В Україні вже реалізують елементи перехідного правосуддя, але бракує спільної рамки політики — Альона Луньова

В Україні вже багато років реалізують заходи, які відповідають підходам перехідного правосуддя, однак держава досі не має комплексної рамки, що об’єднувала б ці політики. 

Про це заявила адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова під час дискусії “Перехідне правосуддя для України: міфи та перспективи”, що відбулася 13 березня.

Альона Луньова. Фото: ZMINA

За словами експертки, питання перехідного правосуддя для України не є новим — фактично окремі його елементи почали впроваджувати ще після початку російської агресії у 2014 році, а після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році таких заходів стало значно більше.

Як пояснила правозахисниця, одним із ключових напрямів перехідного правосуддя є підтримка людей, які постраждали від війни. За її словами, держава вже запровадила різні форми допомоги для багатьох категорій таких людей.

“Майже на кожну таку категорію в нас є окремий нормативний акт – або закон, або постанова Кабінету Міністрів, яка регулює питання підтримки. Ця підтримка різна, але вона є”, – зазначила експертка.

Водночас за її словами, проблема полягає в тому, що ці заходи не поєднані єдиною логікою державної політики. Луньова наголосила, що ключове питання сьогодні – не наявність окремих механізмів, а їхня узгодженість.

“Питання в тому, що є такою парасолькою, у межах якої ми реалізуємо ці заходи, чи вони узгоджені між собою. Наприклад, чи узгоджується питання меморіалізації з підходом до кримінальної юстиції та підтримки постраждалих? Чи меморіалізація усвідомлено використовується як механізм символічної справедливості для постраждалих?”, — пояснила Луньова.

Спроби системно врегулювати політику перехідного правосуддя в Україні відбуваються ще з 2016 року. До цього процесу долучалися і державні інституції, і громадянське суспільство. 

“Робота над цим питанням відбувалася у 2017 році на майданчику офісу Омбудсмана, а у 2019–2021 роках – у межах Комісії з питань правової реформи при Офісі президента. Пізніше Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ініціювало законопроєкт щодо перехідного правосуддя, який розглядала Венеційська комісія”, – говорить експертка.

Вона додає, що після 2022 року ситуація суттєво змінилася. Повномасштабна війна стала каталізатором для багатьох нових рішень держави. Йдеться не лише про підтримку постраждалих або розслідування воєнних злочинів, а й про розвʼязання нагальних безпекових питань, які, за словами Луньової, іноді можуть суперечити принципам перехідного правосуддя.

“Ми бачимо, що частина заходів, які Україна вживає зараз, – не знаходиться в рамці міжнародного права, прав людини або міжнародного гуманітарного права. Мова йде, наприклад, про практику притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність, яка станом на зараз не дуже відповідає міжнародним стандартам. Чи, наприклад, спроби ввести поліграф для перевірки людей з окупованих територій, які отримали російське громадянство в окупації і які хочуть працевлаштовуватися в органи державної влади (на підконтрольній уряду України території – ред.)“, – говорить адвокаційна директорка.

Читайте також: Поліграф проти гідності: як безпековий інструмент може стати правозахисною проблемою

На її думку, такі ініціативи часто зумовлені безпековими побоюваннями, але вони можуть суперечити підходам до реінтеграції.

“Джерелом цих рішень є певні безпекові застереження. Але вони можуть входити в конфлікт із тим, як мала б виглядати рамка перехідного правосуддя”, — пояснила вона.

Попри складний контекст, робота над концепцією перехідного правосуддя триває. Луньова зазначає, що за планом діяльності уряду на 2026 рік підготовкою такої концепції має зайнятися Міністерство розвитку громад та територій України. Окремо правозахисниця наголосила на необхідності створити узгоджену систему підтримки постраждалих від війни. Зараз різними категоріями постраждалих займаються різні міністерства, що ускладнює формування єдиної політики.

“Наразі в нас не визначений орган державної влади, який уповноважений формувати загалом політику щодо постраждалих. Поки постраждалими займаються кілька міністерств, досягнути спільного бачення і зрозуміти, як ми будуємо цю систему, дуже складно”, – сказала Луньова.

За її словами, саме визначення такого органу могло б стати важливим кроком до створення цілісної системи підтримки.

Нагадаємо, раніше правозахисниця наголошувала, що після ліквідації Міністерства з питань реінтеграції його повноваження частково передали іншим органам, а перехідне правосуддя “загубилося” в системі уряду. ZMINA детально аналізувала наслідки ліквідації Мінреінтеграції й перерозподілу його повноважень між іншими міністерствами.