Вікторія Амеліна посмертно стала лауреаткою премії Орвелла за книжку про жінок і війну

Українська письменниця Вікторія Амеліна посмертно отримала премію Джорджа Орвелла 2025 у категорії “Політичний нон-фікшн” за книгу Looking at Women, Looking at War (“Дивлячись на жінок, які дивляться на війну”), опубліковану у 2025 році видавництвом William Collins.

Про це повідомили на офіційній сторінці премії в соцмережі X.

Фото: Book Forum Lviv

Видання об’єднало щоденникові записи, репортажі з місць воєнних злочинів, інтерв’ю, поезію та тексти про жінок-героїнь: правозахисницю Олександру Матвійчук, військову Євгенію Подобну, дослідницю воєнних злочинів під псевдонімом Казанова, бібліотекарку Юлію Какулю-Данилюк тощо. Голова журі Кім Даррок назвав книгу “незабутньою картиною людських втрат”.

Амеліну відзначили також за журналістську гостроту та літературну майстерність, вказуючи на її відповідність ідеалам Орвелла щодо перетворення політичного письма на мистецтво. Журі погодилося, що навіть у неповному вигляді (близько 60 % запланованого обсягу), книга створює цілісне та зворушливе зображення жінок у час війни – історію, зібрану з нот, щоденників і чернеток.

Орвеллівську премію присуджують щороку за політичну прозу, покликану поєднувати глибокий аналіз суспільних явищ з високою майстерністю письма. Лауреати отримують нагороду у розмірі 3 000 фунтів. Цього року оголошення відбулося в Лондоні 25 червня – у день народження Джорджа Орвелла.

Кошти з премії Вікторії передадуть на підтримку літературного фестивалю Нью-Йоркський літературний фестиваль (Нью-Йорк – селище у Донецькій області. – Ред.), який вона заснувала.

Нагадаємо, Вікторія Амеліна – українська письменниця та громадська діячка, членкиня PEN Ukraine і правозахисниця.

Вона померла в лікарні в Дніпрі внаслідок поранення, несумісного з життям. 27 червня російська ракета зруйнувала піцерію “Ріа” в Краматорську, де саме перебувала Вікторія з колумбійськими колегами, документуючи воєнні злочини росіян на території України. Тоді загинуло 13 цивільних громадян.

Амеліна є авторкою роману “Синдром листопаду, або Homo Compatiens” (2014 рік), роману “Дім для Дома” (2017 рік), дитячих книжок “Хтось, або Водяне Серце” (2016 рік) та “Е-е-есторії екскаватора Еки” (2021 рік).

З літа 2022 року Вікторія Амеліна долучилася до правозахисної організації Truth Hounds, з якою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на Сході, Півдні та Півночі України, зокрема в Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

У січні 2024 року президент Володимир Зеленський нагородив Амеліну посмертно орденом “За заслуги” III ступеня.

У лютому 2024-го британське видавництво Jetstone випустило збірку Амеліної “Writing Under Fire: Poetry and Prose from Ukraine and the Black Country” (“Писати під вогнем: поезія і проза з України та Black Country”), присвячену пам’яті загиблої української письменниці.

У грудні 2024 року Вікторію Амеліну нагородили спеціальною відзнакою Prix Voltaire під час 34-го Міжнародного конгресу видавців, що відбувався у Ґвадалахарі в Мексиці. Нагорода вручається посмертно Міжнародною асоціацією видавців для того, щоб підкреслити виняткову боротьбу за свободу самовираження лавреата або лавреатки й те, як його або її змусили мовчати.

ZMINA писала текст Пам’яті письменниці та громадської активістки Вікторії Амеліної. Справа, яка продовжує жити після її загибелі.