Україні рекомендують розслідувати ймовірну жорстокість щодо підозрюваних у колабораціонізмі

Комісія з розслідування порушень в Україні, уповноважена Радою ООН з прав людини, рекомендує провести подальше розслідування ймовірних випадків застосування тортур та жорстокого поводження щодо людей, яких українські правоохоронці підозрюють у колабораціонізмі. 

Про це йдеться у звіті комісії.

Ілюстраційне зображення затримання есбівцями чоловіка, підозрюваного у колабораціонізмі у Харкові торік. Фото: AP Photo/Felipe Dana

Автори доповіді кажуть, що зібрали “десятки свідчень” адвокатів, жертв та їхніх родичів, а затримання відбувались не лише за звинуваченнями у колабораціонізмі, але й у держзраді та підтримці держави-агресора.

Від 24 лютого минулого року українські правоохоронці розпочали тисячі розслідувань за цими підозрами. 

“Свідки повідомляли про побиття, імітацію страт і погрози завдання шкоди затриманим або їхнім родинам. Повідомлялося, що у деяких випадках ордер на арешт був відсутній, а окремих затриманих тримали під вартою інкомунікадоі , іноді протягом кількох днів. Також повідомлялося про депривацію сну та їжі”, – йдеться у доповіді. 

Члени комісії не приховують, що стурбовані почутими свідченнями, але кажуть, що підтвердити їх поки не можуть.

В ООН не вперше висувають подібні звинувачення на адресу України. Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії Моніторингова місія з прав людини казала, що українські спецслужбовці свавільно тримають у неофіційних місцях тих, кого підозрюють у зв’язках з проросійськими бойовиками. 

Казали про це й у міжнародній правозахисній організації Amnesty International, а також українські журналісти, зокрема Анастасія Станко, яку після цього цькували у мережі. 

Керівництво СБУ ці закиди називало фантазіями російських пропагандистів. 

Нагадаємо, що торік парламент доповнив Кримінальний кодекс новими складами злочинів – “колабораційна діяльність” та “пособництво державі-агресору”. Втім, як кажуть аналітики, це призвело до складнощів у розмежуванні цих злочинів з іншими, наприклад держзрадою. Про те, що критеріїв розмежування нині немає, свідчить й судова практика.

Детальніше про це та рекомендації правозахисників щодо того, як покращити ситуацію, можете прочитати за посиланням.