Рада підтримала зміни до роботи прокуратури попри застереження щодо корупційних ризиків

Верховна Рада 11 листопада підтримала в першому читанні законопроєкт №16144, який передбачає нові правила призначення керівників прокуратур, оцінювання роботи прокурорів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Документ також має посилити незалежність органів прокурорського самоврядування.

Водночас антикорупційні експерти критикують ініціативу через те, що вона залишає кадрові рішення під контролем самої прокурорської системи та не передбачає незалежної перевірки чинних прокурорів на доброчесність.

Про ухвалення законопроєкту за основу йдеться на сайті Верховної Ради.

Фото: Ярослав Железняк

За відповідне рішення проголосували 236 народних депутатів, ще 49 утрималися, а 39 не голосували. Проти не виступив жоден парламентар.

Днем раніше, 10 листопада, депутати не змогли навіть включити документ до порядку денного. Тоді за це проголосували 218 парламентарів із 226 необхідних. Після невдалого голосування голова Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомив, що депутати можуть повернутися до розгляду законопроєкту іншого дня.

Законопроєкт №16144 Кабінет Міністрів зареєстрував 12 жовтня 2026 року. Його розробили в межах зобов’язань України щодо вступу до Європейського Союзу. Ініціатива передбачає зміни до Закону “Про прокуратуру”, які мають оновити порядок кадрових призначень, посилити прокурорське самоврядування та вдосконалити механізми дисциплінарної відповідальності.

Що пропонує законопроєкт

Одна з головних змін стосується призначення прокурорів на керівні посади. Якщо парламент остаточно ухвалить документ, кандидатів відбиратимуть за новими правилами, а спеціальні комісії оцінюватимуть їхню професійну компетентність і відповідність установленим вимогам.

Зокрема, для відбору керівників департаментів Офісу генерального прокурора пропонують створювати комісії із семи людей. До їхнього складу входитимуть шість керівників Офісу генпрокурора та один представник Ради прокурорів України.

Водночас Рада прокурорів братиме участь у відборі кандидатів на посади керівників обласних і окружних прокуратур та їхніх заступників. На обласному рівні також мають працювати спеціальні комісії, які відбиратимуть керівників структурних підрозділів прокуратур.

Крім того, автори законопроєкту пропонують розширити повноваження Ради прокурорів та надати їй більшої організаційної незалежності. Зокрема, орган матиме власний секретаріат, роботою якого керуватиме самостійно.

Окремі зміни стосуються дисциплінарної відповідальності прокурорів. Законопроєкт передбачає, що парламент:

Законопроєкт також передбачає створення Ради етичних стандартів, яка перевірятиме доброчесність і професійну компетентність кандидатів до Ради прокурорів та КДКП.

Протягом перших двох років до цього органу входитимуть шестеро людей. Трьох представників визначатиме Рада прокурорів, а ще по одному делегуватимуть Рада суддів, Президія Національної академії правових наук та Уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Щоб ухвалити рішення, Раді етичних стандартів знадобляться щонайменше чотири голоси.

Крім Закону “Про прокуратуру”, документ пропонує змінити Кодекс адміністративного судочинства та закони “Про запобігання корупції”, “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” і “Про державну службу”.

Чому законопроєкт критикують антикорупційні експерти

Попри заявлену мету посилити незалежність прокуратури, представники громадськості сумніваються, що запропоновані зміни допоможуть подолати політичний вплив на кадрові рішення.

Юристка та заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції Олена Щербан у своїй колонці для “Української правди” звернула увагу на те, що законопроєкт не передбачає справді незалежних конкурсів на керівні посади в прокуратурі. За її словами, хоча документ формально запроваджує конкурсний відбір, основні кадрові рішення й надалі ухвалюватимуть представники прокурорської системи та її керівництва.

Зокрема, генеральний прокурор впливатиме на формування комісій, які обиратимуть керівників департаментів Офісу генпрокурора. На думку Щербан, це створює ризики призначення людей за принципом лояльності до керівництва, а не лише за професійними якостями.

Також документ не запроваджує незалежного конкурсу на посаду генерального прокурора та конкурсного відбору його заступників.

Ще одне зауваження стосується складу Ради етичних стандартів. Хоча цей орган перевірятиме доброчесність кандидатів, законопроєкт не передбачає участі незалежних міжнародних експертів із вирішальним правом голосу.

Щербан вважає, що без такого механізму перевірки можуть залишитися формальними, оскільки значний вплив на ухвалення рішень матимуть представники тієї самої системи, яку потрібно реформувати.

Крім того, законопроєкт не передбачає переатестації чинних прокурорів, яка дозволила б перевірити їхню професійну компетентність і доброчесність.

На думку представниці ЦПК, без незалежних перевірок та конкурсів реформа ризикує зберегти стару систему кадрових призначень, а не змінити її.

Зауваження до документа висловили й у Верховній Раді.

Так, 9 листопада парламентський Комітет з питань антикорупційної політики розглянув законопроєкт №16144 та дійшов висновку, що окремі його положення містять корупційні ризики й не відповідають вимогам антикорупційного законодавства.

Водночас Комітет з питань правоохоронної діяльності ще 27 жовтня підтримав документ і рекомендував парламенту ухвалити його за основу та в цілому з урахуванням запропонованих змін.

Питання незалежного відбору прокурорів залишається одним із важливих напрямів реформи прокуратури в межах європейської інтеграції України. У січні 2025 року Європейська комісія у своєму скринінговому звіті наголосила, що Україна має вдосконалити процедури відбору прокурорів на керівні посади. Зокрема, йшлося про необхідність запровадити чіткі критерії оцінювання доброчесності та професійної компетентності кандидатів, забезпечити прозорість конкурсів і посилити незалежність органів, які проводять відбір.

Однак у червні 2025 року тодішній генеральний прокурор Руслан Кравченко скасував порядок формування кадрового резерву прокуратури та ліквідував комісію, яка відбирала кандидатів.

Керівник напряму “Правопорядок” Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін тоді попереджав, що таке рішення може негативно вплинути на євроінтеграційні зусилля України, оскільки система призначення прокурорів на керівні посади залишається недостатньо прозорою.

Згодом, у липні 2025 року, Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який, серед іншого, скасував конкурсні процедури призначення прокурорів до Офісу генерального прокурора під час воєнного стану. Документ також розширив можливості звільнення прокурорів у разі реорганізації підрозділів.

У серпні того самого року парламентський Комітет з питань євроінтеграції підтримав законопроєкт №13601, який пропонує повернути конкурсні процедури. Представники комітету наголошували, що незалежний та прозорий добір прокурорів є однією з вимог на шляху України до ЄС.

У червні 2026 року в парламенті також зареєстрували законопроєкт №15343 про запровадження незалежного конкурсу на посаду генерального прокурора. Його авторка, народна депутатка Анастасія Радіна, запропонувала створити конкурсну комісію із шести членів, половину з яких визначатимуть за пропозиціями міжнародних партнерів. Документ також передбачає чіткіші підстави для звільнення генпрокурора, що має зменшити ризики політичного тиску.

На тлі обговорення реформи прокуратури питання доброчесності правоохоронців знову опинилося в центрі суспільної уваги після операції НАБУ та САП “Карфаген”. У межах цього розслідування антикорупційні органи викрили ймовірну схему, за якою посадовці прокуратури та інших правоохоронних органів могли отримувати гроші за прикриття шахрайських колцентрів та незаконного бізнесу.

Представники ЦПК вважають, що ця справа показала необхідність змінити не лише підходи до розслідування корупції, а й саму систему добору та перевірки працівників правоохоронних органів.

Фото обкладинки: Офіс генерального прокурора