Росіяни двічі за три дні обстріляли психоневрологічний інтернат у селі Малижине Золочівської громади на Харківщині – 16 та 18 квітня 2026 року. Правозахисна організація “Україна без тортур” закликає державу невідкладно евакуювати мешканців соціальних установ із прифронтових територій, наголошуючи, що зволікання створює неприйнятні ризики для людей, які не можуть самостійно подбати про власну безпеку.
РФ завдала удару по психоневрологічному будинку-інтернату в Малижиному на Харківщині, 18 квітня 2026 року. Віктор Коваленко
Правозахисники констатують, що соціальні установи, які забезпечують догляд і підтримку найвразливіших категорій населення, продовжують залишатися об’єктами атак з боку Російської Федерації. Особливу тривогу правозахисної організації викликає ситуація в місцях несвободи, зокрема в психоневрологічних інтернатах та геріатричних пансіонатах, розташованих на прифронтових територіях. Правозахисники наголошують, що в умовах систематичних обстрілів питання їхньої своєчасної евакуації набуває критичного значення та потребує невідкладних, системних рішень з боку держави.
“Україна без тортур” указує, що 16 квітня 2026 року російські війська завдали удару БпЛА “Молнія” по селу Малижине Золочівської громади. Внаслідок атаки було пошкоджено приміщення обласного психоневрологічного будинку-інтернату, господарчі споруди та енергомережі, які розташовані на його території.
Вже 18 квітня росіяни завдали повторного удару по цьому ж закладу, частково пошкодивши дах службового приміщення.
Правозахисники зазначають, що аналогічні інциденти відбуваються і в інших регіонах. Зокрема, 27 січня та 27 квітня внаслідок обстрілів Борівської громади Харківської області зазнав пошкоджень психоневрологічний інтернат у селі Піски-Радьківські.
2022 року цей заклад перебував в окупації протягом п’яти місяців – з квітня до вересня. У надзвичайно складних умовах, без стабільного електро- та газопостачання, близько 240 мешканців змушені були виживати завдяки генераторам і пічному опаленню.
Позитивним прикладом правозахисники називають те, що в травні 2024 року мешканців зазначених інтернатів було евакуйовано до закладів Київської області, що дозволило уникнути людських жертв під час подальших атак. Цей випадок наочно демонструє ефективність завчасно ухвалених рішень і підтверджує: евакуація з територій, наближених до зони бойових дій, є не лише виправданою, а й життєво необхідною.
“Водночас ситуація залишається критичною для інших стаціонарних установ соціального захисту, які досі не були релоковані. Держава, як гарант прав і безпеки громадян, несе пряму відповідальність за життя і здоров’я осіб, які перебувають у таких закладах та не мають можливості самостійно подбати про власну безпеку. Зволікання з евакуаційними заходами в умовах триваючих обстрілів створює неприйнятні ризики та може призвести до тяжких наслідків”, – мовиться в повідомленні правозахисників.
Правозахисна організація систематизувала у двох звітах (
1,
2) інформацію про перебіг евакуації мешканців стаціонарних установ соціального захисту населення. У межах досліджень вони зафіксували як позитивні практики, так і численні порушення прав людини, проаналізували роль держави в організації евакуаційних процесів та визначили ключові прогалини, що потребують негайного усунення.
Отримані висновки свідчать: ефективна евакуація можлива лише за умови належної координації між центральними та місцевими органами влади, наявності чітких алгоритмів дій, достатнього ресурсного забезпечення та пріоритезації безпеки людини як базової цінності.
“У сучасних умовах евакуація соціальних установ з прифронтових територій має розглядатися не як реактивний захід, а як складова системної політики захисту прав людини. Кожен зволікальний день підвищує ризики для тих, хто вже перебуває у вразливому становищі”, – наголошує “Україна без тортур”.
Напередодні членкиня Ради ГО “Розуміння кризи”
Юлія Матвійчук у
колонці для видання ZMINA пояснила, що не так із законом про примусову евакуацію.