Херсонську активістку Ірину Горобцову, викрадену в травні, росіяни два місяці утримували в одиночній камері – адвокат

Викрадена в травні цього року херсонська активістка Ірина Горобцова наразі перебуває в сімферопольському СІЗО №2. До неї нікого не пускають і тримають у повній ізоляції від зовнішнього світу. Також відомо, що її протягом двох місяців тримали в одиночній камері.

Про це виданню ZMINA розповів адвокат Горобцової Еміль Курбедінов.

“Я отримав інформацію від ФСБ, що, відповідно до російського закону, Ірину затримали через протидію спеціальній військовій операції. І вона перебуває в них, тобто в Росії. Її подальша доля вирішуватиметься після закінчення спецоперації. Вони (російська влада. – Ред.) не дають про неї жодної інформації. Наскільки я знаю, ніякої кримінальної справи проти неї не порушено, і судів теж не було“, – розповів адвокат. 

Окрім ФСБ Курбедінов також написав звернення до управління МВС Криму. Там йому відповіли, що Горобцова пройшла дактилоскопію, тобто в неї взяли відбитки пальців, в СІЗО №1, але, за неофіційними даними, її потім перевели до нового сімферопольського СІЗО №2.

“Я стовідсотково знаю, що вона перебуває в СІЗО №2 без будь-яких процесуальних документів. Я намагався кілька разів, зокрема вчора, потрапити туди, але мені відповідали, що Ірини в них немає і ніколи не було. У Федеральній службі виконання покарань також кажуть, що в них у базі ця особа не проходить“, – зазначив адвокат. 

За словами Курбедінова, його до Горобцової не пускають уже протягом пів року. Після того як Ірина стала його підзахисною, він жодного разу з нею не зустрічався. Весь цей час її тримають в інформаційному вакуумі і забороняють з ним бачитися.

“Наскільки мені відомо, Ірину утримували в одиночній камері два місяці. Тобто її вже пів року тримають без суду і слідства в місцях несвободи. У таких людей дуже важке становище. Напевно, вона думає, що про неї ніхто нічого не знає і ніхто нічого не говорить. Вона навіть не знає, що хтось за неї бореться і що в неї є адвокат. Це робиться для того, щоб “збити” її патріотичний запал. Щоб на Ірину чинити психологічний тиск. Щоб вона підписала те, що їм потрібно. Російська влада намагається таким чином зламати людей, які довго і без будь-якого статусу сидять у СІЗО. Вони, я так припускаю, кажуть в’язням, що якщо вони щось підпишуть або зізнаються, то їх швидко звільнять і цей нескінченний кошмар самотності закінчиться. У такий спосіб вони намагаються людей зробити поступливішими“, – розповів адвокат.

Як зазначив Еміль Курбедінов, про те, що Ірину Горобцову утримують у сімферопольському СІЗО №1, стало відомо з її листа до батьків.

“Крім “ФСІН-листа” ще є така електронна послуга, як “Зонателеком”. Вона дає змогу через інтернет надіслати платного листа будь-якому ув’язненому. Її батьки так і зробили. Вона їм відповіла два рази. Ірина написала, що жива і здорова, в неї все нормально, а також попросила передати якісь речі. В одному з листів Ірина написала, що сидить одна і нічого не знає, оскільки зв’язку із зовнішнім світом немає. Але треба чітко розуміти, що цей лист бачить адміністрація СІЗО і він цензурується. Я вирішив написати їй звичайного листа і вклав до нього чистий аркуш, щоб моя підзахисна могла мені відповісти. Але відповіді так і не отримав. Я думаю, що мій лист їй просто не передали“, – поділився адвокат.

Щоб хоч якось допомогти активістці, Курбедінов звернувся до спецдоповідача робочої групи ООН з насильницьких або недобровільних зникнень. Також її справою займається Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ), Human Rights Watch та Front Line Defenders.

“Наприклад, УГСПЛ надсилала відповідну заяву до Європейського суду з прав людини. Я теж продовжую працювати і пишу запити в різні російські державні інстанції. З юридичної точки зору я роблю все від мене залежне. Я хочу, щоб вона знала, що в неї є свій адвокат, який представляє її інтереси“, – зазначив Курбедінов.

37-річна Ірина Горобцова працювала інженеркою в одній з українських IT-компаній, але стала відомою завдяки своїм постам у соцмережах про життя в окупації.

Жінка публікувала фотографії з українською символікою, а свою квартиру називала “домашнім штабом спротиву”. Зараз її обліковий запис закритий для перегляду. 

11 травня Ірина зробила останнє оновлення на сторінці у фейсбуці, опублікувавши пост із вимогою екстракції бійців “Азова”, заблокованих на заводі в Маріуполі, а 22 травня одразу кілька українських ЗМІ повідомили про затримання активістки з Херсона.

Але затримання сталося раніше – 13 травня, у її день народження. Ірину Горобцову викрали в Херсоні з будинку, де вона проживала разом зі своїми батьками. Вона не стала евакуюватися з міста і займалася допомогою тим українцям, які не змогли залишити окуповані території.

Під час обшуку вилучили всю техніку і мобільний телефон. Зв’язок з жінкою обірвався, а батьки вирішили звернутися до російських органів, які контролюють окуповану територію. Їм повідомили, що доньку відвезли до Криму.

Адвокат Еміль Курбедінов почав захищати Горобцову вже в Криму і почав її розшукувати на прохання родичів. Він розсилає запити до російських держорганів з вимогою надати йому зустріч з Горобцовою, повідомити сім’ї її процесуальний статус у справі, якщо її вже порушено, та вказати місце утримання дівчини.

Як відомо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.