Україна досі не має цілісної політики щодо жителів окупованих територій та постраждалих від війни – тіньовий звіт

Україна досі не сформувала цілісної державної політики щодо захисту прав людей, які постраждали внаслідок російської агресії, зокрема жителів тимчасово окупованих територій (ТОТ). Серед проблем – постійна зміна відповідальних міністерств, відсутність узгодженого бачення реінтеграції та недостатнє фінансування програм підтримки.

Про це йдеться в новому тіньовому звіті про виконання рекомендацій Європейської комісії в межах кластера “Основи вступу до ЄС”. Його підготувала коаліція громадських організацій за участі Центру прав людини ZMINA.

Ілюстративне фото: евакуйовані з Харківщини. Джерело: ДСНС

Автори звіту зазначають, що протягом звітного періоду держава не розробила й не затвердила стратегію або єдине бачення системи забезпечення прав постраждалих від війни, зокрема людей, які зазнали шкоди життю та здоров’ю.

Однією з причин залишається постійна зміна органів, відповідальних за відповідні напрями політики. Це призводить до втрати окремих повноважень, ускладнює координацію та заважає перейти від фрагментарних рішень до системного підходу.

Подібна ситуація склалася і з державною політикою щодо тимчасово окупованих територій. Попри декларування людиноцентричного підходу, на практиці ключові рішення часто відкладають до їхньої деокупації.

У звіті зазначають, що створена Міністерством розвитку громад та територій робоча група для оновлення закону про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території, а також активізація роботи Координаційного центру з питань управління відповідними регіонами не забезпечили дієвих рішень щодо ТОТ.

Водночас цілісної державної політики, яка визначала б підходи до підготовки до деокупації, перехідного періоду та довгострокової реінтеграції, досі немає.

Певні зрушення відбулися у сфері підтримки жителів окупованих територій. Зокрема, держава запровадила механізм житлових ваучерів на 2 мільйони гривень. Однак на цю програму передбачили лише 6,6 мільярда гривень із щонайменше 40 мільярдів необхідних. Крім того, скористатися нею можуть лише учасники бойових дій та люди, які отримали інвалідність внаслідок війни.

Окремою проблемою автори звіту називають відсутність сформованої безпекової політики щодо окупованих територій та людей, які там залишаються. Дії держави в цій сфері залишаються непослідовними й непередбачуваними, що сприяє упередженому ставленню до жителів ТОТ.

Зокрема, правозахисники звертають увагу на випадки відмов або невиправданого затягування оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, а також на ініціативи щодо обмеження доступу до публічної служби. 

Читайте також: “Не та реінтеграція, на яку я очікувала”: як Україні не втратити людей у боротьбі за кілометри

Водночас у звітний період відбувалися зміни й у політиці щодо внутрішньо переміщених осіб. У 2025 році повноваження з її формування передали від Міністерства розвитку громад та територій до Міністерства соціальної політики. Згодом, після формування нового складу уряду, частину цих функцій мали передати Міністерству у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб. Станом на кінець липня 2026 року оновлені положення відповідних міністерств ще не затвердили.

У червні 2026 року Кабінет Міністрів схвалив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року. Вона передбачає комплексну підтримку ВПО на всіх етапах – від переміщення до адаптації, інтеграції або добровільного повернення. Серед задекларованих пріоритетів – відновлення самостійності людей та врахування їхніх індивідуальних потреб.

Читайте також: Державна політика щодо ВПО: хронологія міністерств від 2014-го до 2026 року

Крім того, 1 липня 2026 року парламент ухвалив закон №4924-IX, який закріплює основні гарантії державної підтримки ВПО на різних етапах переміщення, передбачає право на пенсію на загальних умовах та запровадження електронного кабінету для переселенців. Закон набув чинності в жовтні 2026 року.