Чоловік, який унаслідок російських обстрілів Житомирщини втратив рідних, звернувся до суду в Гаазі

На Житомирщині в селі Юрівка 42-річний Володимир Ободзінський унаслідок російського удару двома 500-кілограмовими бомбами по його будинку втратив свою родину – 40-річну дружину Наталію, 14-річного сина Володимира, 19-річну доньку Іванну та однорічних онуків Вероніку та Дениса. Зараз чоловік спрямував звернення до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Про це пише “Українська правда. Життя”.

Фото: Українська правда. Життя

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, родина Ободзінських вирішила не покидати дім, бо російські військові були далеко від їхнього села. Володимир тоді працював у Києві. Востаннє він бачив сім’ю через відеозв’язок 8 березня. Зателефонував дружині, привітав зі святом. 

“Ми тоді жартували, намагалися не панікувати. Іваночка дуже просила мене повертатися скоріше, бо вони скучили”, – пригадує чоловік. 

У день трагедії Володимир приблизно о 19.00 поспілкувався із сім’єю телефоном та побажав усім доброї ночі.  А о 20.30 йому зателефонував сусід Микола та сказав, що на вулиці, де вони живуть, щось двічі сильно гупнуло.

“Я відразу набрав дружину, але телефон був вимкнений. Це нормально для Наталі, бо вчителювала допізна і могла ще працювати дистанційно. Тому я подзвонив сину. Телефон так само був вимкнений. У доньки – теж. У мене почалася паніка”, – пригадує Володимир.

Зрештою додзвонився батькові й попросив заглянути в дім. За 20 хвилин у слухавці одразу ж почув крик своєї мами, а батько важким голосом прошепотів: “Вдома немає нікого живого”. 

“У той день вони загинули фізично, а я – душевно”, – каже Володимир. 

Онуків Володимира знайшли за 60–70 метрів від будинку, в сусідському городі. Донька Іванна була у ванній кімнаті, дружина Наталя – на кухні. Сина знайшли неподалік. Впізнати можна було лише його. 

“Росіяни скинули дві 500-кілограмові бомби, будинок просто знесло. На його місці тепер купа цегли, розкидані дитячі речі, книжки, одяг та іграшки. Мене питають, що я з цим думаю робити… Нічого я не думаю там ні прибирати, ні робити”, – каже чоловік.

Чоловік пригадує: коли він уже був на роботі в Києві, дружина і донька просили його вивезти їх. Це прохання – ще один камінь на його серці.

9 березня тіла Ободзінських забрали з моргу  і поховали на Малинському кладовищі. Володимир залишив поруч з рідними місце і для себе.

“До моргу я наче тримався, але коли побачив їхні тіла, то все…. Вони лежали у відкритих трунах замотані в простирадла… Ми докупили деякі речі й поклали в домовину. На кладовищі був священник. Зробили все за обрядами”, – згадує він.

Після похорону чоловік повернувся до Києва працювати. З 11 березня він живе на роботі, там йому виділили маленьку кімнату.

Одна з цілей чоловіка – не залишити просто так той злочин, який скоїли з його родиною росіяни. Тож він спрямував звернення до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Адвокат Володимира Олексій Ясюнецький вважає, що щодо злочинів Росії має бути свій “Нюрнберг”. А історія Володимира, який в одну мить втратив три покоління своєї родини, разом з історіями інших жертв російських окупантів ляже в основу цього процесу.

Як відомо, мешканці села Кутузівка на Харківщині 42 дні провели в окупації, ховаючись у підвалі дитячого садочка. Перед тим як окупувати село, росіяни зруйнували й пошкодили обстрілами всі будинки в населеному пункті. Місцеві мешканці розповідають, що росіяни відбирали їжу, виганяли людей із власних домівок та підвалів, викрадали автівки. 

Нагадаємо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить і Центр прав людини ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

 Такими злочинами вважають:

• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• руйнування і привласнення майна, не спричинене військовою необхідністю;
• примус цивільних чи військовополонених служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• взяття заручників;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи;
• розграбування суспільної та особистої власності тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Якщо у вас є дані про викрадення або страти активістів, волонтерів, журналістів, представників органів місцевого самоврядування, повідомте про них нам на адресу: tp@humanrights.org.ua.

Якщо ви бажаєте пройти навчання і долучитися до команди волонтерів коаліції “Україна. П’ята ранку”, які документують воєнні злочини, заповніть онлайн-форму.

Раніше ZMINA оприлюднила перелік організацій, куди можна звернутися як по безкоштовні, так платні психологічні консультації.