У Києві презентували виставу “404. Місце не знайдено” про окупацію Херсонщини
11 вересня, у четвер, у центрі Леся Курбаса відбувся допрем’єрний показ вистави “404. Місце не знайдено”. Це нова постановка режисера Міреса Пенюшкевича, яка створена на основі реальних історій українців, що пережили окупацію Херсона. У виставі показані злочини, скоєні росіянами на ТОТ: обстріли житлових будинків, зґвалтування, насильницькі викрадення та тортури.
Про це повідомляє журналістка видання ZMINA.
Фото: ZMINAЗа задумом режисера, сцена мала нагадувати будинок, у якому всі події відбуваються в одній кімнаті. У ній проходить життя героїв вистави, які разом готують їжу, відзначають свята, граються, а потім ховаються від обстрілів. Замість декорацій автори використовують лише старі валізи, які складають у вигляді диванів, крісел, столів, шаф чи барикад.
Поступово квартира з безпечного місця перетворюється на пастку, а її мешканці щодня змушені виживати та намагаються зберегти людську подобу.
Головними героями театрального дійства є мами з дітьми, молода пара, а також їхні бабуся та дідусь. Хтось виходить на проукраїнські мітинги з “коктейлями Молотова”, хтось тікає з окупації, а хтось намагається її пережити вдома. З дев’яти героїв виживають лише дві жінки, а інші помирають від голоду, бомбардувань чи катувань.
Для підсилення ефекту у 80-хвилинній виставі вмикалися реальні звуки артобстрілів, кулеметних черг, а також зойки та волання, що супроводжували побиття і зґвалтування.
Фото: ZMINAЗа словами Пенюшкевича, у виставі показано, як люди змушені виживати у замкненому просторі, де немає звичних для людей речей – світла, води, їжі тощо. Натомість їхнє щоденне життя є сповненим страху, голоду та насильства.
Назва п’єси “404. Місце не знайдено” походить від помилки у сервісі “Гугл”, яка відображається через відсутність збігів за пошуковим запитом. Таким символічним чином режисер хотів показати намагання РФ знищити нашу державу назавжди.
На думку Пенюшкевича, тіло є інструментом актора. Воно є найчеснішим і найкрасномовнішим за будь-які слова.
“Я досліджую злочини, скоєні людиною проти людини. Тож ми хотіли показати, як на підсвідомому рівні у людей стискаються чи атрофуються через життя у клітці м’язи. Це пластична постановка у якій відсутні діалоги, а все передано через рухи, міміку, танці та музику. Це вистава про втрати й внутрішню боротьбу за людяність, пам’ять і майбутнє. Про дім, який ще буде. Але не такий, як раніше“, – каже він.
Музику для вистави написали музиканти Антон Байбаков та Маріанна Білявець, а хореографом стала Анастасія Синельникова. Їхня спільна праця дозволяє глядачам “зануритися” у тогочасні події та осмислити трагедію окупації.
Фото: ZMINA“Тут зібрані різнопланові кейси про окупацію Херсонщини, об’єднані в історію однієї родини. Минулого року, коли я був на театральному фестивалі “Мельпомена Таврії”, я познайомився з жінкою, яка мені передала свій щоденник. У виставі – це персонажі – мами з дітьми та дідусь з бабусею. Померли майже всі, окрім дівчини, яка виїхала на неокуповану територію. Також вижила мама, яка втратила двох дітей після влучання ракети у будинок, а третю дитину після зґвалтування. Вона сказала, що “померла” разом зі своїми дітьми й більше не бачить себе у цьому житті”, – розповідає митець.
За словами Пенюшкевича, головна ідея вистави – єдність українців як нації. Він вважає, що завдяки традиціям та регіональному різноманіттю українці збагачуються як народ.
Фото: ZMINAМитець наголошує на тому, що не можна віддавати території ворогу, бо таким чином ми знищуємо цілі покоління. Адже багато людей, які змушені жити на окупованих землях, досі чекають на звільнення.
“Вони не просто змушені виживати, а боротися за те, щоб не втратити власне “я”. Окупанти можуть зруйнувати їхні будинки, спаплюжити їхнє тіло та ім’я, але не знищити їхню людяність та волю”, – вважає режисер.
Фото: ZMINAУ виставі були залучені актори, які самі пережили російську окупацію ще у 2014 році.
Нагадаємо, станом на червень 2025 року зафіксовано щонайменше 572 випадки політично вмотивованого переслідування цивільних на ТОТ, у 183 з яких особи потерпілих ще встановлюються.
Звіт ZMINA досліджує випадки незаконних затримань і катувань у 2023–2024 роках, аналізуючи тенденції від початку вторгнення. Він ґрунтується на 23 свідченнях із Запорізької, Херсонської, Харківської областей та Криму, зібраних методом глибинних інтерв’ю, та аналізі даних з відкритих джерел щодо випадків свавільних затримань, насильницьких зникнень цивільних та порушення права на справедливий суд на окупованих після 24 лютого 2022 року територіях України.
