Правозахисники просять Мін’юст відновити робочу групу, яка визначається з підходами щодо рішень незаконних “судів” в окупації

За роки тимчасової окупації українських територій окупанти незаконно ухвалили значну кількість “судових рішень”, які порушують права людини та зачіпають інтереси громадян України. Тільки в Криму таких рішень ухвалено понад мільйон. Правозахисники закликають владу відновити засідання робочої групи, яка має напрацювати механізм верифікації “судових рішень”, ухвалених в окупації. 

Про це йдеться в аналітичній записці “Якими можуть бути підходи щодо “документів”, виданих в окупації?”, яку Міністерству юстиції надала Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України.

На фото: незаконний “Верховний суд Республіки Крим”

З початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя у 2014 році незаконні “суди” на півострові почали ухвалювати рішення іменем Російської Федерації. З початку тимчасової окупації інших територій України в Донецькій, Запорізькій, Луганській та Херсонській областях у 2022 році на всіх ТОТ України рішення “суди” ухвалюють відповідно до російського законодавства.

Правозахисники коаліції зауважують, що водночас інших інструментів захисту прав громадян України на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), окрім судових інструментів країни-агресора, немає. Тому жителі ТОТ України активно звертаються до “судів” для захисту своїх прав.

Крім того, на ТОТ України активно діють інститути кримінальної юстиції, тож окремою категорією рішень судових органів стали, зокрема, вироки в кримінальних провадженнях, процесуальні документи.

Наразі немає досить інформації про кількість рішень, ухвалених судами на ТОТ України. За даними Представництва президента України в Автономній Республіці Крим, станом на 13 вересня 2022 року за час окупації до “судових органів” у так званій Республіці Крим надійшло 972 952 цивільні й 85 822 кримінальні справи. Окремо в Севастополі на розгляд “судів” надійшло 290 075 цивільних і адміністративних справ і 18 738 кримінальних. 

Правозахисники водночас наголошують, що, відповідно до федерального закону № 262-ФЗ “Про забезпечення доступу до інформації про діяльність судів у Російській Федерації” від 22 грудня 2008 року, не всі категорії справ підлягають публікації і кількість справ, які потрібно буде верифікувати, буде ще більшою.

Вони також указують, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 25 червня 2024 року в міждержавній справі “Україна проти Росії” (щодо Криму) сформував позицію щодо “судів” на ТОТ Кримського півострова. Велика палата ЄСПЛ одноголосно визнала Росію відповідальною за порушення більшості матеріальних положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з її адміністративною практикою в Криму з 2014 року, зокрема й статті 6 конвенції.

Читайте також: Область чи автономія, вибори чи призначення, топоніми та колаборанти: як українці бачать реінтеграцію Криму та його когнітивну деокупацію

Щодо судів ЄСПЛ зробив висновок, що “суди” в окупованому Криму не можуть вважатися такими, які “створено на підставі закону” в розумінні статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

У коаліції пояснюють, що така позиція ЄСПЛ не знімає питання щодо того, якими мають бути дії України, коли йдеться про мільйони “судових рішень”, ухвалених за час окупації. Здебільшого жодних “українських аналогів” цих документів жителі ТОТ України не мають і отримати не можуть. Пряме невизнання абсолютно всіх “судових рішень”, виданих в окупації, може призвести до ситуації правової невизначеності й погіршення становища громадян України, особливо в разі, якщо в судовому порядку розв’язувалися питання щодо, зокрема:

• усиновлення дітей, обмеження або визнання недієздатності, призначення піклувальника або опікуна;
• розірвання шлюбу;
• стягнення аліментів;
• визначення місця проживання та способів участі у вихованні дитини;
• поділу спільної сумісної власності.

Тому важливо напрацювати механізм використання інформації із судових рішень, ухвалених на ТОТ України.

Правозахисні організації зазначають, що під час напрацювання механізму верифікації “судових рішень” важливо оцінювати спроможність судової системи України й перспективне навантаження в разі запровадження такої системи верифікації судових рішень окупаційної влади.

По-перше, як пропонують правозахисники, усі судові рішення, видані окупаційними “судами”, варто поділити на окремі категорії. Доцільно також структурувати всі рішення за юрисдикцією – цивільні, адміністративні, кримінальні, господарські справи, справи про адміністративні правопорушення.

Що ж до рішень у цивільних справах, то, враховуючи обсяг ухвалених судових рішень за період окупації, яка триває й досі, вочевидь недоцільно автоматично переглядати всі завершені в межах цивільного процесу справи. Вони наполягають на тому, щоб держава визначила в законодавстві, що в разі, якщо зацікавлена особа подасть заяву у визначений строк, рішення може бути переглянуте.

Стосовно ж інших юрисдикцій, рішення “судів” у господарських справах за загальним правилом можуть не переглядатися, зокрема спори між суб’єктами господарювання, що не є особами, пов’язаними з державою-агресором, і спори щодо відновлення порушених прав або відшкодування збитку на користь громадян України.

Відповідно, правозахисні організації вважають, що мають бути переглянуті “судові рішення” в спорах, стороною в яких є суб’єкти господарювання, пов’язані з державою-агресором, і російські, зокрема окупаційні, державні установи, підприємства й органи влади.

“Рішення судів” в адміністративних справах і справах про адміністративні правопорушення можуть не переглядатися, якщо такі були ухвалені щодо відновлення порушених прав громадян України та/або на користь громадян України.

