На впровадження норм Закону “Про медіа” необхідно близько 10 років – медіаексперт Ігор Розкладай
Новий закон про медіа набере чинності 31 березня 2023 року, проте на повноцінне впровадження його норм у медіапростір України необхідно близько десяти років.
Про це сказав юрист, заступник директора ЦЕДЕМ, член Незалежної медійної ради, член робочої групи з розроблення закону Ігор Розкладай під час зустрічі з розробниками документа, передає кореспондентка ZMINA.
Ігор Розкладай. Джерело: фейсбук-сторінка медіаекспертаЗокрема, до 30 квітня 2023 року має відбутися передання Переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України, від РНБО до МКІП (п. 29 перехідних положень).
До 30 вересня 2023-го мають бути погоджені структури власності медіа.
Із 30 вересня цього ж року – початок створення органів співрегулювання (утворюються ліцензіатами та реєстрантами, а також їхніми громадськими об’єднаннями та об’єднаннями підприємств у формі громадських спілок у порядку, передбаченому Законом України “Про громадські об’єднання”, з урахуванням особливостей, передбачених цим законом. Детальніше – див. Розділ VII Закону “Про медіа”).
До 1 січня 2024-го має бути затверджена Стратегія Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на 2024–2026 роки.
31 березня того ж року набирають чинності повні санкції щодо онлайн-медіа (п. 14 перехідних положень).
1 січня 2024 року наберуть чинності норми закону щодо обсягів програм державною мовою.
31 березня 2024 року – закінчення строку реєстрації нелінійних медіа (насамперед це VoD-сервіси, які зараз узагалі не регулюються), що діють на момент набрання чинності норм Закону “Про медіа”.
Також 31 березня 2024-го – кінцевий термін реєстрації друкованих медіа, інформаційні агентства мають визначитися зі своїм статусом: їхні реєстраційні документи втратять чинність.
Затвердження критеріїв онлайн-медіа має відбутися через рік після набрання чинності законом.
До 30 вересня 2024-го триватиме реєстрація іноземних лінійних медіа, що походять із країн поза ЄС.
31 березня 2025 року – кінцевий термін подання заяв про внесення фільмів до Державного реєстру фільмів.
1 січня 2026-го наберуть чинності норми щодо обсягів програм незалежних студій виробників.
Норми щодо обсягів європейського продукту, яких вимагає Європейська директива про аудіовізуальні сервіси, стануть чинними аж 1 січня 2031 року. Це прямий наслідок війни, сказав Розкладай.
Щодо електронного кабінету – однієї з ключових змін, запроваджених законом у сфері взаємодії між регулятором і учасниками медіаринку, він мав би з’явитися 2024 року, сказав Ігор Розкладай, але дати запуску не назвав, адже це безпосередньо пов’язане з фінансуванням регулятора.
“Ми розуміємо, що треба закласти кошти, провести тендери, розробити якісне ТЗ; цей кабінет має бути досить захищений. Тож це займе певний час”, – пояснив він.
Експерт наголосив на важливій ролі громадських організацій в імплементації положень, які мають контролювати перебіг впровадження, роз’яснювати, проводити тренінги тощо.
На думку Розкладая, надалі з’явиться певний пакет поправок до Закону “Про медіа”: “Очевидно, ми побачимо на практиці елементи, які потребують вдосконалення, це нормально, особливо з такими великими актами, як цей”.
Він закликав експертів та активістів надсилати розробникам документа повідомлення та пропозиції щодо виправлення чи уточнення його певних положень, якщо такі будуть.
Зустріч з медіаюристами, розробниками Закону України “Про медіа” відбулася за ініціативи ГО “Платформа прав людини” за підтримки Freedom House Ukraine.
Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський підписав Закон “Про медіа”, ухвалення якого Єврокомісія визначила одним із критеріїв для оцінки руху України в ЄС, 29 грудня 2022 року.
Цей документ внесли до парламенту ще 2020 року. Через два роки, у серпні 2022-го, його ухвалили в першому читанні й підтримали в другому читанні 13 грудня.
Законопроєкт має забезпечити конкурентний медіаринок із правилами для всіх, незалежним регулятором та відповідати аудіовізуальній директиві ЄС.
Показово, що документ, зокрема, регулюватиме онлайн-медіа, які за чинного законодавства не мали окремого статусу. Так, у законопроєкті з’явилося визначення, що онлайн-медіа вважатимуться ЗМІ, які регулярно поширюють інформацію за допомогою інтернету на власному вебсайті. Але це не стосуватиметься медіа, які зараховано до аудіовізуальних.
Обговорення документа викликало запеклі суперечки в медійному та експертному середовищі. Наприклад, уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь заявляв, що законопроєкт має бути “суттєво доопрацьований, щоб не допустити звуження сфери використання державної мови”.
Міжнародна організація “Репортери без кордонів” (RSF) підтримала ухвалення нового Закону “Про медіа”, оскільки загалом це створює сприятливі умови для медіа попри війну з Росією.
Водночас Міжнародна федерація журналістів (IFJ) приєдналася до своїх українських філій – Національної спілки журналістів України та Незалежної медіапрофспілки України, закликавши уряд переглянути документ і розпочати широкий інклюзивний діалог з профспілками журналістів та медіасектором. На їхню думку, у своєму нинішньому вигляді документ становить загрози свободі преси.
