Розслідування міжнародних злочинів: експерти рекомендують владі посилити інституційні спроможності правоохоронців

Для розслідування міжнародних злочинів в Україні створено спеціалізовані підрозділи в правоохоронних органах та прокуратурі. Втім, автори Тіньового звіту до розділу 23 “Правосуддя та фундаментальні права” Звіту Європейської комісії щодо України пропонують посилити їхню інституційну спроможність та законодавче закріплення.

Відповідні рекомендації та опис проблем міститься в тіньовому звіті.

Колаж: Армія Inform

Повідомляється, що всі воєнні злочини реєструють та розслідують органи правопорядку – Служба безпеки України (СБУ), Національна поліція України, Державне бюро розслідувань (ДБР) – та органи прокуратури.

Розслідування міжнародних злочинів зараховано до підслідності лише СБУ. Утім, як пояснюють укладачі доповіді, з огляду на обмежені ресурси цього органу і його активну роботу щодо протидії злочинам проти основ національної безпеки, насамперед державній зраді, колабораційній діяльності, публічній підтримці держави-агресора, досудове розслідування міжнародних злочинів здійснюють інші органи досудового розслідування – Національна поліція та ДБР.

В органах правопорядку діють спеціалізовані підрозділи, в яких слідчі повний робочий час витрачають на роботу з міжнародними злочинами, і в певних випадках є відповідна спеціалізація в слідчих, що є додатковою роботою поряд з основними завданнями, які вони виконують.

У прокуратурі діє Департамент протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, – так званий Департамент війни – та спеціалізовані підрозділи в дев’яти обласних прокуратурах загальною чисельністю понад 200 осіб. Утім, спеціалізація є лише на рівні обласних прокуратур, а не у вигляді самостійних структурних підрозділів департаменту.

У тіньовому звіті громадські організації рекомендують владі розбудовувати інституційну спроможність довгострокової роботи з переслідуванням за скоєння міжнародних злочинів, що передбачає захищені статті бюджету, наявність додаткових гарантій незалежності, впровадження безпекових заходів для прокурорів, які працюють у цьому напрямі.

Вони вказують на проблему відсутності регіональних підрозділів департаменту, що не дає змоги своєчасно та ефективно координувати діяльність органів правопорядку, особливо на територіях, наближених до лінії фронту. Вони переконані, що варто, зокрема, посилювати спеціалізації таких прокурорів створенням запобіжників від тиску, впровадженням безпекових програм для їхнього захисту, особливо тих, які мають родичів на тимчасово окупованих територіях чи на територіях, наближених до лінії фронту.

“Найгіршим сценарієм після довгих років переслідування за міжнародні злочини може стати повторення історії зі справами “Беркуту”, тобто злочинами, вчиненими міліцейськими спецпідрозділами під час Революції гідності. Цей досвід неможливо не врахувати під час розвитку відповідного підрозділу ОГП”, – коментують автори тіньового звіту.

Автори документа вказують, що 2023 року затвердили Стратегічний план щодо реалізації повноважень органів прокуратури у сфері кримінального переслідування за вчинення міжнародних злочинів на 2023–2025 роки, цілями якого є:

• забезпечення структурованого та ефективного підходу до кримінального переслідування за міжнародні злочини, скоєні в контексті збройного конфлікту;
• посилення спроможності національної системи кримінального переслідування за міжнародні злочини, зокрема прокуратури та органів досудового розслідування;
• сприяння належній підтримці та захисту потерпілих і свідків;
• розбудова сталого партнерства та ефективної взаємодії з міжнародними організаціями, іноземними партнерами та громадянським суспільством з метою ефективного кримінального переслідування за міжнародні злочини.

Громадські організації зазначають, що захист та підтримка потерпілих і свідків набули особливої ваги з огляду на масштаби воєнних злочинів та велику кількість осіб, які потребують допомоги. Водночас вони вказують на потребу у фіксації шкоди, розслідуванні воєнних злочинів, що передбачає участь потерпілих і свідків у слідчих та процесуальних діях.

