Побиття, голод та допити – близько 650 українців утримують у секретній в’язниці в Брянській області 

Близько 650 українських військовополонених і цивільних заручників утримують у СІЗО №2 міста Новозибков Брянської області, що за 65 км від кордону з Україною. Дехто перебуває там уже 11 місяців. З полонених регулярно знущаються, тримають голодними та допитують. 

Про це йдеться в матеріалі Медійної ініціативи за прав людини (МІПЛ), яка поговорила з колишніми полоненими, звільненими через обмін.  

Брянське СІЗО № 2, м. Новозибков. Фото із сайту МІПЛ

Більшість затриманих українців росіяни привезли до СІЗО №2 протягом лютого-березня 2022 року з окупованої Київської області.

Де б їх не затримували, спочатку привозили до Гостомеля. Тут, у промислових холодильниках поблизу аеродрому, росіяни влаштували пункт збору в’язнів на сто осіб. Когось залишали тут одну ніч, когось – тижнями.

“Мене тримали в Гостомелі два тижні в холодильниках, де також сиділо до десяти військових і близько 80 цивільних. Різні вікові категорії, були і старші, з якими я потім у російській тюрмі був. Наприклад, Василь Васильович 1953 року народження, зараз він і досі в тому Брянському СІЗО № 2. З Гостомеля мене в кінці березня повезли в Білорусь, де я пробув три дні, а 30 березня мене оформили в Брянське СІЗО № 2”, – пригадав звільнений через обміни військовослужбовець Владислав (ім’я змінено з міркувань безпеки. – Ред.).

Він розповів, що під час оформлення в СІЗО намагалися залякати новоприбулих:

“Уже під час прийомки мені поламали всі ребра, одне й досі стирчить. Нас усіх дуже сильно били, ноги сині були, по ребрах сильно били, а по голові не били, хоча пізніше в самому СІЗО били і по голові. Місяць гоїлося все, не міг лягти й встати з ліжка”.

Дмитро Левицький, волонтер, якого утримували в СІЗО №2 та звільнили через обмін, зазначив, що оформлюють в’язнів дуже швидко. Зміна одягу, 30-секундний холодний душ, стрижка, аналіз крові, флюорографія, загальний медогляд, дактилоскопія – і все це за годину.

Ув’язнених постійно переводять з одної камери в іншу. Міняють також поверхи та блоки розміщення полонених. Протягом 10 місяців людину могли переводити чотири-шість разів. Це, зокрема, заважало ув’язненим зрозуміти, кого вже обміняли.

Фото із сайту СІЗО №2

У СІЗО №2 утримані живуть за розкладом. Підйом о 6-й ранку. 

“Щоранку виганяли на перевірку, працівник СІЗО заходив і молотком обстукував стіни, два рази на день вони перевіряли камери. Постійно примушували стояти в камері”, – пригадав колишній військовополонений Владислав.

Як довго полонені мали стояти, залежало від поверху, на якому їх у цей момент утримували. Траплялося, що стояти доводилося цілий день. 

Тричі на день давали невеликі порції їжі.

“На сніданок була молочна каша – манка, вівсянка, різні. На обід – суп (типу щі) або рожева похльобка: вони казали, що то борщ. Друга страва на обід – картопляне рагу. На вечерю могли бути макарони. Раз на тиждень – смажений чи парений оселедець”, – розповів Владислав. 

З кінця серпня пайку для в’язнів Брянського СІЗО № 2 збільшили: замість половини черпака супу чи каші дають цілий черпак.

Ще один з колишніх полонених Олександр (ім’я змінено з міркувань безпеки. – Ред.) згадав, що відчуття голоду було постійним:

“Ми як засинали голодні, так і прокидалися голодні. Я повернувся з полону мінус 18 кг. Це за два місяці”.

Часом полонених виводять на прогулянки, що тривають не довше ніж п’ять-сім хвилин. 

Левицький розповів, що з камери в камеру носять телевізор та з флешки вмикають пропагандистські програми. Після перегляду наглядачі змішують в’язнів переказувати побачене.

Ув’язнених у СІЗО №2 українців регулярно б’ють. Про це говорять усі свідки, опитані МІПЛ.

“Коли я був у камері на третьому поверсі, нас спецназівці постійно били ногами в берцях. Вони наказували згинатися дуже низько. Більше діставалося високим хлопцям, які фізично не могли так низько нагнутися. Ми розуміли, що на перевірках битимуть, але згодом звикли вже, це нас не дивувало і не лякало”, – повідомив Владислав.

Найбільше росіяни знущаються з чоловіків, що мають патріотичні тату, та з колишніх учасників АТО. Частіше б’ють і тих, кого підозрюють у співпраці з українськими військовими.

Росіяни масово б’ють полонених і через новини з фронту. 

“Якось забігли, почали нас бити, кричать: “Хохли, потвори, ми вам – жест доброї волі, від Києва відходимо, а ваші бандери-фашисти нам у спини стріляють з балконів, кущів, каналізаційних люків”, – пригадав Олександр.

Ще одна велика частина життя полонених у СІЗО №2 – допити. Перші тижні допитують усіх, хто сюди потрапляє. Далі працюють лише з тими, хто їх зацікавив. 

Запитання на допитах постійно повторюються, пригадав Левицький. На його думку, в такий спосіб росіяни намагаються “зловити ув’язнених на брехні”.

За словами свідків, під час допитів з полонених не знущалися, а інколи навіть давали чай. В’язнів СІЗО №2 також постійно відмовляють від обмінів. Кажуть, що їм більше немає куди їхати, адже їхні домівки тепер теж під контролем Росії. 

“Багато хто відмовився від обмінів, їх перевезли в інші тюрми. Нам брехали, що Київ розбомбили, що його вже немає: мовляв, куди ви поїдете, беріть російське громадянство, ми вам роботу знайдемо. І деякі вірили, ламались. Я знав, що це брехня”, – згадав Олександр.

Водночас Росія заперечує перебування українців у СІЗО №2 міста Новозибков. На прохання МІПЛ російський адвокат-правозахисник намагався потрапити туди, проте йому відмовили й у вході, і в зустрічі з керівництвом. 

Надаємо, що в СІЗО №2 утримують викраденого росіянами журналіста Дмитра Хилюка. Про його перебування в цій в’язниці говорять колишні полонені, що бачили його там. Також у цьому СІЗО перебуває Сергій Дорохов, монтажник кондиціонерів з Ірпеня.