Росіяни викрали на Сумщині 27-річного Сергія Шевчука і два роки утримують у колонії Бєлгородської області
Мешканця Краснопілля Сумської області 27-річного Сергія Шевчука російські військові викрали на блокпості 18 березня 2022 року. Наразі чоловіка незаконно утримують в колонії міста Алексєєвка Бєлгородської області РФ.
Про це виданню ZMINA розповіла мати Сергія Шевчука Наталія.
За її словами, син після закінчення Української академії банківської справи два роки проходив строкову службу в ЗСУ. Напередодні широкомасштабного вторгнення Сергій повернувся додому.
“Мені він казав: “Відпочину, а тоді піду або по військовій, або по цивільній службі “, – каже мати.
Родина Шевчуків проживала у селищі Краснопілля Сумської області, яке розташоване за 20 кілометрів від російсько-українського кордону. Тож з першого дня війни їхня громада опинилась в окупації. Сергій навіть не встиг виїхати з рідного села чи піти до війська.
“З п’ятої години ранку росіяни вже були в селі. Селом впродовж дня постійно проїжджали російські танки“, – так їхня родина зустріла війну.
18 березня 2022 року сусіднє з Краснопіллям село Новоолександрівку, де мешкала бабуся Сергія, обстріляли. Після цього літня жінка перестала виходити на зв’язок. Сергій вирішив її провідати та відвезти зарядні пристрої й продукти. З будинку він виїхав на власній машині (“Жигулі”) приблизно о 14-й годині. А через пів години перестав відповідати на дзвінки рідних.
“О 16:28 хтось взяв слухавку, коли телефонувала донька, яка у Сергія на телефоні була підписана просто “Аліна“. Вона запитала: “Серьожа, ти де?“. Хтось невідомий російською сказав: “Гуляю!”. Сергій говорив лише українською. Потім телефон відключився“, – розповідає жінка.
Наступного дня Наталя пішла до російського блокпоста, який знаходився на околиці Краснопілля з боку Новоолександрівки. Там їй сказали, що Сергія разом з машиною затримали. Один з військових наставив на жінку автомат і сказав: “Ще ступнеш один крок, і ми тебе розстріляємо! А його разом з машиною забрали й повезли, бо він офіцер!”. Попри всі благання жінки, ніхто з них так і не повідомив місцеперебування сина.
Рідних здивувало те, що росіяни називали Сергія офіцером, оскільки його військовий квиток залишився вдома, і до них додому ніхто не приходив. До бабусі Сергій поїхав у цивільному одязі.
“Він був звичайним строковиком. Звідки вони взяли, що він офіцер, я не знаю”, – дивується Наталя.
Після того, що трапилося, жінка зателефонувала до української поліції й повідомила про свавільне викрадення сина. Також вона звернулася до Національного інформаційного бюро, МКЧХ та Координаційного штабу.
Попри те, що росіяни у Краснопіллі не встановлювали окупаційної влади, Наталя боялася виходити на вулицю.
23 квітня 2023 року Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив, що Сергій знаходиться в російській неволі. Інформацію, що він живий, вона також прочитала у телеграм-каналі “Ірина Україна”.
У 2024 році Наталія дізналася від свідка, що її син утримується в 4-й колонії в місті Алексєєвка Бєлгородської області РФ.
“Мені звільнений з полону повідомив, що мій син дуже схуд – з 70 кілограмів до менш як 50. Що у нього анорексія. Він не ходить через опухлі та посинілі ноги. До зникнення Сергій був здоровим, у нього все було добре“, – з болем у голосі каже жінка.
Також представники Червоного Хреста запропонували Наталії передати через них Сергію листа, що вона і зробила. Їй важливо було, щоб син знав, що вона жива і родина бореться за його повернення додому.
“Я прошу нашу владу, яка може це зробити, щоб вона допомогла повернути дитину живою. Щоб хоч побачити його живим. Допоможіть повернути його додому живим!!!” – благає посадовців мати.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні й притягнення винних до відповідальності.