Крим. У “підвішеному стані”

Дата: 27 Травня 2015 Автор: Андрій Щекун
A+ A- Підписатися

Виступ Андрія Щекуна у Страсбурзі щодо ситуації з прав людини в Криму

У зв`язку з окупацією Криму Російською Федерацією близько 40 тисяч кримчан вимушені покинути власні домівки. Хоча офіційна статистика зі сторони органів державної влади – близько 20 тисяч. Основними категоріями кримчан, що виїхали, є активні лідери громадських організацій, правозахисники, журналісти, інтелігенція, військовослужбовці. Саме їм найбільш небезпечно було залишатися на території півострова.

Кримчани виїхали практично в усі куточки материкової України, де зіткнулися з повсякденними проблемами: відсутністю постійного місця проживання, блокуванням карткових поточних рахунків та депозитів, знищенням бізнесу та нажитих статків, відсутністю механізму забезпечення соціальних потреб.

Освіта. А для тих, хто лишився з Україною, найболючішим у Криму стало закриття україномовних шкіл та класів. Місцеві чиновники змушують батьків відмовлятися від навчання українською мовою. Так, зокрема, в єдиній україномовній школі-гімназії в м.Сімферополі залишили тільки одну паралель з чотирьох з навчанням українською мовою. Було 7 шкіл з українською мовою навчання в Криму, сьогодні – жодної. Із близько 400 класів з українською мовою навчання залишилося не більше 50. Переважна більшість учнів змушені будуть тепер навчатися російською.

З 9 по 11 клас взагалі заборонено навчатися українською мовою, хоча вона вважається на території Криму також державною. Така ж тенденція в усіх школах з українською мовою навчання. Вчителів української мови та літератури змушують пройти перекваліфікацію й викладати російську мову та літературу. Тих, хто відмовляється або не бажає викладати російську, звільняють з роботи.

Практично українська мова та література викладається в переважній більшості шкіл Криму один раз на тиждень, часто стає додатковим факультативним предметом.

Перейменовують українські школи, що носили імена українських видатних особистостей – поетеси Олени Теліги в смт. Приморське, що поблизу міста Феодосія, поета та письменника Івана Франка в м. Сімферополі.

Закрито кафедру культури української мови, кафедру українського мовознавства, кафедру теорії та історії української літератури факультету української філології Таврійського національного університету. Знищений повністю факультет української філології. Сьогодні функціонує тільки кафедра української філології на факультеті слов`янської філології і журналістики “Таврійської академії Кримського федерального університету імені В.І. Вернадського”.

Знищують книги, знищують бібліотечні україномовні фонди, здаючи їх в макулатуру.

У сфері культури – знято табличку “Музей української вишивки імені Героя України Віри Роїк” в м. Сімферополі; після окупації з назви республіканської наукової бібліотеки імені Івана Франка, яка мала цю назву ще з часів Радянського Союзу, вилучили ім`я видатного українського письменника; Український драматичний театр в м. Сімферополі, що був відкритий в 1954 році, зазнав також перейменування – з назви театру окупантами вилучено слово “український”.

Щодо релігійного права. Найбільших переслідувань зазнають представники Кримської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату та Української греко-католицької церкви в Криму, до яких найбільше приходять віруючі українці, й молебень здійснюється українською мовою.

На момент окупації Криму на півострові було зареєстровано 48 релігійних громад Кримської єпархії Української православної церкви Київського патріархату; один чоловічий монастир, три православні місії – в цілому 52 релігійні установи. В штаті кримської єпархії було 18 священнослужителів. В період з 16 березня 2014 року по сьогоднішній день в Криму залишилося 9 діючих релігійних громад і один чоловічий монастир, а священнослужителів – 8.

В перші дні окупації було захоплено церкви в місті Севастополь (в ім’я Священномученика Климента та святого апостола Андрія Первозванного), в селі Перевальному (церква на честь Святої Покрови). Через погрози і відкриття кримінальної справи за сепаратизм з Криму вимушена була виїхати родина священика Івана Катькала. Через загрозу фізичної розправи духовенство кримської єпархії, яке служило в Криму, вимушено було також вивезти свої родини (жінок і дітей) на материк.

Влітку 2014 року в селі Мраморне Сімферопольського району було спалено дачний будинок керуючого єпархії.

