, ведучі телеканалів “Ми – Україна”, “Ісландія” та ютуб-проєкту ICLND TV Володимир Золкін, Сергій Іванов і Володимир Петров. У розділі наведено їхні висловлювання, у яких вони ставили під сумнів незалежність НАБУ і САП, говорили про “зовнішній вплив” на ці органи або заперечували наявність компрометувальних матеріалів у справі Міндіча.

Також у списку зазначені командир 413 окремого полку безпілотних систем “Рейд” Євген Карась, письменник і засновник батальйону “Братство” Дмитро Корчинський, голова правління Республіканського фонду України Пьотр Кульпа, телеведуча Наталія Мосейчук, політичний радник Олександр Харебін, блогерка Марія Тиха, блогер Богдан Оріщенко та інші. Для кожного з них автори платформи подали цитати або описи публічної позиції щодо антикорупційних органів, “плівок Міндіча” та ролі Офісу президента.