Розпливчасті межі колабораціонізму
Мільйони українців залишаються сьогодні на тимчасово окупованих територіях: хтось через відсутність можливостей для виїзду, хтось через інші, часто непереборні обставини. Утім, на тих, хто сприятиме окупації, допомагатиме російським агресорам встановлювати незаконну владу, чекатиме покарання за українським законодавством.
Україна вже двічі посилювала відповідальність за колабораціонізм навесні цього року. Водночас введені парламентом нові законодавчі норми є занадто широкими й порушують принцип юридичної визначеності. Через це протягом останніх місяців Міністерство реінтеграції отримує сотні звернень із проханнями роз’яснити, чи підпадає та чи інша діяльність на тимчасово окупованих територіях під Кримінальний кодекс.
Тож, щоб зняти ці питання, в уряді підготували два нових законопроєкти для визначення колабораційної діяльності та відповідальності за неї. Утім, на думку правозахисників, запропоновані зміни не розв’яжуть наявних проблем у цій сфері та навіть можуть створити нові.
Про те, як регулює питання колабораційної діяльності законодавство сьогодні, як саме його хочуть удосконалити і які застереження до цього мають правозахисники та експерти, читайте в матеріалі.
Як в Україні регулюють колабораційну діяльність сьогодні
У березні та квітні 2022 року Верховна Рада ухвалила законопроєкти щодо “колабораціонізму” та “колабораційної діяльності” (5143, 5144), які вносять зміни до Кримінального кодексу і, зокрема, посилюють відповідальність за колабораційну діяльність.
Згідно з цими змінами, наразі під статтю про колабораційну діяльність (стаття 111-1 ККУ) підпадають такі дії громадян України:
- публічне заперечення збройної агресії, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України;
- публічні заклики до підтримки рішень держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора;
- добровільне обіймання посад у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора;
- пропаганда в закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння вчиненню збройної агресії проти України;
- організація та проведення заходів політичного характеру, ведення інформаційної діяльності в співпраці з державою-агресором та/або її окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора;
- передання матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора;
- провадження господарської діяльності.
Правоохоронці вже активно послуговуються цією нормою. Так, за даними Офісу генерального прокурора, станом на 24 серпня поліція відкрила 1 999 кримінальних проваджень за статтею 111-1 КК України (“Колабораційна діяльність”). У Міністерстві внутрішніх справ уточнюють, що до судів скеровано вже 101 таке кримінальне провадження.
Відомості для відкриття проваджень силові органи отримують, зокрема, завдяки повідомленням у чат-бот “єВорог”. За даними керівника з розвитку електронних послуг у Міністерстві цифрової трансформації Мстислава Баніка, станом на кінець липня українці надіслали владі через чат-бот “єВорог” 340 тисяч репортів щодо пересування окупантів та діяльності колаборантів. Команда міністерства верифікує ці дані, перш ніж вони потраплять до СБУ чи ЗСУ. Із цієї кількості повідомлень, каже представник міністерства, 2 325 заявок стосуються колаборантів на ТОТ.
У чат-бот “єВорог” можна повідомити через застосунок “Дія”. Влада просить видаляти листування з чат-ботом у телеграмі після повідомлення, щоб не наражати себе на небезпекуВодночас у державних органах та в експертному середовищі України триває дискусія щодо меж криміналізації колабораціонізму та інших недоліків у законодавстві. Про недоліки актуального законодавства говорять як правозахисники, так і представники органів влади.
Потрібно чітко визначити злочинні дії і не залякувати людей
Низка правозахисних організацій 1 вересня оприлюднила свій аналіз законодавчих ініціатив, які ставлять за мету унормувати питання колабораціонізму.
Правозахисники констатують, що доповнення іншими нормами Кримінального кодексу протягом березня-травня 2022 року та практика застосування положень ст. 111-1 ККУ ускладнили розмежування правопорушень, передбачених статтями 111 (“Державна зрада”), 111-1 (“Колабораційна діяльність”), 111-2 (“Пособництво державі-агресору”) і 436-2 (“Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників”) КК України.
Серед іншого вони вказують, що під дію статті 111-1 формально підпадає цілком правомірна діяльність, зокрема заходи, спрямовані на розв’язання гуманітарних проблем на ТОТ, як-от надання медичних послуг, робота в галузі трубопровідного транспорту та продуктових магазинів.
