Журналісти вважають телемарафон “Єдині новини” однією з форм цензури – дослідження
Журналісти вважають телемарафон “Єдині новини”, створений в Україні на початку російського повномасштабного вторгнення, однією з форм цензури.
Про це свідчать результати дослідження Центру прав людини ZMINA “Свобода слова та виклики для роботи журналістів в умовах війни в Україні”.
Джерело: censor.netТаку думку озвучили 62% опитаних під час дослідження медійників. Дві третини респондентів переконані, що марафон треба припинити та надати медіа можливість мовити самостійно.
Практично всі опитані в межах фокус-груп журналісти заявили, що формат єдиного телемарафону потрібно модифікувати, а певна частина виступила за повну відмову від такого формату. Основні аспекти, які потрібно покращити, на їхню думку, – це низька якість контенту окремих телеканалів у пулі (передовсім телеканалу “Рада”), низька кількість якісних емоційних сюжетів та відсутність адекватної ротації запрошених експертів.
Багато журналістів незадоволені тим, що єдиний телемарафон став майданчиком для піару провладної політичної сили.
Як сказав під час презентації дослідження 3 травня експерт Центру громадянських свобод Володимир Яворський, таке ставлення до телемарафону свідчить, що здебільшого журналістська спільнота погоджується з обмеженнями свободи слова тільки під час війни.
“Є ще одна проблема. Влада заявила, що одразу після закінчення воєнного стану має намір провести вибори. Але коли ви певний час маєте цензуру в країні, вибори не можна проводити одразу. Адже виборці отримували неповну інформацію з дуже багатьох питань, тож не можуть скласти правдиве враження про те, як працює місцева або державна влада, оцінити об’єктивно, як працює та чи інша геополітична сила”, – сказав він.
Якщо в “Єдиних новинах” немає опозиції, відповідно й позитивних новин про її діяльність, або негативних новин про діяльність чинної влади, виборець матиме неправдиве уявлення про те, як працює влада в країні, заявив правозахисник.
“На цьому тлі просто не буде чесних виборів”, – наголосив Яворський.
На його думку, на сьогодні формат “Єдиних новин” уже не є актуальним і формати новин потрібно змінювати.
Загалом, відповідаючи на питання, чи існує в Україні цензура, 26% опитаних заявили про її системний характер, 38% відповіли, що вона має місце в окремих ЗМІ, а 31% вважає, що цензура існує лише як поодинокі випадки. Водночас поляризація журналістів у цьому питанні з 2019 року суттєво зросла. Зокрема, збільшилася частка журналістів, які говорять або про значну поширеність цензури, або про те, що це явище є досить рідкісним, і, навпаки, майже вдвічі зменшилася кількість тих, хто переконаний, що цензура як явище присутня лише в певних ЗМІ.
40% опитаних журналістів вірять у необхідність обмеженої цензури, третина – проти цього. Водночас 44% респондентів вважають, що в Україні існують теми, про які не можна писати чи говорити (2019 року таких було близько чверті).
Висвітлення подій війни та її наслідків залишається складним питанням для більшості журналістів, навіть для тих, які мають значний досвід такої роботи, здобутий з початку війни на Донбасі у 2014 році чи в межах інших військових конфліктів.
Частина тем стосовно ведення війни обмежена воєнною цензурою, однак у певних випадках журналісти не бачать сенсу в тотальній забороні на висвітлення в цій сфері, наприклад, заборону на зйомки у військових шпиталях. Деякі інші теми, скажімо, ситуації зі зниклими безвісти, залишаються табуйованими з огляду на складність їхнього висвітлення та ризики шкоди для близьких, йдеться в дослідженні.
Дослідження проводив фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва на замовлення Центру прав людини ZMINA за підтримки Представництва Freedom House в Україні. Воно складалось з трьох фокус-групових дискусій із 33 журналістами та особами, дотичними до журналістської діяльності (викладачі журналістики, керівники медіа, медіаексперти, блогери), які відбулися в грудні 2022 року (якісне дослідження), а також експертного опитування 132 журналістів з різних регіонів України, проведеного з 18 до 27 січня 2023 року включно (кількісне дослідження).
Для порівняння наводяться дані подібного опитування, проведеного з 30 травня до 14 червня 2019 року включно, в якому взяли участь 127 журналістів.
Раніше ZMINA повідомляла про те, що, за даними дослідження, самоцензура журналістів є значно суттєвішим фактором, що обмежує свободу слова під час війни, ніж законодавчі обмеження чи ризики переслідування, а межі самоцензури зазвичай є вужчими за чинні правила та обмеження поширення інформації в умовах війни.
Більше про дослідження “Свобода слова та виклики для роботи журналістів в умовах війни в Україні” читайте в матеріалі: Фізична небезпека, брак фінансів, самоцензура і телемарафон. Виклики для свободи слова під час війни у дослідженні ZMINA
