Терпіти не можна, долати: що таке мізогінія і як вона стає першим кроком до насильства над жінками

25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Відзначати його почали ще з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, яких жорстоко вбили під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році. Згодом Генасамблея ООН офіційно підтримала відзначення цього дня. З 25 листопада по 10 грудня також проходить соціальна акція “16 днів проти насильства”. Цього року загальносвітова тематика — “Інвестуй у попередження гендерно зумовленого насильства”. 

Ліквідація насильства є необхідною для побудови суспільства, у якому жінки є  не тільки вільними від фізичного насильства, а й повноцінними учасницями суспільно-економічного життя. Одним з кроків викорінення насильства над жінками є подолання мізогінії – ворожого чи ненависницького ставлення до жінок.

У цьому матеріалі експертки, що знаються на правах жінок, розповідають, що таке внутрішня та зовнішня мізогінія, як її виявити та подолати. 

Що таке мізогінія? 

Існує два види мізогінії – зовнішня (яку також називають класичною) та внутрішня. Відтак зовнішня мізогінія виявляється через систематичну дискримінацію жінок. Йдеться про стереотипи, які присутні в медіа, нерівні умови праці, непропорційну представленість жінок у політиці чи бізнесі, а також інші форми соціокультурного та економічного нерівноправʼя.

Гендерна експертка та заступниця голови Центру “Жіночі перспективи” Марта Чумало зазначає, що найбільше зовнішня мізогінія помітна у політиці, коли жінок питають про сімейний стан та наявність дітей, щоб зрозуміти, чи виконала вона вже свою так звану “репродуктивну функцію”. Також, за словами експертки, це часто зустрічається у науці, коли серед науковців обирають чоловіків, навіть якщо їхні знання та вміння менші. 

Марта Чумало

“Зовнішня мізогінія – це знецінення досвіду жінок та їхнього впливу, неприйняття, затискання їх у межі домашньої праці, репродуктивної сфери, приватності. Тож така мізогінія вимагає від жінок додаткових зусиль, щоб подолати барʼєри та вийти на однакові умови з чоловіками. Це про фізичний, моральний, матеріальний ресурс”, – пояснює Марта.

Тоді як внутрішня мізогінія відображається у власних переконаннях чи упередженнях жінок щодо себе чи інших жінок. Це може виявлятися у формі внутрішнього самознецінення жінок, які можуть відчувати себе менш важливими та гідними у порівнянні з чоловіками. 

Правозахисниця та голова громадської організації “Вісь” Світлана Дубина порівнює внутрішню мізогінію з вірусом – вона також має довгий “інкубаційний період”, коли ознаки цього ще не помітні, а потім починають роз’їдати зсередини. 

Світлана Дубина

“Жінки, які практикують внутрішню мізогінію, самі погіршують свою якість життя. Згадайте хоча б історію зі скульптурою у Львові – багато жінок дуже активно гнобили той образ тілесності. Утім, в такі моменти слід не засуджувати їх за їхні слова, а подумати, як же так сталося, що цей патріархат так придушив їхню волю і відчуття безпеки”, – зазначає експертка. 

Скульптура під назвою “Впевнена”. Фото: Василь Корчовий

Тобто мізогінія може транслюватися й через мову, стереотипи та закони, які вкорінюють нерівність статей. Це явище може мати серйозні наслідки для фізичного та психологічного здоровʼя жінок, тому так важливо вчасно його розпізнати та зупинити. 

Якими є “перші ластівки” мізогінії? 

Ставлення до жінок, яке вказує на певні упередження чи негативні уявлення щодо них, може виявлятися у різних аспектах життя та виражатися у різних формах. Голова громадської організації “Гендерний центр Волині” Оксана Ярош пояснює, що формування мізогінії пов’язане з тим, що дітей від народження оточують стереотипи, які вони зрештою засвоюють. 