Правозахисні організації занепокоєні, що жителі окупованих територій, зокрема тих, які перебувають під контролем російської армії, проте не мають формального статусу тимчасово окупованої території, опинилися під ризиком притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, які не є суспільно небезпечними, проте можуть підпадати під диспозицію частину 4 статті 111-1 КК України.
“Деякі норми мають подвійне чи потрійне тлумачення. Якщо цього не розуміють експерти, які мають юридичну освіту, цього не розуміють і прості громадяни. Тож люди просто боятимуться деокупації, адже їх притягнуть до відповідальності”, – каже юристка Центру демократії та верховенства права Тетяна Авдєєва. Вона переконана, що влада також має сформувати чіткі рекомендації для мешканців ТОТ. Наразі правила від Мінреінтеграції виглядають так.
На переконання Авдєєвої, якщо законодавство у сфері колабораціонізму не унормувати належним чином, то це призведе до розрізнення та розпорошення підходів, відтак суди по-різному оцінюватимуть один і той самий тип діяння.
Директор Департаменту правового забезпечення Мінреінтеграції Степан Золотар під час експертної дискусії наприкінці липня висловлював сподівання, що цього не станеться, оскільки рішення про кваліфікацію ухвалює не лише сам слідчий. На помилки вказуватимуть його процесуальний керівник та/або суд, а якщо війна буде тривалою, то до формування судової практики долучиться й Верховний Суд.
Авдєєва натомість вважає, що нові статті потрібно розглядати крізь призму загальної частини Кримінального кодексу, зокрема з урахуванням ст. 39 (“Крайня необхідність”) та ст. 40 (“Фізичний або психічний примус”).
“Якщо людина вчиняє певні дії, щоб захистити своє життя та життя близьких, майно, і її дії є пропорційними, тобто ось ця цінність, яку вона намагається захистити, є важливішою, ніж шкода від її дій, тоді її не можна притягувати до відповідальності. Так само і зі статтею 40 про фізичний або психічний примус”, – переконана Авдєєва.
Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Ч. 3 ст. 39 Кримінального кодексу
Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень ст. 39 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 40 Кримінального кодексу
Представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ольга Алтуніна вважає, що не варто залякувати людей в окупації. Вона переконана, що така позиція становитиме багато ризиків для громадян, адже не всі громадяни можуть покинути ТОТ. Серед причин неможливості виїзду вона назвала хвороби батьків чи інвалідність.
Ольга Алтуніна“Якщо ми будемо транслювати меседжі, що всі люди в окупації визнані ворогами, це хибно. Люди боятимуться деокупації в такому разі. Ми маємо захищати права наших громадян. Треба розрізняти тих, хто добровільно співпрацює з окупантами, і тих, хто вимушено там проживає і співпрацював під примусом. Для цього слід чітко виписати термінологію і критерії в законодавстві та встановлювати, як особа співпрацювала”, – зазначила представниця Омбудсмена.
Алтуніна побоюється, щоб правосуддя в цій категорії не перетворилося на полювання на відьом.
“З останнього, що мені розповідали правоохоронці. Як визначити умисел залізничника, який відновлював пошкоджене залізничне полотно? Він робив це для того, щоб окупанти перевозили військову техніку чи щоб евакуювалися цивільні?” – запитує вона.
На застереження представниці Омбудсмана заступник міністра з питань реінтеграції ТОТ Анатолій Стельмах вказує, що з наявністю або відсутністю провини визначатиметься суд.
Анатолій Стельмах“Під примусом діяла людина чи ні. Буде низка факторів, що пом’якшують покарання, тому пропонується передбачити покарання від штрафу до 15 років в’язниці”, – пояснив він. Водночас Стельмах наголосив, що рамкове законодавство про колабораціонізм уже ухвалено.
Найбільше питань викликає визначення колабораціонізму підприємців
Степан Золотар“Є життєво важливі функції, як-от робота комунальників, аптек чи магазинів, за які не має виникати відповідальність. Тому наше міністерство протягом травня-червня проводило робочі групи щодо вдосконалення диспозиції частини 4 статті 111-1, щоб визначити перелік життєво важливих функцій, які необхідно виконувати і за які не має наставати кримінальна відповідальність. На окупованих територіях живуть наші громадяни, ми маємо їх підтримувати, а не карати за буденну діяльність із метою забезпечення життєдіяльності. Міністерство працює над тим, щоб це не шкодило Україні”, – підкреслив Степан Золотар.
