Військовий Ярослав Нищик розповів, як його з побратимом відмовилися селити в готель у Луцьку

Колишній секретар Черкаської міської ради та чинний військовий Ярослав Нищик разом з побратимом не зміг заселитися до готелю в Луцьку, бо їх відмовились обслуговувати. 

Про це він розповів у фейсбуку. 

Фото: фейсбук-сторінка Ярослава Нищика

Боєць з побратимом приїхали до Луцька, бо мали кількаденне відрядження. 

До міста вони потрапили пізно ввечері, тож вирішили скористатися першою пропозицією поселення, яку побачили. Зупинитися вирішили в готелі на території комплексу “Околиця”. 

“В коридорі мене стрічає пані пенсійного віку з невдоволеним обличчям… Хвилину діалогу пані розглядає мене. Я спочатку подумав, що щось не гаразд з формою. Може, брудний, може ширінка розстібнута. Та ж ні. А вона й далі міряє мене з ніг до голови. І тут я розумію, що саме так виглядає презирство і ненависть в погляді”, – ділиться боєць. 

Адміністраторка відмовилася селити Нищика з побратимом, а на запитання-уточнення, чому так вчиняє, за його словами, відповіла: “Не хочу, ми воєнних не селим”.

Готельно-ресторанний комплекс, де трапився випадок

Нищик каже, що ситуації не зарадила й детальна розповідь про те, як він голодний та втомлений їде з побратимом з бойових дій. Військовий говорить, що його побратим менш ніж за добу до цього був на позиції в Донецькій області. 

У підсумку обидва знайшли інше місце, де зупинились, але Нищик лишився обуреним випадком. 

“Я на Донбасі не стрічав такої ненависті й зневаги”, – підсумував він. 

Ситуація обурила не лише бійця, але й користувачів мережі, частина з яких закликала писати негативні відгуки закладу та приходити туди, щоб висловити обурення.

Коментар до допису лишило, між іншим, управління туризму Луцької міської ради та Світлана Дерко – власниця готельного комплексу, де трапився випадок. Вона перепросила та додала, що адміністраторку нібито звільнили і . 

Скриншот коментаря під дописом Нищика

У коментарі виданню ZAXID.NET вона пояснила, що працівниця відмовилася селити військових нібито через “неадекватний” вигляд чи поведінку. 

“Близько року тому на її зміні поселився військовий, який влаштував дебош, тому вона боялася повторення. Тут спрацював людський фактор, але це неприпустимо, тому вирішуватимемо цю ситуацію штрафом або звільненням”, – каже вона. 

Про конфлікт із Нищиком звільнена адміністраторка не повідомила керівництву, а наостанок Дерко додала, що в готелі раніше нібито безоплатно селили військових та загалом ставляться до них з повагою. 

За час, що триває повномасштабне російське вторгнення, стали непоодинокими історії про те, як у закладах відмовляються обслуговувати військових або як люди з оточення висловлюють зневагу чи нерозуміння іншим чином. 

У Києві представників патронатної служби “Азову” на бізнес-форумі попросили сховатись у куток, бо вони були у формі та нібито лякали цим гостей. Після розголосу організатори перепросили, а голова патронатної служби Олена Толкачова зізналась, що не очікувала такої бурхливої реакції громадськості. 

Також клієнт облаяв через інвалідність у ветклініці в Одесі лікаря-ветерана на протезах Олексія Притулу, а в Києві поліціянтка обізвала ветерана Павла Якимчука “конченим інвалідом” за зауваження про неправильне паркування. У деяких випадках поліція з’ясовує, чи не є порушенням громадського порядку відмова обслуговувати військових. 

Військові та ветерани в Україні, яких уже офіційно налічують понад мільйон, досі основну підтримку і допомогу отримують від сім’ї, волонтерів та людей з досвідом, схожим на їхній. Це призводить до відчуження, і з усіх досліджуваних соціологами груп саме військові, ветерани та члени їхніх родин мають найгострішу реакцію на стигматизацію й упередження.

Негативний досвід, серед якого чимало історій про відмови обслуговувати, є однією з основних причин відчуження. Детальніше за посиланням. 

Якщо ви не хочете власними діями нашкодити ветеранам та ветеранкам, прочитайте книжку про толерантне спілкування. 

Нагадаємо, що ветеранська політика не має фокусуватися лише на героїзації та наданні пільг, щоб бійці та бійчині не відчували невідповідність очікуванням та реальному життю, про що казали експерти. 

Наявну ситуацію з підтримкою самі ветерани називають хаотичною та несистемною. 

Нещодавно уряд схвалив закон про нову ветеранську політику, який, утім, ще чекає голосування в парламенті. Профільний закон не змінювали з 1993 року, хоча питання ветеранів стало актуальним ще у 2014-му. Замість уряду тим, хто повертався з фронту, до створення міністерства ветеранів переважно допомагали небайдужі співгромадяни, а ZMINA розповідала, наприклад, про волонтерку Наталю Берещук.