“Моїй родині казали, що “спочатку треба народити няньку, а потім ляльку”, оскільки я старша сестра і у мене є молодший брат. Таким чином на побутовому рівні вже від народження формується твоя життєва траєкторія і призначення”, – ділиться експертка. 

Оксана Ярош

Що стосується поведінки вже дорослих людей, то тренерка з гендерних питань і голова громадської організації “Паритет” Наталія Тарасенко, називає “маркерами” мізогінії такі моменти, коли у колективах чи інших колах починаються негативні обговорення жінок, з’являються плітки або відбувається засудження їхнього життєвого чи професійного вибору. 

“На цьому етапі вже слід замислитися про те, чому ми не приймаємо ці вчинки інших жінок. Тут не йдеться про порушення закону, звісно, протизаконні дії ми не маємо приймати. Це саме думки та слова про те, чому якась жінка живе в іншому стилі, ніж я, має чи не має дітей, ходить у модних джинсах, а не у спідниці. Є різні рівні мізогінії – від побутових речей до впливу на вибір жінок”, – зазначає вона. 

Наталія Тарасенко

Тобто мізогінію можна “виявити” через мовні прояви (жарти про жінок, побудовані на стереотипах), рольові стереотипи у вихованні (нав’язування “традиційних” гендерних ролей, де чоловіки та жінки призначені для різних соціальних та професійних сфер зайнятості), сексуалізацію (об’єктивацію жінок, розгляд їхньої цінності виключно в контексті зовнішності чи сексуальної привабливості) тощо. 

Як протидіяти мізогінії? 

Протидія мізогінії – це важливий крок для створення більш рівноправного та справедливого суспільства. Водночас це є складним викликом, оскільки такий упереджений до жінок простір формувався століттями. Щоб подолати мізогінію, експертки радять такий чек-лист: 

1. Проаналізувати власну поведінку. Це допоможе виявити власні стереотипи та упередження, а також розібратися з тим, як опиратися тим проявам, що ведуть до сексизму та дискримінації. 
2. Розширювати власні рамки сприйняття. Наталія Тарасенко пояснює: йдеться про прийняття себе та інших такими, як вони є, з розумінням того, що всі люди – унікальні, різні, але рівні. 
3. Удосконалювати законодавство. “Закони змінюють стереотипи”, – переконана Оксана Ярош. За її словами, якщо заборонити прояви мізогінії, дискримінації та сексизму на рівні законодавства, то суспільство муситиме стати більш цивілізованим та здоровим.  
4. Не практикувати мізогінію та не схвалювати таких дій. Світлана Дубина каже, що часто проявом мізогінії є відсутність підтримки та солідарності, тому важливо не повторювати мізогінних жартів, не сміятися над анекдотами про “білявок за кермом” тощо. 
5. Використовувати фемінітиви. Оскільки мова – це також зброя, то її слід використовувати у публічному просторі, демонструючи, що в Україні є не лише “домогосподарки”, “дружини” та “матері”, а й “міністерки”, “керівниці”, “директорки” тощо. Це показує ефективність та залученість жінок у різних сферах.
6. Підтримувати та солідаризуватися з іншими жінками. Зміна застарілого радянського наративу про “жіночу конкуренцію” на сучасний та коректний формат жіночої взаємодії, такий як сестринство (що передбачає прийняття та взаємопідтримку), також є одним із кроків до подолання мізогінії.

Тож Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок наголошує на важливості боротьби не лише з конкретними випадками насильства, а й з кореневими причинами, серед яких може бути й мізогінія, яка підштовхує до насильства та дискримінації проти жінок. Водночас попередження та зупинення мізогінії вимагає комплексного підходу, включаючи гендерну освіту, зміну уявлень про гендерні ролі та створення рівних умов для всіх людей у всіх сферах життя.

Для довідки. Щороку у період з 25 листопада по 10 грудня в Україні та світі проводиться акція “16 днів активізму проти насильства над жінками”. У цей час суспільство, організації, державні структури та всі охочі активізують свої зусилля у боротьбі з гендерно зумовленим насильством.