Також задля уникнення повторної та вторинної віктимізації, коли особа бере участь у кримінальному судочинстві, слідчі, прокурори та судді повинні мати належну спеціалізацію, фахову підготовку для врахування особливого стану потерпілих і свідків воєнних злочинів. Тому генеральний прокурор затвердив Концепцію реалізації Механізму підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів.

Завданням цього механізму є вжиття заходів для забезпечення того, щоб потерпілі та свідки могли повноцінно та ефективно брати участь у кримінальному провадженні, були захищені від вторинної та повторної віктимізації, від залякування та помсти, а також отримували відповідну підтримку для полегшення їхнього відновлення навіть у ситуації зі збройним конфліктом, який надалі триває, і відсутністю доступу української влади до певних територій.

У квітні 2023 року почав працювати Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків як окремий самостійний структурний підрозділ у складі Офісу генерального прокурора (ОГП). Основна місія центру полягає в тому, щоб кожен потерпілий і свідок:

• почувався в безпеці, отримував належну повагу та повну інформацію про свої права та доступні послуги;
• отримував актуальну інформацію щодо свого провадження;
• отримав психологічну підтримку для запобігання повторній віктимізації;
• за потреби був переспрямований до відповідних служб психологічної, медичної та соціальної підтримки.

Представники Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів

Повідомляється, що до складу Координаційного центру входять психологи, фахівці із соціальної роботи, юристи для забезпечення координації широкого спектра підтримки потерпілих від воєнних злочинів.

Правозахисні організації вказують, що спеціалізація прокурорів визначена лише внутрішніми документами органів прокуратури та правопорядку. Вони вважають, що не досить визначати спеціалізацію ситуативними наказами генерального прокурора, відповідний пріоритет має бути закріплений у профільному законі.

Правозахисні організації наводять аналогію зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, якій присвячено немало місця в законі.

“Питання відновлення справедливості в справах про міжнародні злочини не менш важливе, аніж питання боротьби з корупцією”, – прокоментували укладачі звіту.

Вони також зазначили, що недостатня координація між слідчими та прокурорами різних підрозділів створює низку інших проблем, таких як втрата матеріалів кримінального провадження через численні ланцюжки їхнього передання між підрозділами різних рівнів та органів, що негативно впливає на ефективність кримінального переслідування. Або ж повторне проведення слідчих і розшукових дій підрозділами різного рівня, що є дублюванням зусиль, марнуванням робочого часу, а в окремих випадках шкодить потерпілій людині.

“До прикладу, у такій делікатній категорії справ, як сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, є міжнародні стандарти, які вказують на необхідність допиту потерпілої особи лише один раз, адже кожне повторення своєї історії завдає психологічного болю та моральних страждань, створює повторну та вторинну віктимізацію. На практиці наявні випадки, коли одну й ту саму потерпілу особу допитують понад п’ять разів, завдаючи психологічної шкоди”, – мовиться в документі.

Автори тіньового звіту рекомендують правоохоронцям розвивати систему підтримки потерпілих і свідків воєнних злочинів задля отримання від них якісної інформації для подальшого доказування цих злочинів, водночас запобігаючи вторинній чи повторній віктимізації таких осіб.

Напередодні, під час презентації тіньового звіту, заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра повідомила, що до підготовленого проєкту стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на п’ять років увійшло питання забезпечення перехідного правосуддя на деокупованих територіях.

Нагадаємо, перехідне правосуддя – всесвітньо відома політико-правова концепція transitional justice. Її використовують у кожній державі, яка переходить зі стану конфлікту та окупації до стану миру. Вона передбачає комплекс заходів подолання наслідків війни та окупації і встановлює запобіжники, які унеможливлять повторення конфліктів.

Концепція передбачає чотири головні складові:

• кримінальне судочинство – покарання винних за найтяжчі злочини;
• констатацію істини – документування порушення прав людини;
• відшкодування збитків жертвам, відновлення порушених прав постраждалих під час війни;
• інституційні реформи судової та правоохоронної системи, сектору безпеки, а також перевірку держслужбовців на співпрацю, зокрема, з бойовиками.

Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик під час презентації заявила, що на відміну від інших країн – кандидатів до ЄС держава має надати відповіді та напрацювати підходи до низки викликів під час деокупації та реінтеграції звільнених територій.