Представниця президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева зауважує, що правова рамка ухвалених парламентом змін стосується лише жителів тимчасово окупованого Криму та ОРДЛО.
Вона зазначає, що відповідно до цих змін правоохоронні органи переслідуватимуть, до прикладу, тисячі підприємців у тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим, які зареєструвалися за російським законодавством та платили там податки.
Таміла Ташева“Ці громадяни України ведуть підприємницьку діяльність, навіть якщо вони свідомо намагаються уникати комунікації з окупаційною адміністрацією. Ви ж розумієте, що на території півострова вести якусь економічну діяльність, яка абсолютно не пов’язана з обслуговуванням військового потенціалу Росії та утвердження її режиму в Криму, неможливо. Людина в будь-якому разі має там зареєструватися як підприємець та сплачувати податки. Згідно з цією правовою рамкою, визначеною навесні, вони підпадають під статтю про колаборацію”, – пояснила Ташева.
Що стосується новоокупованих територій, то в Україні також триває дискусія щодо того, якими мають бути норми нових змін. Представництво президента України в АРК підтримує звуження правової рамки після того, як отримало десятки звернень від підприємців з тимчасово окупованих після 24 лютого територій України.
“Представництво президента та Офіс Кримської платформи виступають за звуження цієї рамки. Наприклад, якщо підприємство, зокрема, займається обслуговуванням військового потенціалу Російської Федерації, розбудовує, до прикладу, військову частину, свідомо постачає певне обладнання на ці території, видобуває корисні копалини, то зрозуміло, що це має криміналізуватися. Тут має бути баланс між інтересами нашої держави, армії та між тими громадянами, які залишаються на ТОТ не зі своєї волі. На жаль, ми не можемо наразі забезпечити зелений коридор для виїзду наших громадян, наприклад, з Херсонської області“, – констатує Таміла Ташева.
Загалом, за даними канадської компанії з оцінювання геополітичних ризиків SecDev, Росія захопила на окупованих територіях 63% вугільних покладів, 11% покладів нафти, 20% газу, 42% металів і 33% рідкісноземельних та інших важливих мінералів, серед яких літій. А, згідно з інформацією із супутникових знімків NASA Harvest, які оприлюднило видання SciTechDaily, російські окупанти наразі контролюють близько 22% сільськогосподарських угідь України.
За даними Опендатабота, на тимчасово окупованих територіях працює майже 65 тисяч українських бізнесів, або близько 5% загальної кількості юридичних осіб в Україні.
Таміла Ташева вважає, що в законодавстві потрібно визначити чіткий перелік кримінальних діянь, зокрема у сфері економічних відносин, та дій, за які наставатимуть ті чи інші види покарання.
У парламенті три нових законопроєкти щодо колабораціонізму. Який кращий?
Щоб розв’язати проблеми, які виникають на практиці із застосуванням статті 111-1 КК України, у парламенті зареєстрували низку законопроєктів. Серед них – законопроєкт “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та суміжні кримінальні правопорушення” (№7570).
Документ пропонує усунути проблему накладань складів злочинів, зокрема:
- визначає відмінні ознаки складу злочину “колабораційна діяльність” (ст. 111-1 КК України), щоб відмежувати його від державної зради (ст. 111 КК України), виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікації її учасників (ст. 436-2 КК України) та інших суміжних кримінальних правопорушень;
- вилучає відповідальність за публічні заклики до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України зі ст. 111-1 ККУ, оскільки відповідальність за такі діяння передбачено ст. 110 ККУ (“Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України”);
- вилучає ст. 111-2 КК України (“Пособництво державі-агресору”), оскільки в ній ідеться про колабораційну діяльність в окремих формах, які вже передбачено статтею 111-1 КК України.
І, хоча цей законопроєкт і передбачає конкретний перелік заборонених видів діяльності, деякі норми все одно накладаються і виписані так, що їх можна тлумачити широко, і, як наслідок, їх буде важко застосувати на практиці, йдеться у висновку ГНЕУ Апарату Верховної Ради та аналізі правозахисних організацій.
Так, до прикладу, у частині 4 статті 111-1 КК України пропонують формулювання “фінансування такого збройного чи воєнізованого формування, постачання зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки, палива або надання йому іншої допомоги у веденні бойових дій проти військових формувань України або проти добровольчих формувань, що утворені чи самоорганізувалися для захисту України”.
За оцінкою правозахисників, у цій частині доволі широкий спектр діянь, які можуть охоплювати інші статті, а також діянь, відповідальність за які передбачено іншими частинами цієї ж статті.
