Конституційний суд став на бік правозахисників у справі про звернення громадян до громадських організацій

Конституційний Суд України визнав конституційними норми, які передбачають відповідальність за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та зобов’язують низку суб’єктів співпрацювати з омбудсманом. Водночас КСУ наголосив, що держава не може однаковою мірою контролювати дотримання права на звернення всіма громадськими об’єднаннями.

Про це повідомив Конституційний Суд України за результатами розгляду конституційної скарги правозахисниці і голови Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук.

Конституційний Суд України. Фото: з мережі

10 вересня 2026 року Перший сенат КСУ ухвалив рішення № 11-р(І)/2026 у справі щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 22 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Суддею-доповідачкою у справі була Ольга Совгиря.

Стаття 188-40 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог омбудсмана або його представників. За таке порушення посадовим особам та громадянам – суб’єктам підприємницької діяльності загрожує штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 22 закону про Уповноваженого, своєю чергою, зобов’язує органи державної влади та місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи й організації незалежно від форми власності, а також посадових і службових осіб співпрацювати з омбудсманом та надавати йому необхідну допомогу.

КСУ визнав обидві оскаржувані норми такими, що відповідають Конституції України.

Водночас Суд окремо звернув увагу на застосування цих положень до громадських об’єднань. У КСУ зазначили, що покладати на всі громадські об’єднання як суб’єкти приватного права такий самий за змістом та обсягом обов’язок відповідати на звернення приватних осіб, як і на органи влади, є необґрунтованим.

“Такий обов’язок може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності”, – йдеться у рішенні.

КСУ також вважає невиправданим контроль за реалізацією права на звернення до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень та не фінансуються коштом державного чи місцевих бюджетів.

Суд пояснив, що такі організації створюються передусім для здійснення та захисту прав і свобод, а також задоволення суспільних інтересів на засадах добровільності та самоврядності.

“Ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності”, – наголосив КСУ.

Правозахисник Володимир Яворський, коментуючи рішення Суду, назвав його програшем Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у спорі з правозахисниками.

“Винесене рішення в справі Матвійчук в Конституційному суді щодо звернення громадян. Омбудсман справу програв і порушив наші права. Така от чудна Україна, де уповноважений з прав людини програє правозахисникам в Конституційному суді”, – зазначив Яворський.

Таким чином, попри те що КСУ формально визнав оскаржувані положення законодавства конституційними, Суд окреслив межі їх застосування до громадських об’єднань. Зокрема, державний контроль за дотриманням права на звернення не має автоматично поширюватися на організації, які не здійснюють публічно-владних повноважень і не фінансуються з державного чи місцевих бюджетів.

Повний текст рішення Конституційний Суд має оприлюднити на своєму офіційному сайті 11 вересня.

Раніше у Конституційному Суді був розгляд справи за скаргою правозахисниці й голови Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук щодо конституційності норм, які зобов’язують громадські організації відповідати на звернення громадян і співпрацювати з Омбудсманом.

Нагадаємо, Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 11082 у першому читанні у квітні 2024 року. Редакція цього документа до другого читання викликала дискусію, тож парламентський комітет суттєво його переробив. Проте проєкт закону досі потребує доопрацювання, звертають увагу в Центрі громадянських свобод, де підготували відповідні рекомендації, які допоможуть покращити документ з урахуванням євроінтеграційних зобов’язань України.

У правому висновку зазначається, що обов’язок розгляду звернень має стосуватися лише органів публічної влади. А поширення цього обов’язку на приватні компанії, неурядові організації та медіа створює правову невизначеність і ризики непрямого тиску.

Експерти звертають увагу, що чинний закон передбачає право громадянина бути присутнім під час розгляду, обов’язки особистого приймання і підписання звернень тільки керівниками, право на оскарження відповідей. Це може поглинати обмежені публічні ресурси.

У законопроєкті мають бути передбачені механізми, які б запобігали зловживанню правом на звернення. Наприклад, систематичне надсилання великої кількості звернень від однієї людини може розцінюватися як зловживання.

Також рекомендується окремо визначити порядок подання і розгляду петицій. Зокрема, доцільно запровадити детальний порядок подання, розгляду та реагування на петиції, який чітко визначатиме повноваження органів влади, права ініціаторів і процедури оброблення звернень. Такий підхід має бути закріплений в окремому нормативному акті або спеціальному розділі закону.

Право на звернення в сучасній доктрині прав людини розглядається як процедурна гарантія доступу до публічної влади, що забезпечує відкритість та підзвітність держави, йдеться в правовому висновку. Зокрема, у статті 44 Хартії основних прав ЄС кожному гарантується право подавати петиції до Європейського парламенту з питань, що належать до сфер діяльності ЄС.

Раніше ZMINA писала, що з 2022 року суди в Україні розглянули майже 2 тисячі справ з питань доступу до публічної інформації. Найчастіше розпорядники відмовляли в наданні даних про використання бюджетних коштів, земельних питань та кадрових рішень.