“Батько – це половина батьківства”: відомі татусі розповіли про рівність у вихованні дітей
Відомі батьки, письменники, поети та телеведучі, розповіли Фонду ООН у галузі народонаселення про відповідальне батьківство. Йшлося, зокрема, про те, чому чоловіку важливо долучитися до виховання дитини одразу після народження та не уникати завдань, які чомусь заведено вважати суто жіночими. “Зміна” публікує короткий переказ матеріалу “Тату, прочитай мені казку”.
У тому, що слід дотримуватися рівності у вихованні дітей, переконаний Володимир Єрмоленко, філософ, есеїст та перекладач. Разом з дружиною він виховує трьох доньок і каже, що не уявляє ситуації, коли б хтось один піклувався про них.
Чоловік має пишатися, коли його жінка теж росте. Коли вона успішна і в сім’ї, і в публічному житті. Ті чоловіки, які хочуть, щоб їхні жінки лише сиділи вдома й виховували дітей, мені здається, самі себе не поважають.
Чим більше дітей, наголошує філософ, тим очевиднішим стає те, що парі треба ділити обов’язки. І хоча, на його думку, діти завжди будуть більше прив’язані до матері, тато повинен розуміти, що виховання – це і його відповідальність: “Я за те, щоб обоє були включені в батьківство рівноцінно або хоча б 60/40. І це цілком реально. Особливо коли дітям уже не потрібне грудне молоко”.
Єрмоленко також виступає за те, щоб тати не уникали завдань, які чомусь заведено вважати суто жіночими, – наприклад, купали малюка чи змінювали йому памперс. Тато, каже чоловік, не має асоціюватись у дитини з одним походом у кіно на вихідних. Оскільки відповідальне батьківство – це про співвключення.
Коли гуляю з дітьми, то бачу, що на дитячих майданчиках мало чоловіків. Шкода, бо це ж так класно – бути з дітьми.
Такого підходу дотримується також Вадим Карп’як, журналіст і телеведучий. Для його другої дружини діти були першими, натомість він уже мав досвід від першого шлюбу.
Якийсь час я навіть був лідером процесу, бо розумів, що з немовлям робити. Я звик брати на себе якісь функції, щоб дружині було легше. Для мене не проблема зібрати дітей, погодувати, помити, одягнути, відвезти куди треба. Батько – це половина батьківства.
Телеведучий зауважує, що сім’я – це тато й мама, тому нормально, коли хтось робить одну половину, а хтось іншу. Утім, жорсткого поділу обов’язків у родини немає.
Кожен з батьків передає дитині цінний досвід, упевнений Карп’як: “Жінка дає дитині свій унікальний погляд на життя, а чоловік дає свій. І найліпше, коли дитина може подивитися на речі і під кутом батька, і під кутом матері, і в результаті сформувати свій погляд”.
Для Дмитра Лазуткіна, поета, журналіста й телеведучого, важливо було долучитися до виховання дитини від початку. Ще поки його донька була в утробі, він читав їй історії, робив масаж, розмовляв з нею.
З народженням маленької я став менше писати. Але водночас є величезна потреба бути поруч з дитиною: дивитися як вона росте і передавати їй свою любов. Мені здається, що ця присутність важливіша за якийсь написаний вірш чи текст. Це не говорить про те, що я чимось жертвую чи нехтую творчістю. Дитина – це теж мій твір. І можливо, головний.
Про потребу відчувати причетність та спільність у вихованні дитини, бути з нею від народження каже й Юрій Прохасько, есеїст, перекладач та психоаналітик. Він розповідає, що, коли народжувався кожен з його синів, у них з дружиною не було родичів, які могли б узяти частину піклування про дітей на себе. Тож подружжя завжди покладалося лиш одне на одного.
У ранні роки наших синів я міг працювати з дому. Не було нічого такого в догляді за ними, чого б я не міг робити: і переодягав, і спати вкладав, і читав їм. І зараз також люблю готувати для дітей і гуляти з ними.
Поет, видавець та перекладач Юрій Завадський шкодує, що не зміг узяти участь у партнерських пологах. Проте він долучився до батьківства одразу після народження першої доньки. Після появи другої дитини дружина поета часто їздила у відрядження, тож він опікувався й годуванням малої.
Ми в нашій сім’ї не ділимо обов’язки, усе якось по ситуації складається. Я, наприклад, частіше готую, бо дуже це люблю. А дружина може тим часом узяти на себе прибирання. Приспати малечу й порозважати – дуже часто моя справа. Я трохи м’якший за нашу маму. Вона навіть, буває, скаржиться, що я розпускаю малих, а їй потім треба їх докупи збирати.
Чоловік підсумовує, що відповідальне батьківство для нього – це обов’язково про присутність у житті дітей.