Натомість редакцію п. 6 ст. 111-1 КК України виписано так, що її можна буде використати як інструмент для уникнення відповідальності. Правозахисники закликають владу доопрацювати недоліки в цьому документі.
Окрім законопроєкту №7570 у Верховній Раді уряд зареєстрував ще два – №7646 та 7647. Вони пропонують встановити режим відповідальності за колабораційну діяльність, за яким правомірна та необхідна діяльність не підпадатиме під статтю 111-1 КК України. Утім, як зауважують правозахисники, ці два законопроєкти не розв’яжуть проблему і не сприятимуть правовій визначеності. Тож правозахисні організації однозначно не підтримують ці два останні законопроєкти. Вони виступають за чіткий перелік заборонених діянь в ч. 4 ст. 111-1 КК України замість переліку дозволених, який вони називають недоцільним.
“Ми вважаємо законопроєкт №7570 таким, що створює умови для розв’язання проблемних питань, пов’язаних із застосуванням ст. 111-1 КК України. Тому ми підтримуємо ухвалення законопроєкту “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та суміжні кримінальні правопорушення “(№7570) за основу”, – йдеться у висновку низки правозахисних організацій.
Практика кримінальної відповідальності за колабораціонізм під час збройних конфліктів не є новою, пояснює аналітикиня Центру прав людини ZMINA Надія Добрянська в аналітичному звіті. Після Другої світової війни країни Європи та СРСР почали застосовувати склад злочину “державної зради” для розслідування злочинів колабораціонізму.
Тоді запроваджували масові переслідування жителів окупованих територій за “економічний” та “адміністративний” колабораціонізм. Утім, на практиці такі покарання або не втілювались, або уряди швидко скасовували покарання чи запроваджували амністію, оскільки це призводило до створення нової дискримінованої категорії населення – засуджених за “колабораціонізм”, глибокого розколу суспільства та браку робочої сили для повоєнної відбудови країни.
Колабораційна діяльність і принципи перехідного правосуддя
Представництво президента в АРК також відстоює врахування в законодавстві принципів перехідного правосуддя ООН, які полягають у комплексному підході до питань реінтеграції, пов’язаних з компенсацією шкоди потерпілим, запобіганням безкарності за міжнародні злочини, забезпеченням права на правду про причини та перебіг війни протягом восьми років та розбудову заходів, які унеможливлять війну в майбутньому.
У відомстві вважають, що суспільство та державні органи, окрім колабораціонізму, мають визначитися з питанням амністії та люстрації, щоб, зокрема, забезпечити принципи перехідного правосуддя.
Щодо амністії переконання правозахисників та державних органів збігаються повністю: воєнним злочинцям, тим, хто вчиняв в Україні злочини проти людяності, та порушникам прав мешканців ТОТ не варто навіть сподіватися на амністію. Ці важкі злочини не мають терміну давності у світі, і таких злочинців шукатимуть задля правосуддя, як нацистів, усе їхнє життя.
“Інші особи можуть підпадати під амністію. Державні органи мають фахово, збалансовано обговорити й визначити підстави для амністії та порядку обмежень щодо обіймання посад у Криму, ОРДЛО, на новоокупованих територіях. Люстрація вже набила певну оскому після 2014 року, але деякі країни все ж мають позитивний досвід. Механізми амністії і люстрації та засади перехідного правосуддя потрібно розробляти вже зараз, тому що в нас немає сумніву, що ми відвоюємо ТОТ, зокрема Кримський півострів. Ми впевнені в наших Збройних силах, тому в нас має бути все готово, коли ми будемо заходити на ці території, зокрема й кадровий резерв”, – наголосила Ташева.
Як відомо, президент Володимир Зеленський своїм указом створив Консультативну раду як додатковий інструмент із консолідації зусиль органів державної влади задля напрацювання реінтеграційних механізмів після деокупації територій України.
Члени Експертної ради наразі працюють у таких робочих групах: відповідальність за скоєні злочини, люстрація та амністія, відновлення публічної влади, доля росіян, які незаконно приїхали до Криму під час окупації, та гуманітарна політика.
Перші сигнали для колаборантів і зрадників у цьому напрямі вже надіслав секретар РНБО Олексій Данілов. Він оголосив, що, надавши цінну інформацію Силам оборони України про російські військові об’єкти та техніку Росії на території тимчасово окупованого Криму, вони можуть пом’якшити собі вирок.
