Найсуттєвішим фактором обмеження свободи слова під час війни журналісти вважають самоцензуру – дослідження

Самоцензура є значно суттєвішим фактором, що обмежує свободу слова під час війни, аніж законодавчі обмеження чи ризики переслідування, а межі самоцензури зазвичай є вужчими за чинні правила та обмеження поширення інформації в умовах війни.

Про це свідчать результати дослідження Центру прав людини ZMINA “Свобода слова та виклики для роботи журналістів в умовах війни в Україні”.

Ще частина опитаних зважають на суспільну думку (38%), тиск із боку власника ЗМІ (37%) чи органу влади (35%). Для порівняння: 2019 року ситуація була дещо іншою – найбільше до самоцензури схиляли страх втратити роботу (74%) і тиск власника ЗМІ (55%).

Самоцензура впливає не тільки на сферу війни, але й на всі дотичні аспекти – все, що, на думку респондентів, може позначитися на стані обороноздатності країни. Значна частина журналістів воліє не працювати або працювати вкрай обережно з матеріалами, які передбачають критику місцевої чи центральної влади, або з темами корупції тощо. Частина журналістів намагається розпоряджатись отриманою інформацією непублічно задля припинення незаконних дій чи корупційних ризиків.

Більшість опитаних журналістів (48%) не визначилися стосовно того, чи приховували б правдиву інформацію, якби вважали, що так буде корисно для держави (так само було й 2019 року). Водночас чверть опитаних вважає, що таку інформацію все одно треба оприлюднювати (2019-го таких респондентів була третина).

Дізнавшись про потенційні злочини з боку українського військового керівництва чи конкретних військових, майже половина опитаних журналістів діятимуть залежно від ситуації. Інколи таку інформацію варто публікувати, а в інших випадках краще утриматись, переконані вони.

Кожен п’ятий опитаний вважає, що потрібно спробувати розв’язати проблему непублічно. Так само 22% вважають, що варто публічно повідомити про такі факти й підкріпити їх доказами.

Жоден з журналістів, які взяли участь у дослідженні, не вважає, що варто проігнорувати цю інформацію взагалі й не спробувати нічого з нею вдіяти, публічно чи непублічно.

84% опитаних журналістів вважають, що не треба надавати можливість представникам російських окупаційних адміністрацій висловлювати свою позицію в українських ЗМІ.

Результати дослідження під час презентації прокоментував експерт Центру громадянських свобод Володимир Яворський. Якщо раніше головною проблемою для журналістів у сенсі цензурування був власник ЗМІ, то на сьогодні це самоцензура й цензура органів влади.

“Суттєво зросла кількість журналістів, які зауважують, що піддаються самоцензурі. Це робиться під тиском того, що матеріали можуть бути непопулярними, або з аргументацією, що це треба в інтересах країни. Останній аргумент, особливо в умовах війни, схиляє багатьох журналістів до думки, що вони мають обмежувати себе в поширенні певної інформації”, – сказав він.

На думку Яворського, найнебезпечніша тенденція зараз така: ті, хто захоче обмежувати свободу слова, можуть використовувати аргументи “це потрібно країні”, “у нас війна”, “ці погляди не є популярними в суспільстві”. 

Якщо так триватиме далі, ще більша кількість медійників буде схильна до самоцензури, і це спричинить серйозне погіршення у сфері свободи слова в Україні, переконаний правозахисник.

Дослідження проводив фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва на замовлення Центру прав людини ZMINA за підтримки Представництва Freedom House в Україні.  Воно складалось з трьох фокус-групових дискусій із 33 журналістами та особами, дотичними до журналістської діяльності (викладачі журналістики, керівники медіа, медіаексперти, блогери), які відбулися в грудні 2022 року (якісне дослідження), а також експертного опитування 132 журналістів з різних регіонів України, проведеного з 18 до 27 січня 2023 року включно (кількісне дослідження). 

Для порівняння наводяться дані подібного опитування, проведеного з 30 травня до 14 червня 2019 року включно, в якому взяли участь 127 журналістів.

Раніше ZMINA повідомляла про те, що серед основних порушень свободи слова, зафіксованих в Україні під час повномасштабного російського вторгнення, – відмова посадових осіб у наданні журналістам або громадськості суспільно важливої інформації, цензурування готових матеріалів або заборона оприлюднення, а також відмова в акредитації.

Більше про аналіз ситуації зі свободою слова в Україні читайте в матеріалі Фізична небезпека, брак фінансів, самоцензура і телемарафон. Виклики для свободи слова під час війни у дослідженні ZMINA