Криміналізація за російський паспорт на окупованих територіях: чому Україна не має цього робити

Дата: 09 Вересня 2022 Автор: Микола Мирний
A+ A- Підписатися

Влада регулярно попереджає громадян про небезпеки російського паспорта і планує криміналізувати його отримання та участь у незаконних “референдумах”. Міністерство реінтеграції у своїх застереженнях називає отримання російського паспорта першим кроком до колабораціонізму.

Водночас експерти та правозахисники вказують, що почасти люди змушені брати такі паспорти під примусом, і що такий підхід влади матиме непропорційний негативний вплив на громадян і нестиме майбутні ризики.  

Коротко переповідаємо аргументи влади та фахівців у цьому питанні.   

Запит на більш жорстку відповідальність за співпрацю з окупантами

Вперше ідею введення кримінальної відповідальності за отримання російського паспорта озвучила наприкінці липня міністерка з реінтеграції тимчасово окупованих територій (ТОТ) Ірина Верещук. Утім, тоді вона не деталізувала, хто саме має нести таку відповідальність.

Під час експертного обговорення 27 липня заступник міністра з питань реінтеграції ТОТ Анатолій Стельмах наголосив, що в умовах, коли російська активність постійно зростає, законодавство у сфері співпраці з окупаційною владою має бути посиленим. За його словами, з російським паспортом наші громадяни можуть працювати в державних органах країни-агресора та воювати проти своїх співвітчизників:  

“Зрозумійте, все одно ж має бути якась відповідальність. Вони йдуть брати паспорти й далі будуть вчиняти злочини. Громадянам потрібно залишати тимчасово окуповані території. Ми будемо забезпечувати таких громадян і боротися за них”.

Анатолій Стельмах

При цьому Стельмах підкреслив, що у суспільстві є запит на більш жорстку позицію держави. Утім, він додав що уряд все ще вивчає усі аспекти криміналізації отримання російського паспорта та участі в “референдумі”: 

“Ми вивчаємо юридичні та моральні аспекти цієї проблеми. Розумієте, Збройні сили щоденно воюють і гинуть наші громадяни, військові. Виникає питання, ті люди, які зараз воюють на фронті, за що вони гинуть? Хіба вони заслуговують воювати за територію, де всі будуть з російськими паспортами? Наразі у нас є ідея розробки такого законопроєкту і її треба обговорити”

Однак у серпні Мінреінтеграції констатувало, що жителі ТОТ неохоче беруть російські паспорти. На цей крок наважились лише кілька тисяч громадян з окупованих Херсонської та Запорізької областей, тобто менше 1% всього дорослого населення.

Тож минулого місяця Ірина Верещук дещо змістила акценти у своїй риториці. Зокрема, визнала виправданим кроком отримання російського паспорта для того, щоб виїхати за межі ТОТ. За її словами, саме у такому випадку громадян України не переслідуватимуть за російський паспорт.

Криміналізація суперечить міжнародному праву і державній політиці

Тим часом менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова наголошує, що Україна не може криміналізувати отримання паспортів, оскільки це суперечить низці норм міжнародного права і державній політиці, яка раніше була. 

Луньова пояснює, що криміналізацію отримання російських паспортів почали розглядати у відповідь на перші дані про намір Росії проводити незаконні “референдуми” на новоокупованих територіях з тим, щоб створити видимість легалізації своєї присутності. 

“Напевно, влада думає, що якщо наші громадяни візьмуть російський паспорт, то вони підуть з ним на “референдум”. Але ж в Криму, ОРДЛО росіяни імітували “референдуми” до початку своєї політики з примусової паспортизації. Щоб провести “референдуми” росіянам не треба російські паспорти. Питання в тому, який месидж ми надсилаємо нашим громадянам на ТОТ”, – коментує експертка.   

Вона побоюється, з таким кроком люди боятимуться деокупації та можуть підтримувати окупаційну владу. 

У липні низка правозахисних організацій висловила негативне ставлення щодо криміналізації примусової паспортизації. Вони наполягають, що громадяни у такому випадку – не злочинці, а жертви країни-агресора. 

Представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ольга Алтуніна під час експертного обговорення висловила думку, що така позиція влади принесе багато ризиків для громадян, адже не всі можуть покинути ТОТ. Серед причин неможливості виїзду вона назвала хвороби батьків чи інвалідність. 

Своєю чергою юристка Центру демократії та верховенства права Тетяна Авдєєва наголошує на шкідливості з точки зору інформаційної безпеки просування наративу на кшталт: якщо людина лишається на окупованій території, то вона чинить зло Україні. 

Тетяна Авдєєва

“Інколи у людини є можливість відмовитися від російського паспорта. Інколи її немає, як це можна було спостерігати в Криму. Там паспорти видавали масово й іноді без присутності самої людини через те, що українські паспорти були в базі даних”, – говорить Авдєєва. 

Алтуніна звертає увагу на ще одну проблему: на ТОТ народження дитини або смерть не посвідчують без російського паспорта, відтак для України у майбутньому буде викликом визнавати такі юридичні факти.   

У пошуках балансу

Постійна представниця президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева виступає за належну комунікацію з громадянами України в Криму щодо видачі їм незаконних російських паспортів та закликає не переслідувати їх, адже вони стали заручниками окупації.

Як в тимчасово окупованому Криму, так і на новоокупованих територіях Росія створила умови для того, щоб громадяни України були змушені брати російські паспорти. Так, до прикладу, ініціювавши гуманітарну кризу на новоокупованих територіях, окупанти надають гуманітарну допомогу в обмін на персональні дані та отримання російських паспортів.

Вона нагадала, що Росія провадить новітню колонізацію Кримського півострова з початку його тимчасової окупації, незаконно перемістивши туди від 500 до 700 своїх громадян та створивши умови, щоб наші громадяни змушені були там брати російські паспорти.  

“Усі ці вісім років ми говорили, що ми не визнаємо цієї паспортизації та автоматичного набуття громадянства РФ, починаючи з 2014 року. Ми подаємо позови до міжнародних судів, зокрема, до Міжнародного кримінального суду, де ми говоримо про це нав’язане громадянство. Ми так само подавали позови до Європейського суду з прав людини, до Міжнародного суду ООН, де ми називали цих людей, які отримали через російське законодавство цей незаконний паспорт, жертвами. Ми не можемо через вісім років назвати їх чомусь порушниками. Тут важливо зберегти правильний баланс”,  – сказала вона.  

Таміла Ташева

Така ж політика держави щодо російських паспортів закріплена і в стратегічних документах, що визначають політику реінтеграції та деокупації. Та й самі українські правоохоронці розглядали примусову паспортизацію на Сході України та в Криму як воєнний злочин Росії та порушували кримінальні справи за ст. 438 Кримінального кодексу (“порушення законів та звичаїв війни”). 

“На превеликий жаль, багато з наших співвітчизників втратили близьких і знайомих, які, зокрема, воюють за нашу державу. Я б тут не говорила, що наші воюють, а там беруть російські паспорти. Цей паспорт треба розглядати як незаконний документі і ставитись до людей, які живуть на ТОТ, як до жертв окупації, збройної агресії РФ та намагатися допомагати їм”, – додала Ташева.   

Крім того, представництво президента наполягає на необхідності враховувати принципи перехідного правосуддя ООН, які полягають у комплексному підході до питань реінтеграції, пов’язаних з відшкодуванням шкоди потерпілим, запобіганням безкарності за міжнародні злочини, забезпеченням права на правду про причини та перебіг війни протягом восьми років та розбудову заходів, які унеможливлять війну у майбутньому. 

Наразі законопроєкти не зареєстровані в парламенті, утім, у Мінреінтеграції під час експертного обговорювання запевнили, що в останній версії розроблених ними документів йдеться лише про кримінальну відповідальність за:

  • організацію процесу незаконної паспортизації на ТОТ;
  • отримання російського паспорта, щоб працювати в окупаційних адміністраціях;
  • перехід на бік ворога та роботу в таких адміністраціях. 

Директор Департаменту правового забезпечення Мінреінтеграції Степан Золотар повідомив, що дискусія у робочій групі триває, щоб випрацювати єдину позицію державних органів. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter