Правозахисники закликають владу розробити державний механізм поводження з російськими паспортами, незаконно виданими українцям в окупації

Ймовірно, 3,2 мільйона українців на окупованих територіях отримали російські “паспорти” під тиском окупаційної влади. Правозахисники закликають владу розробити механізм поводження з цими “документами” та використовувати їх як докази примусової паспортизації. 

Відповідні рекомендації в аналітичній записці “Якими можуть бути підходи щодо “документів”, виданих в окупації?” надала українській владі Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України.

З початку збройної агресії проти України 2014 року РФ почала нав’язувати російське громадянство українцям, які опинилися на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України. Правозахисники констатують, що така політика країни-агресора ґрунтується на примусі й будується на поступовому обмеженні сфер життя, в яких жителі ТОТ України можуть обходитися без російського “паспорта”.

До прикладу, це стосується: отримання послуг у соціальній, медичній, освітній сферах, обмеження в реалізації майнових, трудових прав, обмеження свободи пересування, свободи підприємницької діяльності.

Коаліція пояснює, що громадяни України поступово опиняються в ситуації, коли окупаційна влада може незаконно видворити їх з їхнього місця проживання через те, що вони не отримали російського “паспорта”.

Крім того, на ТОТ Росія стала незаконно проводити призовні кампанії й мобілізацію, яка відбувається в примусовий спосіб.

Правозахисники вказують, що на тимчасово окупованій частині Запорізької області жителям без російського “паспорта” відмовляли в отриманні гуманітарної допомоги від Росії. Також з’являється дедалі більше інформації про погане ставлення до громадян, які показують українські паспорти на блокпостах в окупації. Тож політика РФ щодо нав’язування російського громадянства на ТОТ України спрямована на створення таких умов, за яких тих, хто не отримав російського громадянства, обмежують у правах і доступі до базових послуг.

Вони нагадують норми міжнародного гуманітарного права, відповідно до яких держава, що окупує певну територію, не має чинити там безповоротних змін, зокрема запроваджувати атрибути власної державності, такі як свої паспорти. Стаття 45 Гаазького положення 1907 року забороняє державі-окупанту вимагати від цивільного населення окупованої території присягати на вірність.

“Примус до отримання паспорта є непрямим примусом присягнути на вірність державі-окупанту. Порядок притягнення до відповідальності за цю форму порушень наразі нечітко визначений. Це не повинне бути забуте в органах міжнародної ад’юдикації”, – йдеться в документі коаліції.

Станом на початок квітня 2024 року, за даними російських пропагандистських ЗМІ, які, своєю чергою, посилаються на розшукуваного Міжнародним кримінальним судом російського правителя Володимира Путіна, “паспорти” громадян РФ отримали понад 3,2 млн жителів “нових регіонів РФ” і .

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону “Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на ТОТ України”, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають в окупації, громадянства Російської Федерації не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Правозахисники розповідають про українців з окупованих територій, які досі не мають українських паспортів. Це переважно молодь, яка, зокрема, досягла паспортного віку вже під час окупації, або діти-сироти, в яких немає батьків чи опікунів, щоб оформити їм документи.

Правозахисники організації зазначають, що після початку широкомасштабного вторгнення на підконтрольну уряду України територію повертаються молоді люди, які в окупації досягли 18-річного віку, і звертаються по отримання паспорта громадянина України.

Відповідно до порядку Кабміну № 302, якщо в державних реєстрах та базах даних немає фотографії чи цифрового зображення людини, її особу встановлюють через опитування свідків, яких вона сама вказала.

Свідками можуть бути дієздатні члени сім’ї людини, зокрема й колишня дружина, чоловік, близька людина або сусід, які досягли 14-річного віку і мають документи, що посвідчують особу й підлягають обов’язковому показуванню.

У коаліції зауважують, що ця процедура доволі складна і може тривати до шести місяців. Крім того, вона узалежнює можливість отримання паспорта заявника від наявності документів батьків і наявності в них бажання підтверджувати особу заявника або заявниці.

Читайте також: Як громадянам в окупації отримати паспорт України

Наразі “паспорт”, виданий окупаційними органами, під час проведення процедури встановлення особи жодним чином не використовується. Проте іноді це єдиний “документ” із фотокарткою, який заявник може мати на додачу до свідоцтва про народження українського зразка.

Використання “паспорта”, виданого окупаційними органами влади, як додаткового “документа” під час ідентифікації особи може допомогти, особливо в разі деокупації територій України й необхідності видавання паспортів громадянина України одночасно значній кількості людей. 

Ба більше, правозахисні організації отримують інформацію про практику, коли представники держави Україна, ймовірно працівники Служби безпеки України, примушують громадян України, які отримали російський “паспорт”, віддавати його на кордоні після в’їзду на територію України без оформлення жодних документів про вилучення.

Правозахисники наголошують, що ці “паспорти” є важливим доказом політики нав’язування мешканцям ТОТ України громадянства РФ усупереч забороні примусу жителів окупованої території присягати на вірність державі-супротивнику та зміни громадянського статусу дітей. Така політика є злочином відповідно до статті 438 КК України (“Порушення законів та звичаїв війни”).

Читайте також: Репресивна паспортизація: куди звертатися через нав’язані російські паспорти

“Окрім цього, варто взяти до уваги, що документи, які посвідчують право власності, свідоцтво про народження дитини, трудова книжка тощо – всі ці документи на ТОТ України видаються на підставі паспортів РФ. Тож позапроцедурне вилучення і ймовірне знищення паспортів, виданих окупаційними органами, надалі може негативно вплинути на реалізацію інших прав жителями ТОТ України”, – пояснюють правозахисники коаліції.

Вони закликали українську владу припинити практику вилучення “паспортів” громадян РФ, виданих в окупації. Натомість запровадити практику долучення їх до матеріалів кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконного нав’язування громадянства РФ на ТОТ України.

Крім того, правозахисники закликають владу розробити державний механізм поводження з “паспортами” громадян РФ, незаконно виданими мешканцям ТОТ України (наприклад, добровільного здавання цих “паспортів” тощо).

Серед іншого правозахисники рекомендують розробити механізм урахування інформації з “паспорта” громадянина РФ, виданого в окупації, під час проходження ідентифікації та встановлення особи для цілей оформлення паспорта громадянина України як додаткового доказу. Також правозахисні організації просять владу зберігати й постійно оновлювати бази даних російських “паспортів”, які можуть надалі бути використані для ідентифікації осіб.

Аналітична записка Коаліції правозахисних організацій містить також пропозиції підходів щодо: 

• актів цивільного стану – факти народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу;
• освітніх “документів”;
• медичних “документів”;
• судових рішень, ухвалені в окупації;
• “документів”, що підтверджують страховий трудовий стаж і заробітну плату;
• правочинів щодо майна та документи, що посвідчують право власності на нього. 

До складу Коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, входять Центр прав людини ZMINA, громадська організація “Донбас SOS”, “Крим SOS”, Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, благодійний фонд “Право на захист”, “Схід SOS”, Stabilization Support Services, Кримська правозахисна група. Пріоритетні кроки для Верховної Ради та Кабінету Міністрів України у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України коаліція презентує щороку.

Нагадаємо, 21 січня 2025 року Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, оголосила 13 пріоритетних кроків для Верховної Ради та Кабміну у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України на 2025 рік.

Правозахисна спільнота в Україні закликала владу, зокрема, розбудувати систему підтримки зв’язків зі своїми громадянами в окупації, які країна-агресор систематично намагається розірвати. Серед інших рекомендацій у документі також міститься пункт про запровадження програм підтримки для дітей та молоді задля сприяння їхній адаптації та інтеграції після виїзду з окупації, зокрема для проходження навчання.

Крім того, напередодні коаліція оприлюднила до 13-ї сесії Верховної Ради чергову дорожню карту законопроєктів щодо постраждалого населення з метою консолідації зусиль, формування послідовної законодавчої політики та забезпечення ефективної допомоги.

За підсумками аналізу законопроєктів, представлених у дорожній карті, правозахисники вважають важливим звернути увагу народних депутатів України на окремі питання, які виникають у процесі підготовки та розгляду законодавчих ініціатив із цієї тематики.