Погрози, перешкоджання та атаки РФ: ІМІ зафіксував 14 порушень свободи слова за жовтень
У жовтні 2026 року Інститут масової інформації задокументував в Україні 14 порушень свободи слова. Чотири випадки спричинені російською агресією, ще десять стосуються дій українських громадян та інституцій.
Про це свідчать дані щомісячного моніторингу ІМІ “Барометр свободи слова”.
Колаж: ІМІСеред порушень, не пов’язаних з російською агресією, найбільше було обмежень доступу до інформації – п’ять випадків. Також експерти зафіксували три випадки погроз і два – перешкоджання роботі журналістів із застосуванням сили або обмеженням їхнього пересування.
Порушення сталися на Рівненщині, Волині, Київщині, Харківщині, Сумщині, Хмельниччині, Тернопільщині та Кіровоградщині. На Хмельниччині задокументували два випадки обмеження доступу до інформації. Серед тих, хто порушував права медійників, ІМІ називає приватних осіб, посадовців, правоохоронців і представників державних установ.
Погрози журналістам і перешкоджання їхній роботі
Головному редактору рівненського видання “Четверта влада” Володимиру Торбічу після виходу журналістського матеріалу надходили погрози вбивством. За даними ІМІ, їх надсилав Олександр Диновський, який вимагав не згадувати його дітей у публікаціях.
Власник медіагрупи “Вечірній Луцьк” Юрій Ричук повідомив про анонімні погрози на свою адресу та адресу родини. Автор повідомлення звинувачував його в поширенні нібито замовних матеріалів.
У Києві жінка погрожувала знімальній групі “Еспресо”, хапала медійників за руки й намагалася пошкодити їхню техніку. Журналісти викликали поліцію.
Ще два випадки стосувалися роботи медійників на місцях російських обстрілів. У Харкові поліцейські та чоловік, який назвався охоронцем заводу, силою вивели трьох фотокореспондентів з території пошкодженої поліклініки. Охоронець намагався забрати камеру, а журналістів звинувачували в наведенні російських ударів.
У Сумах працівники торговельного центру приблизно 20 хвилин не випускали журналістку “Цукру” Владиславу Кріцьку, яка знімала наслідки атаки. Їй погрожували відібрати телефон і перекривали вихід. Залишити приміщення вона змогла з допомогою поліцейського.
Недопуск на заходи та відмови в наданні інформації
Два випадки обмеження доступу стосувалися зустрічей з головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком. У Хмельницькому обласна військова адміністрація запросила на захід чотири телеканали, оминувши онлайн-видання. У Тернополі журналістці “20 хвилин” Ірині Беляковій відмовили в акредитації, пояснивши це нібито несвоєчасним поданням заявки.
У Кропивницькому представників місцевих медіа не пустили висвітлювати вибори ректора Центральноукраїнського державного університету.
Також ІМІ зафіксував відмову Державного бюро розслідувань надати “Детектору медіа” конкретні відомості про розслідування стеження за командою Bihus.Info. Відомство послалося на таємницю досудового розслідування.
На Хмельниччині державне підприємство повторно не надало журналістці ЖАР.INFO документи щодо консультанта тендерів на спорудження укриття. Відмову вона отримала навіть після втручання представництва Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Російські атаки на медіа
Чотири порушення, пов’язані з агресією РФ, охоплюють атаку на знімальну групу та пошкодження трьох редакцій.
У Кушугумі на Запоріжжі журналісти Суспільного потрапили під удар російських FPV-дронів, коли документували наслідки попередніх обстрілів. Виїхати із селища вони не могли понад три години. Один з безпілотників вибухнув поблизу їхнього автомобіля.
Будівля запорізької філії Суспільного зазнала пошкоджень під час балістичної атаки: вибухова хвиля вибила вікна та двері. На той момент у приміщенні нікого не було.
У ніч на 19 жовтня російський ракетний удар пошкодив київський офіс газети “Закон і Бізнес”. У редакції вибило вікна, зруйнувало міжкімнатні стіни, пошкодило меблі й обладнання. Працівники не постраждали, оскільки перебували поза офісом.
У Кременчуці російський безпілотник атакував будівлю телекомпанії “Візит”. Удар спричинив пожежу та значні руйнування. Через пошкоджену техніку й інфраструктуру редакція тимчасово припинила випуск новин, однак мовлення продовжила. Усі семеро працівників під час атаки перебували в безпечних місцях.
У жовтні стало відомо про загибель п’ятьох медійників, які служили у війську
Окремо ІМІ повідомив про п’ятьох загиблих представників медіа, які захищали Україну в лавах Сил оборони. Двоє з них тривалий час мали статус зниклих безвісти.
Йдеться про Самуїла Проскурякова, який співпрацював з УНН, “Забороною”, Громадським і “Бабелем” та зник у 2022 році, а також ведучого “Хіт FM” і телеканалу “ТВ-5” Дмитра Хижняка, зниклого з 2024 року. Офіційно про їхню загибель повідомили у 2026 році.
15 жовтня загинув військовослужбовець і ютуб-блогер Кирило Солошенко, наступного дня – колишній оператор полтавських телеканалів “ІРТ-Полтава” та “Місто Плюс” Василь Величко.
27 жовтня в Херсоні загинув військовий, фотограф і відеооператор Володимир Обертас. Він супроводжував воєнних кореспондентів і водночас знімав місто. Під час знімання чоловік підірвався на міні, яку, ймовірно, російські військові дистанційно скинули в центрі Херсона. Обертас також зняв із дрона відео, яке показало масштаби трагедії в окупованих Олешках.
За даними ІМІ, від початку повномасштабного вторгнення загинули 144 медійники, з них 15 – під час виконання професійних обов’язків.
Нагадаємо, у вересні 2026 року Інститут масової інформації зафіксував в Україні 21 випадок порушення свободи слова. З них 13 пов’язані з російською агресією, а ще вісім – з діями українських громадян та інституцій.
