“Я повернулася до дочки й сказала, що тато помер”: правозахисники зібрали нові свідчення про вбивства росіянами цивільних на Київщині

Дата: 08 Квітня 2022
A+ A- Підписатися

Правозахисники задокументували нові свідчення, які вказують на те, що росіяни під час окупації Київщини вбивали та катували мирних жителів.

Про це йдеться у звіті міжнародної правозахисної організації Amnesty International.

Фото: Anadolu Agency

Правозахисники опитали щонайменше два десятки людей із сіл і міст поблизу Києва, деякі з яких були свідками жахливого насильства, вчиненого російськими силами, або дізнавались про це від близьких. 

Однією з тих, хто розповів свою історію, стала 46-річна жителька села Богданівка, на вулиці якого окупанти увійшли на танках 7–8 березня. Увечері 9 березня жінка разом з чоловіком, 10-річною донькою та 81-річною свекрухою були вдома, коли почули постріли за вікном. Вони кричали, що є цивільними та не мають зброї, однак російські солдати все одно вдерлися до будинку та зіштовхнули сім’ю у котельню:

“Через хвилину вони відчинили двері, запитали мого чоловіка, чи є у нього сигарети. Він сказав, що ні, не курив пару тижнів. Вони вистрілили йому в праву руку. Інший сказав: “Прибий його”, і йому вистрілили в голову”.

Чоловік помер не одразу: з 21-ї до 4-ї години ранку він дихав, хоча був непритомним: “Я благала його: “Якщо ти мене чуєш, будь ласка, посовай пальцем”. Він не поворухнув, але я поклала його руку собі на коліно і стиснула. З нього текла кров. Коли він зробив останній вдих, я повернулася до дочки й сказала: “Здається, тато помер”.  

Після цього жінка разом з дитиною змогли втекти з Богданівки, однак їм довелось залишити свекруху, яка не могла пересуватись. Тіло вбитого росіянами чоловіка залишили у кутку котельної. Розповідь постраждалої підтвердив її сусід. 

Інше свідчення правозахисники задокументували у селищі міського типу Ворзель. 3 березня 18-річна Катерина Ткачова разом з батьком Валерієм та матір’ю Наталею були вдома, коли кілька танків із літерою “Z” проїхали їхньою вулицею. Батьки вийшли з льоху подивитись, не пустивши Катерину назовні. Невдовзі дівчина почула постріли.

“Коли танки поїхали, я перестрибнула через паркан у двір до сусідів. Я хотіла перевірити, чи батьки живі. Я подивилася з-за огорожі й побачила, що мати лежить на спині на краю дороги, а батько ниць на другому боці вулиці. Я побачила великі дірки у його пальті. Другого дня я пішла до них. У батька було шість великих отворів у спині, у мами невелика дірка у грудях”, – розповіла вона.

Катерина каже, що батьки були вдягнені у цивільне та не мали зброї. Лише через тиждень, 10 березня, дівчині вдалось евакуюватись завдяки допомозі волонтерів. Вони записали імена Наталі та Валерія, дати народження на клаптику картону й залишили біля тіл, вкритих ковдрою, які все ще лежали біля будинку. 

Вбиті росіянами у Ворзелі Наталія та Валерій Ткачови. Фото: Amnesty International

Ще з одним свідком звірств російських військових правозахисники поспілкувались у Гостомелі. Чоловік на ім’я Тарас Кузьмак розвозив їжу та ліки в бомбосховища, де збирались місцеві. 3 березня о 13-й годині він разом з мером Юрієм Прилипком та двома іншими чоловіками потрапили на автівці під обстріл окупантів. Чоловіки спробували вистрибнути з машини, але один із них, Іван Зоря, загинув відразу, а Прилипко впав на землю поранений після пострілу.

Кузьмак та інший чоловік, якому вдалося вижити, кілька годин ховалися за екскаватором, поки тривала стрілянина.

“Вони помітили нас і відразу ж відкрили вогонь, не було ніякого попередження. Я міг чути тільки мера. Я знав, що він був поранений, але я не знав, чи було це смертельно чи ні. Я просто сказав йому лежати спокійно, не робити ніяких рухів… Вони знову вистрілили в нас близько третьої дня, і приблизно через пів години після цього я зрозумів, що від нього не залишилося і сліду. Є щось на зразок дихання, яке у когось є тільки перед смертю, їхній останній подих. Івану Зорі відірвало голову, я думаю, вони, мабуть, використовували щось великокаліберне”, – пригадує свідок. 

Жителі Гостомеля підтвердили, що бачили тіло Прилипка біля церкви у місті, коли кілька днів по тому для нього влаштовували імпровізовані похорони. 

Вбитий росіянами мер Гостомеля Юрій Прилипко. Фото: фейсбук-сторінка Юрія Прилипка

Задокументували правозахисники ще три історії про незаконні вбивства цивільних, включно з історією жінки, яка пережила зґвалтування і чоловіка, на ім’я Сергій Захлюпаний, якого стратили російські військові. ZMINA раніше розповідала історію Сергія, з яким рідні втратили зв’язок на початку березня. Невдовзі після цього мати Захлюпаного Наталія опублікувала допис у фейсбуку з проханням до гостомельчан допомогти розшукати чоловіка. 

Через тиждень після цього вона отримала звістку про смерть сина: росіяни вбили його пострілом у голову та залишили тіло біля гаражів. 

Страшнішого болю я не відчувала, це рана на серці, а рани ніколи не загоюються, рубець все одно буде”, – розповідала вона про свої почуття після цього.  

Сергій Захлюпаний. Фото: фейсбук-сторінка Наталії Захлюпаної

Нині правозахисники отримали докази того, що росіяни вбивали мирних жителів у Харкові та Сумській області, задокументували авіаудари, внаслідок яких загинули цивільні, які стояли в черзі за їжею в Чернігові, та зібрали докази від українців, які жили в облозі у Харкові, Ізюмі та Маріуполі.

Нагадаємо, що зі звільненої від окупантів Київщини на експертизу вивезли вже понад 400 тіл цивільних, а лише у Бучі росіяни вбили 320 людей. Майже всі вони загинули від куль. 

Росія офіційно називає фото-, відеодокази та розповіді постраждалих внаслідок звірств армії РФ на Київщині фейками та запевняє – під час російської окупації там не постраждав жоден цивільний. Нещодавно у Канаді російського посла викликали до тамтешнього МЗС, аби показати фотографії вбитих українців. У відповідь він назвав такий крок”політичним демаршем”. 

Фотографія обкладинки: Matthew Hatcher/Sopa Images

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter