Знецінення професійного досвіду ветеранів є однією з головних проблем їхнього включення в економічне життя – дослідження

В Україні ветеранам складно повернутися до власної справи чи висококваліфікаційної роботи, адже роботодавці знецінюють їхній професійний досвід, що призводить до втрати мотивації та неможливості реалізувати свій потенціал.

Такі дані дослідження, проведеного Громадянською мережею ОПОРА. 

Ілюстраційне зображення. Фото: Jean-Francois Benoit / CBC

Для того щоб розв’язати проблему знецінення досвіду, уряд планує зіставляти військові та цивільні кваліфікації.

Раніше в інших дослідженнях цікавились, звідки переважно потрапили люди до українського війська після 2022 року. Так, найбільше бійців та бійчинь до повномасштабної війни займалися приватним підприємництвом, айті, наданням послуг, працювали в будівельній галузі, держслужбовцями та медиками.

“Велика частина наших респондентів зізнавалась, що втратила бізнес, поки була на службі. І зараз не мають ресурсів, щоб його відновити. Для них є проблемою, що немає грантових програм чи програм підтримки”, – розповіла під час презентації дослідження аналітикиня Громадянської мережі ОПОРА Ольга Снопок. 

Дослідники кажуть, що проблеми, з якими стикаються ветерани, військові та їхні родини, є системними. Одним з поширених викликів, про який згадували опитані, є бюрократичні перешкоди, щоб отримати державну підтримку. Респонденти загалом знають про свої права і можливості підтримки, але процедури оформлення допомоги, виплат, пільг і документів надзвичайно складні й виснажливі. 

До прикладу, загибель військового треба довести обставинами смерті для отримання виплат. Це ще раз травмувало родини, кажуть дослідники. 

Основну підтримку і допомогу учасники фокус-груп отримували від сім’ї, волонтерів та інших членів групи. У підсумку вони відчувають відчуження від суспільства, і з усіх досліджуваних груп саме військові, ветерани та члени їхніх родин мають найгострішу реакцію на стигматизацію й упередження.

“Почасти це пов’язано з невідповідністю між очікуваною повагою та реальним ставленням до себе… Ветерани не потребують героїзації, але прагнуть до людяного ставлення без зверхності”, – кажуть дослідники. 

Ілюстраційне зображення українського військового, який грає на гітарі. Фото: Stringer / EPA / EFE

Відчуженню сприяє негативний досвід, що переважно стосується відмов обслуговувати військових через зовнішній вигляд.

За час, поки триває повномасштабна війна, з’явилося чимало просторів підтримки, де воєнний досвід визнається та не стає тавром. Дослідники вважають, що такі об’єднання мають важливе значення, але для ефективної роботи повинні лишатися відкритими до ширших груп суспільства.

Загалом, як підсумовують дослідники, соціальна виключеність ветеранів, військових та їхніх родин – явище багатовимірне і нелінійне. Найгостріше це проживають військові та ветерани, які не мають підтримки сім’ї та перебувають далеко від тих, з яким потоваришували на службі. 

Велике дослідження мережі ОПОРА складається з кількох частин: опитування пересічних людей в Україні та за кордоном, а також інтерв’ю з експертами.

Нагадаємо, що більш як половина ветеранів має проблеми з пошуком роботи, а найбільше з-поміж опитаних хочуть працювати на держслужбі чи в міському самоврядуванні. 

Якщо ветеран має інвалідність, то в цьому разі брак знань серед роботодавців призводить лише до більшої недовіри. Загалом менш як 10% ветеранів та чинних військових планують пов’язати життя з армією після перемоги.