Змістити акценти: людина важливіша за перемогу
Із 2015 року в Україні крім звичного для нас Дня перемоги відзначається й День пам’яті та примирення. Минулого року такі зміни викликали серйозні обговорення.
Акценти зміщуються з військових дій на історії окремих людей. Як наслідок, у цей день вшановуватимуть “жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни”. Та я хотів би акцентувати окрему увагу на злочинах проти людяності.
Загальна політика націонал-соціалістів полягала у знищенні. Причому за допомогою кольору нашивок у формі трикутників, з вершиною напрямленою вниз, влада нацистської Німеччини “позначала” в концтаборах “категорію”, до якої відноситься людина. Жовтий – євреї, зелений – злочинці, коричневий – роми, чорний – “асоціальні елементи”, ліловий – релігійні меншини, синій – люди, які намагались незаконно емігрувати з країни, а рожевий – чоловіки, які відносились до сексуальних меншин.
Народ без держави, жертви жахливої дискримінації збоку людей. Вони вже давно страждають через свою національність. Люди з оригінальною культурою, власними традиціями та устроєм в очах інших виглядають жебраками та злочинцями, які не здатні на більше. Хоча, якщо глибше заглянути в історію, то ми зрозуміємо, що в місцях, де роми були осілими, вони працювали так само, як росіяни, українці та інше населення. Та ж ситуація в містах, де існували ромські квартали.
Схожа, хоча й далеко не тотожна ситуація з євреями. Вони теж не мають своєї держави й теж піддавались гонінням збоку нацистської влади. Загалом, у вузькому сенсі, вживаючи слово Голокост ми якраз й говоримо про намірене винищення під час Другої світової війни ромів та євреїв.
До речі, теперішня німецька влада надає пільги людям цих народностей. Та й в Німеччині встановлені пам’ятники жертвам Геноциду. Як-от Меморіал ромá та сінті Європи чи Меморіал пам’яті убитих євреїв Європи (на фото нижче). Обидві споруди знаходяться у Берліні.
Часто, говорячи про геноцид, згадують тільки про винищення ромів та євреїв. Проте насправді, було також систематичне знищення людей з інвалідністю та людей з психічними захворюваннями, яке приховувалося за фразою “люди, що загрожують біологічному здоров’ю країни”. Причиною цьому стала популярна в той час “євгеніка” – вчення про селекцію, яке у нацистській Німеччині використовувалось, аби “покращити” спадкові властивості німців. Наслідок – 200 тисяч вбитих.
Хоч ліловим трикутником й позначали релігійні меншини, проте все ж найбільшу увагу приділяли Свідкам Єгови. Вони були одними з перших, кого відправили в концтабори. Свідки Єгови заявляли про свою позицію нейтралітету в питаннях війни та політики. Проте все ж головними аргументами були відмова від служби в армії та небажання використовувати нацистське привітання.
“Веселковий прапор”, який зараз одразу викликає асоціації з ЛГБТ-спільнотою, раніше був менш популярний, ніж рожевий трикутник. Нашивка, яку влада нацистської Німеччини використовувала для ідентифікації чоловіків, які відносяться до національних меншин, згодом стала символом боротьби на підтримку прав ЛГБТ-спільноти.
До речі, недарма всюди акцентується увага на чоловічій статі. В часи Третього рейху жінки, які відносилися до сексуальних меншин, не піддавалися систематичному переслідуванню. На думку нацистів, вони не несли серйозної загрози для суспільства. Декого з них все ж відправляли в концентраційні табори, проте як “асоціальні елементи”.
І раз вже мова зайшла за символи потрібно й згадати про основний символ Дня пам’яті – червоний мак, а не звична нам “георгієвська стрічка”. Ідея використовувати червоний мак як символ пам’яті належить Моїні Майкл, викладачці Університету Джорджії у Сполучених Штатах.
У листопаді 1918 року під враженням від поеми Джона Мак-Крея “У полі Фландрії” вона написала власний вірш “Ми збережемо віру”, де заприсяглася завжди носити червоний мак у пам’ять за загиблими в Першій світовій війні.
Після 1918 року Моїна Майкл займалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни, а для того, щоб зібрати необхідні кошти, Майкл запропонувала продавати штучні маки із шовку.
І хоча спочатку червоний мак був символом пам’яті жертв тільки Першої світової війни, тепер же він використовується для вшанування жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року.
Тепер й Україна долучилися до відзначення цього дня. Лишається сподіватись, що саме пам’ять про людей буде важливою, а не питання поразок чи перемог.
