Зі 108 заяв про сексуальне насильство, пов’язане з війною, в ООН перевірили та підтвердили 23 випадки

Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) зі 108 заяв про сексуальне насильство, пов’язане з війною в Україні, наразі перевірило та підтвердило 23 випадки. 

Про це йдеться в доповіді моніторингової місії ООН за лютий-травень поточного року. 

УВКПЛ розглянуло всі заяви про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), які зробили державні посадовці, українські та міжнародні недержавні організації, ЗМІ та користувачі соціальних мереж починаючи з 24 лютого. 

В ООН зауважують, що через активні бойові дії, небезпеку в районах, які контролюють збройні сили РФ, складності у зверненні по допомогу, масові переміщення та стигму, пов’язану із сексуальним насильством, потерпілі часто не можуть або не хочуть говорити з іншими людьми чи офіційно звертатися до правоохоронних органів. 

Станом на 15 травня 2022 року УВКПЛ мало інформацію про 108 заяв стосовно актів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, щодо жінок, дівчаток, чоловіків і хлопчиків. Ці злочини, за повідомленнями, скоїли в Чернігівській, Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Київській, Херсонській, Луганській, Миколаївській, Вінницькій, Запорізькій, Житомирській областях та в місці тримання під вартою в Російській Федерації.

Із цієї кількості 78 заяв стосувалися зґвалтування, зокрема групового. У сімох ішлося про спробу зґвалтування, у 15 – про примус до публічного роздягання. Вісім заяв стосуються інших форм сексуального насильства, таких як катування сексуального характеру, небажані сексуальні дотики та погрози сексуальним насильством.

З цих даних УВКПЛ виокремлює 87 випадків, до яких, ймовірно, причетні військові з лав збройних сил Російської Федерації, два випадки, до яких, ймовірно, причетні порушники з лав пов’язаних з Росією озброєних груп, а також дев’ять випадків – з лав ЗСУ, зокрема з територіальної оборони, та один випадок, пов’язаний із представником правоохоронних органів.

Сім випадків в ООН приписують цивільним особам або невстановленим суб’єктам на території, контрольованій українським урядом, та два випадки такій самій категорії осіб – на території, яку тимчасово контролюють збройні сили Росії. 

Укладачі доповіді пояснюють, що належність ймовірних порушників вони встановили на основі аналізу таких факторів: хто контролював місце інциденту, дата інциденту, уніформа, знаки розрізнення та військове спорядження, що використовували ймовірні порушники.

З усіх отриманих тверджень 59 інцидентів сталися в Київській області в місцях дислокації російських військових.

В ООН вважають, що зґвалтування, включно з груповим, щодо цивільних жінок було найпоширенішою формою СНПК, вчиненого окупантами. Його часто супроводжували інші порушення прав людини – умисне вбивство жертв або їхніх чоловіків, фізичне насильство чи пограбування їхніх будинків.

У 18 випадках жертви були, ймовірно, вбиті або померли після зґвалтування. Наприклад, чоловік з Чернігівської області повідомив, що виявив тіло напівоголеної жінки похилого віку з кров’ю навколо геніталій.

Серед 108 тверджень про сексуальне насильство, пов’язане з війною, УВКПЛ перевірило та підтвердило 23 випадки. Це, зокрема, випадки зґвалтування, групового зґвалтування, катування, примусу до публічного роздягання, погроз сексуальним насильством та інші форми сексуального насильства.

З цієї кількості перевірених кейсів дев’ять випадків СНПК скоєно щодо жінок, 13 – щодо чоловіків і один – щодо дівчинки (погроза сексуальним насильством).

УВКПЛ ще не перевірило жодної заяви про сексуальне насильство щодо хлопчиків.

Одинадцять актів СНПК скоїли збройні сили та правоохоронні органи Російської Федерації, зокрема зґвалтування та групові зґвалтування.

Серед них, наприклад, інцидент, про який у березні писало видання The Times. Увечері 9 березня двоє російських солдатів прийшли в будинок у Київській області, де жила жінка разом із чоловіком і дитиною. Вони застрелили її чоловіка у дворі, а коли вона запитала про нього, один з російських солдатів сказав: “У тебе більше немає чоловіка. Я застрелив його з цього пістолета. Він був фашистом”.

Потім інший солдат приставив пістолет до її голови і сказав роздягнутися. Вони вчинили групове зґвалтування, тримаючи пістолет біля її голови, і поверталися в її дім тричі. Щоразу жінка знову зазнавала з їхнього боку групового зґвалтування.

Крім того, йдеться в доповіді, п’ять актів СНПК вчинили Збройні сили України. Зокрема, учасники територіальної оборони або правоохоронці. Ці дії охоплювали примус до публічного роздягання та погрози сексуальним насильством. Сім випадків вчинили невстановлені суб’єкти та цивільні особи: п’ять – на підконтрольній уряду України території, і два – на території, контрольованій ЗС РФ. Вони пов’язані з примусом до публічного роздягання ймовірних мародерів та мародерок, що може дорівнювати СНПК. 

Раніше заступниця міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко повідомляла, що від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну до 3 червня поліція отримала близько пів сотні заяв про сексуальні злочини російських окупантів.

ZMINA також повідомляла, що у Києві запрацював реабілітаційний центр Міжнародної організації з міграції для постраждалих від сексуального насильства у зв’язку з конфліктом.