“Між вигоранням і місією”: як українські журналісти зберігають стійкість під час війни – результати дослідження

У Києві під час круглого столу “Стійкість і добробут українських медійних фахівців у воєнний час” презентували результати всеукраїнського дослідження, яке показує, як повномасштабна війна впливає на журналістів – від професійного вигорання до водночас високого рівня мотивації залишатися в професії.

Дослідження представила докторка педагогічних наук, професорка та голова ГО “Соціальна перспектива” Ганна Давиденко, повідомляє ZMINA.

Фото з мережі

Проєкт Resilience and Well-Being of Ukrainian Media Professionals in Wartime (ReWell-UMedia) реалізується за підтримки UNESCO та охопив 349 медійників з усієї України.

Його мета – комплексно оцінити безпеку, добробут і професійну стійкість журналістів в умовах війни.

Одним із ключових результатів стало те, що українські журналісти працюють у стані постійного стресу, але не втрачають мотивації. Згідно з дослідженням, 32% опитаних мають виражені симптоми професійного вигорання, ще 48% – частково їх відчувають.

Як зазначила Ганна Давиденко під час презентації, поєднання хронічного стресу з високою відповідальністю створює небезпечне середовище для психічного здоров’я медійників, але водночас демонструє їхню надзвичайну стійкість.

Вона наголосила, що дослідження фіксує цілу групу симптомів – від фізичних виявів до когнітивних порушень. Йдеться, зокрема, про втому, тривожність, проблеми з концентрацією та емоційне виснаження. Ці симптоми є типовими для людей, які тривалий час працюють в умовах невизначеності, небезпеки та інформаційного перевантаження.

Водночас результати показують парадокс: попри високий рівень вигорання, 66% респондентів відчувають гордість за свою роботу, а ще 30% – частково поділяють це відчуття.

“Це означає, що професійна ідентичність журналістів залишається сильною навіть у кризових умовах”, – підкреслила Давиденко.

Другий важливий висновок стосується умов праці. Половина опитаних журналістів (50%) заявила про суттєве зростання навантаження, ще 36% – про часткове збільшення.

Це пов’язано з кількома факторами: скороченням команд, постійною роботою в режимі “терміново” та необхідністю висвітлювати війну.

“Медійники не просто виконують більше завдань – вони працюють у складніших умовах, часто поєднуючи кілька ролей одночасно”, – каже голова ГО “Соціальна перспектива” Ганна Давиденко.

Професорка додала, що ресурсний дефіцит – як людський, так і технічний – лише підсилює це навантаження.

Попри це, дослідження зафіксувало доволі високий рівень підтримки всередині професійного середовища. Зокрема:

• 54% респондентів зазначили, що відчувають підтримку колег (ще 40% – частково);
• 56% – підтримку з боку керівництва (37% – частково).

“Це один із ключових ресурсів стійкості – горизонтальні зв’язки та командна взаємодія”, – сказала Давиденко.

Вона пояснила, що в умовах війни саме внутрішня солідарність у редакціях допомагає журналістам продовжувати роботу, навіть коли зовнішні умови залишаються вкрай нестабільними.

Третій важливий результат дослідження – збереження професійної мотивації. Попри складні умови 52% опитаних не розглядають можливості змінити професію.

“Ми очікували вищий рівень намірів залишити професію, але побачили протилежне”, – зазначила Ганна Давиденко.

Це свідчить про глибоке усвідомлення журналістами своєї ролі під час війни. Багато медійників сприймають свою роботу як місію – інформувати суспільство, документувати події та протидіяти дезінформації.

Проте така мотивація не має замінювати системну підтримку.

“Якщо не інвестувати в добробут медійників, ми ризикуємо втратити цю стійкість у довгостроковій перспективі”, – сказала експертка.

Дослідження стало частиною ширшого проєкту, який передбачає не лише аналіз ситуації, а й створення практичних інструментів підтримки. Зокрема, йдеться про розроблення онлайн-курсу, методичних матеріалів і програм психологічної допомоги для журналістів.

У межах ініціативи також плануються тренінги, воркшопи та індивідуальні консультації, що мають допомогти медійникам краще давати раду зі стресом і професійними викликами.

Як зазначила Ганна Давиденко, ключове завдання не лише зафіксувати проблеми, а й запропонувати рішення, які реально працюватимуть у нинішніх умовах.

Вона додала, що результати дослідження можуть бути використані як основа для формування політик у сфері медіа, зокрема щодо безпеки праці та психосоціальної підтримки.

Нагадаємо, за рік великої війни українські незалежні редакції змогли адаптуватися до воєнних умов, хоч і не на 100%. Попри всі виклики опитані редакції розширили команди, хоча досі відчувають дефіцит кадрів. Найбільше в редакціях не вистачає есемемників і новинарів. Редакції зменшили кількість російськомовних версій. Наразі їх мають лише 9% опитаних. 2021 року цей показник становив 25%. Окрім цього, переважна більшість опитаних медіа (81,9%) веде свої канали комунікації лише українською мовою.