Чи стане розслідування катувань пріоритетом для ДБР?

Ще донедавна в Україні не було незалежного органу, який міг би неупереджено, якісно та компетентно розслідувати катування та пов’язані з ними злочини з боку посадовців. Такі повноваження мала прокуратура, але через конфлікт інтересів не могла робити це ефективно. Для прикладу: у 2018 році до українських судів передали тільки два обвинувальні акти за статтею “Катування”. Цікаво, що в цей же час у Європейському суді з прав людини Україна програла п’ять справ через неналежне розслідування катувань (слід, щоправда, зазначити, що ці справи розпочаті набагато раніше).

У 2015 році Верховна Рада ухвалила Закон “Про Державне бюро розслідувань”, і таким чином держава мала отримати орган розслідування злочинів правоохоронців і високопосадовців. Запуск ДБР був прописаний, зокрема, у Плані дій до Національної стратегії з прав людини саме в частині “протидія катуванням”. Офіційно перші провадження бюро відкрило 27 листопада 2018 року.

Відповідно до стратегії діяльності, бюро сьогодні має чотири пріоритети: 1) злочини чинних високопосадовців; 2) корупційні злочини; 3) військові злочини; 4) злочини щодо порушення прав людини під час роботи правоохоронних органів. Виступаючи на брифінгу з нагоди двох місяців роботи ДБР, його директор Роман Труба додатково підкреслив, що “розслідування злочинів, де порушено права людини, так само пріоритетні, як і злочини, де можуть фігурувати ті чи інші політичні особи”.

Проте серед перших проваджень справ про порушення прав людини небагато.

За повідомленням директора, всього на кінець січня 2019 року бюро розслідує 3417 проваджень. З них 245 стосуються перевищення влади із застосуванням сили і 14 – катувань.

Слід уточнити, що з усього обсягу понад 2600 проваджень ДБР отримало “у спадок”. Але майже 750 проваджень слідчі бюро відкрили власноруч. Що ж це за справи? Як видно з офіційних повідомлень ДБР, його працівники переважно цікавляться незаконним збагаченням. Лише в січні представники бюро затримали прикордонника, поліцейського та навіть лісничого за підозрою в отриманні хабарів. За цей же час ДБР повідомило про відкриття тільки одного провадження щодо насильства з боку правоохоронців – у справі про побиття авіаконструктора “Антонова”.

Утім, висновки робити поки рано. Зараз не можна стверджувати, що бюро закриватиме очі на катування чи розслідуватиме їх за залишковим принципом. До того ж чи не вперше Труба публічно заявив, що ДБР братиметься за катування “в першу чергу”. Як слушно зауважив директор, “потрібно припинити ганебну практику, коли одні правоохоронці порушують права людини, а інші правоохоронці їх захищають”. Ще місяць тому очільник ДБР казав, що не вважає за потрібне фокусуватися саме на цій категорії злочинів.

В Україні немає іншого органу, який міг би ефективно розслідувати катування, і в цьому сенсі на бюро покладені великі сподівання. Однак дива може не статися, якщо вже зараз не вирішити декілька надважливих питань, пов’язаних зі спроможністю органу.

Занадто широка підслідність. Окрім усього іншого, ДБР розслідує злочини, які не належать до службових: наприклад, ДТП, збут наркотиків або крадіжки дизпалива. Закон зобов’язує бюро реагувати на такі повідомлення і витрачати ресурси на справи, які могли б розслідувати інші правоохоронні органи. Потенційно це може призвести до того, що бюро буде завалене “загальним криміналом”, а на справи про серйозні порушення прав людини просто не вистачатиме часу та людей.

Брак ресурсів. ДБР повинно розслідувати злочини правоохоронців і посадовців по всій країні, маючи лише центральний апарат та сім територіальних управлінь. Штатна чисельність органу – 1500 людей, проте сьогодні в ньому фактично працюють близько 500. У територіальних управліннях (які мають “покривати” чотири-п’ять областей) працюють не більше 30 слідчих. Через прогалини в законі ДБР не може набрати власних оперативних працівників і змушене користуватися послугами оперативників Національної поліції, Служби безпеки та Державної прикордонної служби (які самі є підслідними ДБР). Обирати ж керівників (близько 170 посад) повинна зовнішня конкурсна комісія, утворена за квотами президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів. За два роки своєї роботи вона набрала лише близько 40 керівників.

Невизначеність методології та стандартів. Процесуальне керівництво над ДБР здійснює прокуратура, яка до сьогодні не була ефективною в розслідуванні злочинів катувань. Через це залишаються питання, якими методами будуть користуватися слідчі бюро під час розслідування порушень прав людини з боку правоохоронців і чи будуть вони використовувати міжнародно визнані стандарти. Наприклад, Стамбульський протокол, який до цього часу правоохоронці України майже не застосовували.

Від того, яку практику формуватиме бюро, залежить, як вестиметься розслідування катувань та пов’язаних з ними злочинів найближчими роками. Зараз державі та експертній спільноті слід скерувати зусилля на те, щоб бюро мало все необхідне для початку ефективної роботи над справами. А надалі – звертати увагу бюро саме на ті злочини, заради розслідування яких воно було створене.