80% жінок-активісток в Україні зазнають онлайн-залякування, а держава не захищає: результати дослідження ZMINA

Дослідження Центру прав людини ZMINA та фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва” свідчить про те, що 80% жінок-активісток в Україні стикаються з онлайн-залякуванням, а 77% вважають, що держава їх не захищає. Переслідування активісток є поширеним явищем, а найбільш необхідними заходами для їхнього захисту є ефективні розслідування та цифрова безпека.

Про це розповіла аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Алла Бєлошенко під час презентації результатів дослідження. 

Фото: “Повага”

Опитування проводилося онлайн за допомогою анкети, створеної в Google Forms. Загалом дослідники опитали 122 респонденток, а також провели 31 глибинне інтерв’ю.

Згідно з результатами, переважна більшість респонденток наголошує на переслідуванні жінок-активісток – 57,4% опитаних кажуть, що це відбувається часто, 6,6% – дуже часто, а відповідь “ніколи” не обрала жодна респондентка.

Дані глибинних інтерв’ю свідчать, що жінки-активістки, які зазнали переслідувань, вважають, що подібний тиск найчастіше виявляється через різні форми утисків і залякувань. Водночас ті, хто не стикалися з таким досвідом, припускають, що це трапляється рідко або не дуже часто.

Найпоширенішими видами переслідувань є онлайн-залякування та погрози в соціальних мережах, дискредитація у медіа, професійних або громадських колах, гендерна дискримінація та стереотипізація.

Близько половини опитаних (42,6%) повідомили про випадки фізичного насильства. Згідно з глибинними інтерв’ю, його найчастіше зазнають активістки, які працюють над впровадженням нових соціальних норм та цінностей, зокрема у сфері захисту прав меншин. Основними агресорами, за словами Бєлошенко, у таких випадках є корумповані чиновники та представники праворадикальних груп.

Страх за своє життя є ще одним важливим фактором у діяльності активісток. За результатами опитування, 30,3% заявили, що майже не бояться, а 32,8% відчувають певний рівень страху. Водночас 6,6% респонденток зізналися, що перебувають у постійному страху. Причинами цього є не лише їхня активна діяльність, а й загрози, пов’язані з війною, зокрема обстрілами та бойовими діями.

Щодо рівня захисту з боку держави, 49,2% опитаних вважають, що держава докладає недостатньо зусиль для захисту прав жінок-активісток. Глибинні інтерв’ю підтвердили тенденцію до бездіяльності правоохоронних органів. Ба більше, 27,9% респонденток заявили, що держава взагалі не захищає їхніх прав, тоді як лише 0,8% відзначили повний рівень захисту.

На думку учасниць опитування, першочерговими напрямами роботи держави мають бути:

• ефективне розслідування погроз, нападів та інших форм переслідування (86,9%);
• запобігання та реагування на онлайн-атаки (81,1%);
• забезпечення цифрової безпеки, зокрема захисту від ботоферм та діпфейків (66,4%);
• надання психосоціальної підтримки постраждалим від переслідувань (63,9%).

Глибинні інтерв’ю також показали, що жінки, які зазнавали переслідувань, змогли покращити свою ситуацію завдяки підвищенню рівня цифрової безпеки. Це свідчить про необхідність створення відповідних навчальних програм та платформ для захисту активісток.

Війна вплинула на громадську діяльність жінок-активісток: 56,6% респонденток відзначили, що відкрилися нові можливості через дефіцит кадрів, спричинений мобілізацією чоловіків. Це дозволило жінкам увійти у сфери, які раніше були недоступними через гендерні стереотипи та обмеження у кар’єрному зростанні.

Пріоритетними напрямами роботи активісток залишаються гендерна рівність та права жінок, підтримка вразливих груп населення, волонтерська допомога Збройним силам України, допомога внутрішньо переміщеним особам і сім’ям загиблих військових.

Попри зростання активності жінок у громадському секторі, проблема “скляної стелі” залишається актуальною. 62,3% респонденток вказали на існування неформальних обмежень у карʼєрному зростанні жінок, що свідчить про потребу в подальшій роботі над ліквідацією гендерних бар’єрів.

Нагадаємо, що у 2024 році майже чверть країн світу почали менше дбати про забезпечення рівних прав для жінок. Так, кожні десять хвилин одна жінка чи дівчина гине від рук партнера або родича, а кількість випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною, зросла на 50% з 2022 року.