В ОГП створили управління щодо вчиненого російськими військовими сексуального насильства: як воно працює?
Створене у вересні в Офісі генерального прокурора спеціалізоване управління, що розслідує факти сексуального насильства, вчиненого російськими військовими в Україні, працює на основі великого досвіду роботи з кримінальними провадженнями домашнього та гендерно зумовленого насильства. Нині з потерпілими не проводять більш ніж один допит, але й ця розмова відбувається лише з ініціативи постраждалої особи та в комфортних для неї умовах.
Про це розповіла прокурорка щодо ведення справ сексуального насильства Офісу генерального прокурора Ірина Діденко в інтерв’ю LB.ua.
Спеціальна поліцейська група з виявлення сексуальних злочинів російських військових працює на Київщині. Фото: МВСФахівці, які працюють у новому управлінні, за словами Діденко, не один рік працювали з потерпілими в чутливих темах, а тому їм легше переналаштуватися на роботу зі злочинами сексуального насильства, вчиненого російськими військовими.
“Наразі орієнтація нашої діяльності – це постраждалоцентризм, я так це називаю. Наприклад, перше, що ми робимо, – питаємо в неї або в нього: “Як ви себе почуваєте? Чим вам допомогти? Чи вам необхідна медична, психологічна та інша допомога?” Тільки після цього ми пояснюємо постраждалій людині стадії кримінального процесу, у чому його суть і з якими викликами можна зустрітися під час нього. Відповідно, ми відразу говоримо, що людина має право на застосування слова “стоп”, – каже вона.
Прокурорка наголосила, що раніше потерпілих у сексуальних злочинах могли допитувати по 12–15 разів, але зараз так не роблять: “Тепер особа допитується один раз. І лише тоді, коли вона готова говорити. Треба визнати, що раніше людям ставили такі питання, які їм навіть соромно було чути. Так, важливі й уточнювальні питання для слідства. Але це нова травма для постраждалих”.
За словами Діденко, якщо постраждала людина зупиняє розмову, то правоохоронці очікують стільки, скільки потрібно постраждалій особі. “Це один з елементів нових підходів розслідування… ми застосовуємо новий підхід: змінюємо особисті дані, місце проживання, будь-яку інформацію, щоб людина почувалася в безпеці, надаючи свідчення. Усе це відбувається лише за особистою згодою людини. І таку конфіденційність, право на зміну особистих даних ми забезпечуємо дуже швидко”, – розповідає прокурорка.
На деокупованих територіях нині працюють дві мобільні групи з десяти фахівців кожна – це працівники превенції, поліції, слідчого апарату, прокурори, експерти управління та міжнародний експерт, психолог.
“Наша настільна книжка – це Кодекс Мурад. І це ще один із принципів стратегії і Стратегії протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, коли постраждала особа сама обирає того, з ким хоче поговорити. Хочеш із жінкою, то з жінкою. Хтось обирає чоловіків-фахівців. Інші – психологів. Якщо людина ще не готова нам особисто розповісти свою історію, щоб ми зафіксували її як злочин, розпочали досудове розслідування, то нічого страшного. Ми скеровуємо таких людей до інших психологів, громадських організацій, які також працюють на місцях, надаючи допомогу. Ми просто чекаємо на згоду людини”, – говорить Діденко.
Ірина Діденко. Фото: Офіс генерального прокурораПрокурорка запевняє, що якщо людина все одно не хоче говорити, то “це теж не є проблемою”.
“Ніхто не тисне, не наполягає. Наше завдання – це скоординувати постраждалих, більше допомогти їм”, – каже вона.
Діденко уточнила, що сексуальне насильство в суспільстві й досі не зовсім правильно розуміють з погляду міжнародного гуманітарного права.
“Чомусь усі сприймають цей злочин лише як зґвалтування. А це не так. Сексуальне насильство – це і публічне оголення, тримання разом чоловіків і жінок, це огляд жінок не жінками, а чоловіками, це тортури геніталій і так далі. Це дуже багато різних видів. Тому не можна говорити про те, якої статі людей більше постраждало. Від сексуального насильства постраждали однаково всі категорії: жінки, чоловіки, діти”, – сказала вона.
Діденко зауважила, що тепер постраждала внаслідок сексуального насильства російських військових людина особисто обирає, що й коли саме робити в питанні її справи.
“Раніше постраждалих викликали на допити повістками. Уявляєте, особа з деокупованої території, де ще немає світла та інших умов, кудись має приїхати й дати свідчення? Зараз цього абсолютно немає. Ми самі приїжджаємо до постраждалих, питаємо в них, де їм зручно поспілкуватися, коли та з ким. Є такі факти, де сім’я постраждалої особи не знає про вчинення цього злочину”, – говорить прокурорка.
Наразі правоохоронці мають п’ять встановлених підозрюваних у категорії злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством російських військових, а дві справи вже розглядають у суді.
Нагадаємо, що Комісія з розслідування порушень в Україні, уповноважена Радою ООН з прав людини, розслідує випадок сексуального насильства російських військових на Київщині в березні.
Російські солдати вдерлися до будинку, скоїли сексуальне насильство щодо жінки та чоловіка, змусили їх вчинити статевий акт, а потім один з військових зґвалтував на очах у батьків чотирирічну доньку.
Експерти, які опитали майже дві сотні потерпілих та свідків в Україні, кажуть, що російські військові ґвалтували жінок, чоловіків та дітей віком від 4 до понад 80 років.
Фотографія обкладинки: Metin Aktas / Anadolu Agency
