Чи варто згадувати комуністів в Основному законі? За лаштунками конституційної комісії

В Україні в розпалі конституційна реформа. Одне з дискусійних питань – так звана декомунізація. Думки експертів розділилися.

Камень спотикання – питання: заборонити чи ні утворення комуністичної партії, як, можливо, і всіх інших “лівих” партій?

1. “Заборонити компартію”

Конституційна комісія запропонувала наступну норму:

“Утворення політичних партій, інших громадських об’єднань в Україні є вільним, за винятком тих, які у своїх програмах або діяльності сповідують нацистську, фашистську, комуністичну чи будь-яку іншу тоталітарну ідеологію… Політичні партії чи громадські об’єднання не можуть мати збройних або воєнізованих формувань. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Фінансування політичних партій та громадських об’єднань є відкритим”.

Ця норма “писалася” з огляду на норму в польській Конституції. З єдиною хіба відмінністю – в нашому Основному Законі пропонувалась не “нацистська” партія, а “націоналістична”.

“Але сказали, що тоді парламент це ніколи не пропустить. Бо, мовляв, націоналісти – це у нас позитивний термін, а нацисти – негативний”, – коментує Всеволод Речицький, конституційний експерт Харківської правозахисної групи.

Утім, правозахисник, член правління Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський зауважує, що в Польщі це конституційне положення… не працює. Зокрема, у нашій країні-сусідки є комуністична партія як офіційно зареєстрована організація.

“Проблема в тому, що визначення “нацистська, фашистська, комуністична чи будь-яка інша тоталітарна ідеологія” – немає. Саме тому це не працює в Польщі і є достатньо декларативним. Тому що ідеологію взагалі законодавчо визначити не можливо”, – уточнює Яворський.

Однак у тій же Польщі є принциповий момент – тамтешня комуністична партія не становить суспільної загрози.

У дискусійних ситуаціях навколо громадянсько-політичних прав завжди слід опиратися на трискладовий тест обмежень прав людини.

Перше, обмеження може встановлюватися законом.

Друге, обмеження має переслідувати якусь легітимну мету.

Третє, обмеження має бути необхідним у демократичному суспільстві.

Тому цей тест варто прописати як окрему статтю в Конституції, переконаний правозахисник.

Адже в Україні партії з комуністичною ідеологією небезпечні загальним принципам Конституції, тому що сама ідея комуністичної партії – це скинути Конституцію як таку і заперечити права людини. При комуністичному устрої як такому немає прав людини. І це очевидна суперечність.

Однак наскільки реальна ця небезпека?.. Саме з цим важливим питанням потрібно визначатися для оцінки кожної окремої ситуації.

Натомість в Україні є проблема з формальним підходом. Якщо в нас є в назві “комуністичний” або зазначено в статуті, що ви використовуєте комуністичну ідеологію, то вас заборонять.

Але якщо ви назвете себе, умовно кажучи, “ліва ідея” і ніде не зробите жодних посилань на якісь комуністичні твори, чи червоні прапори, чи інші комуністичні символи – то ви зможете діяти. Хоча насправді ви будете переслідувати ту ж саму ідеологію.

“І комуністична партія це чудово довела, коли вона зареєструвала Всеукраїнську громадську організацію “Лівий марш”, і вони собі функціонують і навіть готуються до наступних виборів”, – коментує правозахисник.

За великим рахунком, це не зупинило політичну силу як таку.

“А якби їх заборонили через те, що їхня партія брала участь в конкретних сепаратистських діях і прямо посягала на територіальну цілісність, це була б зовсім інша ситуація – вони не могли б зараз нічого створити під іншим найменуванням”, – підкреслює Володимир Яворський.

Заборонити можна будь-яку партію, але у випадку, якщо є реальне посягання на конституційні цінності. Ось чому такий важливий трискладовий тест, каже Яворський. І ось чому у Польщі ці партії все одно функціонують без загрози.

2. Чи можна забороняти всіх лівих?

Американіст за конституційними поглядами Всеволод Речицький переконаний: будь-яка ліва ідеологія для України надзвичайно небезпечна.

“Ми повністю вичерпали ресурс лівого і могли б повчити кого завгодно в Європі, що таке ліве”, – каже експерт. Він не погоджується з тим, що в розробці Конституції беруться за основу саме євростандарти.

“У Європі є спокуса спробувати ліві погляди, марксизм тощо… поки вони не спробували це. Маючи такі жертви, які має Україна – а Україна на другому місці в Європі після поляків, по кількості людей, що загинули в братовбивчих конфліктах на ґрунті ідеологічного розходження – ми повинні заперечити лівих однозначно”,– пояснює свою позицію Речицький.

Експерт також зауважує, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в даному питанні “не може бути авторитетом для України”.

“Україна є авторитетом для Суду. Тут мільйони загинули. Тут людей виморили голодом. І це зробили ліві. І причому ліві широкого спектру, не завжди сталіністи. Колективізм душить Україну. Нам потрібен індивідуалістичний ринковий погляд”,–переконаний конституційний експерт.

Однак ЄСПЛ дозволяє чи забороняє комуністичні чи інші небезпечні партії “не просто так”, не згодний із Речицьким його колега “по конституційному перу” Яворський. І справи, наприклад, проти Туреччини це красномовно довели (Справа “Партія добробуту (Refah Partisi), Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччини”).

3. Чи варто забороняти організації, “які у своїй діяльності не дотримуються демократичних засад”?

Саме на цьому пункті, який поки що не увійшов у проект Конституції, наполягає Всеволод Речицький.

Експерт пояснює: в Україні можна створити будь-яку робочу партію, назвати її благородно – але вона буде фактично тоталітарною, авторитарною, особистісною партією, “як більшість зараз в Україні (під певну людину, під певний проект)”.

На думку ж Яворського, термін “демократичні засади” насправді оціночний й не потрібний в Конституції. Небезпека ще й у тому, що положення про “демократичні засади” стосується не тільки політичних партій, а й всіх громадських об’єднань.

Однак фундаментальний принцип свободи об’єднань дає право самим визначати, як адмініструється організація.

“Я хочу, щоб я був директором у моїй організації. І все. Я хочу бути диктатором цієї організації. У мене немає демократичних засад врядування в моїй організації. Чому мені на рівні Конституції держава повинна це забороняти? Це незрозуміло”,– каже правозахисник.

Згадуючи численні вибори, правозахисники взагалі сумніваються, чи є в Україні хоча б одна партія, яка б сповідувала демократичні принципи.

“Усі партії “спустили” списки, що значить, будуть обиратися на місцях згори, з центру. І навіть партія, яка сказала, що вона проводить праймеріз, списки на праймеріз… теж спустила зверху.

Якщо так дивитись, в нас жодна партія не дотримується демократичних засад…” – констатує голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.

Тож бути чи не бути загрозливим для України партіям?

Дискусія триває.

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини, спеціально для “УП”

Фото uainfo.org