Уряд схвалив Національну стратегію якісного інклюзивного навчання

Кабінет Міністрів підтримав розроблену МОН Національну стратегію розвитку інклюзивного навчання. 

Про це розповіли в уряді. 

Фото: Artem Hetman / UNDP Ukraine

Документ розрахований до 2029 року, й разом з ним урядовці схвалили операційний план з реалізації стратегії на 2024–2026 роки.  

Головна мета стратегії – створити такі умови, щоб кожна дитина могла відповідно до своїх індивідуальних потреб та можливостей здобувати якісну освіту. Серед проблем, які зараз заважають цьому, посадовці називають недостатньо інклюзивний простір, де діти здобувають знання, нерівний доступ в територіальних громадах до інклюзивного навчання, що вже існує, а також низький рівень сприйняття суспільством багатоманітності людини.

Одними з принципів, на яких автори базували концепцію, були людиноцентризм й орієнтованості на потреби та інтереси всіх зацікавлених. 

Стратегія визначає, що індивідуальне навчання має враховувати здібності й потреби кожного, а сам процес має сприяти соціальній інтеграції, толерантності та розумінню багатоманітності. Окрім цього, документ передбачає: 

• розвиток потенціалу здобувачів освіти, щоб вони могли досягати максимальних результатів;
• зменшення дискримінації в освітньому процесі;
• підтримку педагогів необхідними ресурсами для ефективного інклюзивного навчання;
• допомогу органам місцевого самоврядування у запровадженні політик інклюзії;
• забезпечення гнучкого переходу між закладами різних типів і рівнів освіти.

Посадовці мають підвищити систему якості перевірок дотримання стандартів зі стратегії, а також створити інклюзивне середовище у закладах освіти. Окремо наголошують на забезпеченні ресурсами та підвищенні компетентностей педагогів.

Нагадаємо, що батьки українських школярів пов’язують якість освіти з безпечним середовищем, як показують соцопитування. Під таким середовищем розуміють місце, де немає цькування або дискримінації за ознакою статі, релігії, доходів родини, місця проживання та іншими.

Водночас чимало вчителів шкіл та викладачів вишів в Україні є носіями небезпечних стереотипів, наприклад, звинувачують постраждалих від насильства жінок у провокуванні насильства, виступають проти того, щоб діти, які живуть з ВІЛ, навчались з рештою в одному класі, а також не проти знущань з ЛГБТ-підлітків під виглядом “лікування від гомосексуальності”.