Коаліція рекомендує розділити в кримінальних справах вироки на дві категорії.

Перша – вироки, ухвалені внаслідок незаконного переслідування громадян України, до прикладу в справах політичних в’язнів чи військовополонених. Такі вироки не мають підлягати перегляду, кримінальне переслідування за ними має бути визнане незаконним, а особи, які відбувають покарання за ними, мають бути негайно звільнені з-під варти. До цієї категорії можуть належати окремі категорії вироків за статтями Кримінального кодексу РФ, визначені як політично вмотивовані, наприклад злочини в межах розділу XI “Злочини проти військової служби”.

Також звільненню з місць несвободи можуть підлягати особи, яких засудили або які перебувають під слідством за дії чи бездіяльність, визначені Кримінальним кодексом РФ як злочини, що не є злочинами згідно з кримінальним законодавством України.

Друга категорія – вироки, які переглядають у визначеному порядку з урахуванням черговості, зокрема найперше переглядають вироки, що могли були ухвалені з прихованими політичними мотивами. У межах верифікації “вироків” у кримінальних справах важливим є питання утримання осіб, що відбувають покарання у виправних установах згідно з рішеннями, ухваленими в цих справах.

Коаліція пропонує екстрадувати до Росії громадян РФ, які відбувають покарання в таких установах на ТОТ. Українських громадян, які проживали на ТОТ України і які відбувають покарання на території РФ, потрібно повернути на територію України й переглянути їхні вироки або звільнити залежно від категорії справи, якщо їх засудили незаконні суди на ТОТ.

Окремо мають бути напрацьовані підходи до судових процесуальних документів і справ, які не завершені, а перебувають на етапі судового розгляду.

Правозахисники нагадують, що 2024 року на базі Міністерства юстиції створили робочу групу, яка має напрацювати механізм верифікації “судових рішень”, ухвалених в окупації. Станом на 1 жовтня 2024 року ця група не засідала.

Читайте також: Без законодавства про верифікацію “документів”, виданих в окупації, наші громадяни боятимуться деокупації – Дар’я Свиридова

Крім того, при Офісі генерального прокурора 2024 року створили робочу групу з розроблення моделі повернення кримінальної юстиції на деокуповані території. До складу цієї групи ввійшли представники Офісу генерального прокурора, Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, громадських організацій, адвокати, судді, науковці.

Одним з питань цієї робочої групи є підходи до “документів”, зокрема процесуальних, які видані на ТОТ України.

Правозахисна спільнота закликає владу актуалізувати діяльність робочої групи, утвореної на базі Міністерства юстиції з метою напрацювання підходів до верифікації “судових рішень”, ухвалених в окупації, напрацювати й затвердити механізми верифікації окремих судових рішень, ухвалених на ТОТ України.

До складу Коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, входять Центр прав людини ZMINA, громадська організація “Донбас SOS”, “Крим SOS”, Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, благодійний фонд “Право на захист”, “Схід SOS”, Stabilization Support Services, Кримська правозахисна група. Пріоритетні кроки для Верховної Ради та Кабінету Міністрів України у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України коаліція презентує щороку.

Аналітична записка Коаліції правозахисних організацій містить також пропозиції підходів щодо: 

• актів цивільного стану – факти народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу;
• освітніх “документів”;
• російських паспортів;
• медичних “документів”;
• “документів”, що підтверджують страховий трудовий стаж і заробітну плату;
• правочинів щодо майна та документи, що посвідчують право власності на нього. 

Нагадаємо, 6 лютого 2025 року постійна представниця президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко під час панельної дискусії “Головні висновки стратегічних сесій та регіональні особливості макрорегіонів” у межах національного форуму “Стратегічне планування на регіональному рівні: від відновлення до розвитку” прокоментувала питання реінтеграції ТОТ. 

Вона окреслила необхідність системного підходу до реінтеграції півострова та наголосила на важливості скоординованих дій усіх державних інституцій.

“Люди в Криму уважно слухають, сигнали, які ми посилаємо, і для них не менш важливо розуміти не лише сьогоднішню позицію держави, а й конкретні плани на майбутнє. Вони чекають відповідей на питання, що буде після звільнення: як функціонуватиме державне управління, які механізми будуть запроваджені для захисту їхніх прав, як відновлюватиметься економіка та соціальні інституції  […]”, – зазначила постійна представниця.

21 січня 2025 року Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, оголосила 13 пріоритетних кроків для Верховної Ради та Кабміну у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України на 2025 рік.

Правозахисна спільнота в Україні закликала владу, зокрема, розбудувати систему підтримки зв’язків зі своїми громадянами в окупації, які країна-агресор систематично намагається розірвати. Серед інших рекомендацій у документі також міститься пункт про запровадження програм підтримки для дітей та молоді задля сприяння їхній адаптації та інтеграції після виїзду з окупації, зокрема для проходження навчання.

Крім того, напередодні коаліція оприлюднила до 13-ї сесії Верховної Ради чергову дорожню карту законопроєктів щодо постраждалого населення з метою консолідації зусиль, формування послідовної законодавчої політики та забезпечення ефективної допомоги.

За підсумками аналізу законопроєктів, представлених у дорожній карті, правозахисники вважають важливим звернути увагу народних депутатів України на окремі питання, які виникають у процесі підготовки та розгляду законодавчих ініціатив із цієї тематики.