Через загрозу втрати бізнесу за підтримку віруючих Київського Патріархату протягом шести місяців 2014 року були закриті парафії, які розташовувались у приміщеннях, наданих українськими бізнесменами у містах Саки, Красноперекопськ, Керч.

В лютому 2015 року Сімферопольська міська адміністрація висунула претензії щодо повернення раніше виділеної Управлінню Кримської Єпархії земельної ділянки під будівництво кафедрального собору. Наразі землю намагаються відібрати на користь Управління ФСБ Росії в Криму та місті Севастополі для будівництва багатоквартирних будинків для співробітників Служби.

Під реальною загрозою залишаються священики Української Православної Церкви Київського Патріархату. Були реальні спроби їх вербування співробітниками УФСБ РФ в Криму.

1 березня 2015 року офіційно закінчився термін реєстрації за російським законодавством релігійних громад, які мали реєстрацію в Криму до окупації. Релігійні організації, які не перереєструвалися, а їх понад дві тисячі, не мають тепер права вести свою діяльність. Російську реєстрацію можуть отримати лише громади, створені громадянами Росії. Російське законодавство не забезпечує захист прав віруючих на свободу совісті, а також майнових прав релігійних організацій на окупованій території, що не пройшли перереєстрацію, не дає можливості реєструвати громади тим громадянам України у Криму, які відмовляються отримувати російські паспорти. Навіть богослужбова діяльність без російської реєстрації вважається незаконною.

Тому зараз ці церкви існують у “підвішеному стані” і не знають, чого їм чекати завтра.

У сфері інформаційної політики – відібрали приміщення в редакції єдиної україномовної газети “Кримська Світлиця”. Перестали виходити періодичні друковані видання “Думка”, “Кримське слово”, “Слово Севастополя”, “Дзвін Севастополя”, що виходили виключно українською мовою. Зазнали хакерських атак україномовні кримські інтернет-видання “Медіа-Крим”, “Голос Таврії”, “Український Кавказ”. На материк також перейшли працювати журналісти інтернет-видання “Українське життя в Севастополі”. Знищена ТРК “Бриз” у Севастополі, сьогодні редакцію переведено до Одеси. До цього ж міста переведено й редакцію газети військово-морських сил України “Флот України”. На колишній ДТРК “Крим” залишилася єдина україномовна програма “Рідна хата” із чотирьох, що виходить тільки двічі на місяць в ефірі всього 13 хвилин.

Окремої підтримки й захисту потребують журналісти, що висвітлюють правдиву ситуацію, та представники правозахисних організацій. Більшість з них, на превеликий жаль, вже змушені були залишити небезпечну для їх життя територію. Так, з Криму виїхали журналісти: власкор газети Кабінету міністрів України “Урядовий кур’єр” Людмила Щекун, журналісти Центру журналістських розслідувань Валентина Самар, Анна Андрієвська, редактор Чорноморської ТРК Олександр Янковський, спецкор радіо “Свобода” Володимир Притула. Інші залишаються під загрозою затримання, арешту, тощо. Почалися обшуки родин журналістів, що виїхали з Криму. Зокрема, у батьків Анни Андрієвської пройшов обшук квартири, до батьків Людмили Щекун неодноразово навідувалися співробітники правоохоронних органів. Силовими структурами було затримано журналіста Сергія Мокрушина, влаштовувалися допити УФСБ в Криму журналістки Наталі Кокоріної…

Сьогодні українці в Криму є національною меншиною, права якої, поряд з правами кримськотатарського народу, постійно порушуються. Ця ситуація потребує постійної, пильної, систематичної уваги міжнародного співтовариства.

Андрій Щекун, Кримський центр ділового та культурного співробітництва “Український Дім”, спеціально для Центру інформації про права людини 

 

Ремарка від редакції

21 травня 2015 рік, активісти Українського культурного центру (Сімферополь) хотіли долучитися до Дня вишиванки, вони їздили по Криму та робили фото у цьому національному вбранні.

Однак по дорозі до Армянська їх незаконно затримали та привезли до РОВД Армянська. Підстав для затримання не було.

На фото – один з чотирьох затриманих активістів Вельдар Шукурджієв у РОВД, де брали відбитки пальців та інші персональні дані.

Ось так для них завершився День вишиванки.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: