Українці не цікавляться порушенням прав кримчан: чому?
Більшість українців отримує інформацію про події в Криму через телебачення. Громадяни цікавляться військовою політикою країни-агресора на півострові, але мало знають про порушення прав кримчан з боку Російської Федерації.
Про це свідчать результати соціологічного опитування “Сім років окупації Криму: що думає українське суспільство?”, проведеного на замовлення Школи політичної аналітики НаУКМА.
46,6 % громадян споживають новини про Крим з телебачення. Натомість інтернет як джерело отримання інформації назвали майже вдвічі менше респондентів – 24,1 %, а соціальні мережі – лише 11,3 %.
Майже п’ята частина всіх респондентів (19,5 %) не цікавиться кримськими питаннями взагалі.
Крім того, соціологи в березні 2020 року поцікавилися думкою споживання інформації про Крим з російських ЗМІ. 40,5 % респондентів назвали це неприйнятним. З них майже третина (29,2 %) сказали, що це категорично неприйнятно.
Для більшої частини респондентів Південного та Східного регіонів таке споживання прийнятне. Натомість Західний та Північний регіони вирізняються радикальним несприйняттям такої практики.
Під час презентації результатів опитування в Українському кризовому медіацентрі в Києві 2 березня експерти були одностайні в думці, що державі потрібно створювати інформацію про Крим. Це дозволить їй комунікувати кримські питання та формувати громадську думку.
Так, до прикладу, керівник аналітичного напряму Регіонального центру прав людини Сергій Мокренюк з посиланням на дослідження Інституту масової інформації нагадав про 9% новин щодо Криму, які ініціювали державні органи. За його словами, українські міністерства не моніторять ситуації в Криму, що відповідно позначається на державній політиці та інформаційному просторі України під час викликів окупації півострова. Крім того, через це держава та суспільство не знають, що ж насправді відбувається в Криму.
Сергій МокренюкЯк приклад Мокренюк наводить небажання Міністерства освіти та науки, попри положення відомства, моніторити освітній простір на окупованій території.
“Якби раз на квартал кожне міністерство в межах своєї компетенції надавало інформацію обсягом до однієї сторінки, то ми б отримали багато фактичних даних для обговорення. Це було б підставою в суспільстві обговорювати доступ до освіти, порушення релігійних прав, знищення лісосмуг, степів. Це була б зовсім інша дискусія з іншим рівнем, адже інформація центральних органів влади міститиме в такий спосіб свою позицію. Хто створює контент, той створює політику”, – наголосив аналітик.
У березні 2020 року соціологи також запитали українців, які саме теми, пов’язані з тимчасовою окупацією Криму, їх цікавлять. Серед широкого кола питань вони мали можливість обрати декілька варіантів.
Найбільший інтерес українці виявили до військової політики Росії в Криму (32,3 %), політики України щодо півострова (27,5 %) та політичної ситуації в тимчасово окупованій автономній республіці (23,1 %).
Соціологи коментують, що такі дані свідчать про те, що принаймні третина опитаних українців поінформована про використання Росією півострова як військової бази та усвідомлює небезпеку, яку становить така ситуація.
Так само інтерес майже третини респондентів до державної політики України щодо Криму свідчить, що в українському суспільстві є запит на чіткі кроки української влади з реінтеграції півострова.
Водночас порушення прав людини в Криму цікавило 15 % опитаних, що близько до рівня інтересу до проблем кримськотатарського народу (14 %).
Автори дослідження наголошують на необхідності більшої уваги ЗМІ до цих питань, щоб і українське суспільство, і світова спільнота мали чітке розуміння того, яким є окупаційний режим та наскільки “мирними” є його методи боротьби з незгодними.
Наукова директорка Школи політичної аналітики Анна Осипчук також зазначає, що держава погано комунікує в кримських темах.
Анна Осипчук“Чудово, що є, до прикладу, стратегія розвитку кримськотатарської мови. Але цього не досить, якщо про це ніхто не знає. Я здивувалася, коли дізналася, що вже є підручники кримськотатарської мови рівня А1 та А2. Дізналася я про це зі сторінки японського дипломата в Україні. Це дивно, коли держава не артикулює та не анонсує таку інформацію. Якщо люди не бачать комунікації, відповідно вони оцінюють так, що держава нічого не робить, і на цьому легше політикам пропіаритися”, – сказала науковиця.
Також соціологічне дослідження показало, що 43,2 % українців не схвалюють припинення іномовлення за кордоном (UATV), а 42,4 % проти скорочення державного фінансування кримськотатарського каналу АТR.
Соціологи також відзначають велику частку тих, хто не визначився з відповіддю на ці питання. Сукупно 46,8 % не мали сформованої думки щодо закриття мовлення UATV, а 43,5 % – стосовно скорочення фінансування АТR.
Така ситуація яскраво свідчить про непоінформованість людей з цих питань, відсутність широкої суспільної дискусії та недостатню комунікаційну роботу органів влади й профільних громадських організацій, кажуть автори дослідження.
