“Дійти зі США згоди щодо того, з чим ми не згодні”: що означає кампанія проти Міжнародного кримінального суду для України?

Державний секретар США Марко Рубіо оголосив про масштабну кампанію, спрямовану на усунення загрози, яку, на думку США, Міжнародний кримінальний суд становить для американського суверенітету.

Які наслідки матиме таке рішення для США, МКС та України?

Перше, на що варто звернути увагу, – формулювання. Сама мовна конструкція чинить додатковий тиск на МКС та тих, хто співпрацює з ним, у зв’язку з неоднозначністю способу викладу однорідних членів речення: The campaign will feature a whole-of-government response to systematically disable the ICC’s ability to operate, target American servicemen or officials, or otherwise threaten American sovereignty.

Чи це погроза демонтувати діяльність як таку чи тільки в аспекті, який загрожує суверенітету США? Можна припустити, що двозначність зумисна і є попередженням у контексті можливого видавання нових ордерів на арешт (розслідування ситуації в Палестині) або ж загрози початку розслідування щодо можливих злочинів в Ірані, про яку згадав сам Марко Рубіо у відповідь на заклик організації Democracy for the Arab World Now (DAWN) до держав затоки визнати юрисдикцію суду.

Контекст. У 2021 році Офіс прокурора МКС за згодою Палестини відкрив розслідування щодо можливих злочинів, скоєних на її території. У межах цього провадження у 2024 році суд видав ордери на арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та міністра оборони Йоава Галланта.

Реагуючи на такі дії, президент США Дональд Трамп підписав указ про запровадження масштабних санкцій проти посадових осіб суду, включно з прокурором Карімом Ханом, двома його заступниками та шістьма (за іншими відомостями, 10) суддями. Упродовж 2025 року під обмеження потрапили також спеціальна доповідачка ООН з питань прав людини на окупованих палестинських територіях Франческа Альбанезе та три палестинські правозахисні організації, які збирали докази можливих воєнних злочинів представників Ізраїлю.

На думку США, проблема полягає в тому, що:

• МКС переслідує військовослужбовців та посадових осіб, які діяли в інтересах США, “захищаючи власну державу”, без згоди США на його юрисдикцію, а отже без такої юрисдикції. Ймовірно, йдеться про відмінності в тлумаченні юрисдикції ratione personae: спробу виключити юрисдикцію суду щодо осіб лише на підставі їхнього громадянства, всупереч територіальному принципу здійснення юрисдикції, зокрема в контексті держав, які є сторонами Римського статуту.
• МКС досі не закрив провадження щодо громадян США. У березні 2020 року прокурор МКС відкрив розслідування ситуації в Афганістані, яке охоплювало перевірку дій військовослужбовців США. Однак починаючи з 2021 року Офіс прокурора змінив пріоритети розслідування, відсунувши на другий план питання можливої відповідальності американських військовослужбовців та зосередивши увагу на ймовірних злочинах, скоєних представниками уряду Афганістану й силами “Талібану”.
• МКС прагне стати неконтрольованим глобальним арбітром. Зокрема, існує різне розуміння зусиль неурядових організацій: МКС підкреслює в офіційних комунікаціях, що повністю покладається на співпрацю з ними. США впевнені, що МКС керується впливовою мережею лівих неурядових організацій та перебуває під їхнім деструктивним впливом. Також згадувались антизахідні настрої окремих держав так званого Глобального Півдня.

Які заходи щодо МКС передбачає анонсована кампанія:

• Дипломатичні зусилля задля:
  – ініціювання виходу держав з МКС (на сьогодні кількість членів – 125, включно з Україною);
  – тиску зсередини на МКС щодо відкидання його юрисдикції переслідувати військовослужбовців та посадових осіб, які діяли в інтересах США;
  – спільного застосування економічних інструментів щодо тих держав, які відмовляються відкинути, на думку США, неправомірні претензії МКС на юрисдикцію.
• Економічні зусилля щодо:
  – перегляду допомоги США тим державам, які відмовляються відкинути, на думку США, неправомірні претензії МКС на юрисдикцію. Серед таких держав – ті, які співпрацюють із правоохоронними органами США, розміщують на своїй території американські військові бази, користуються гарантіями безпеки, які надають США. Ймовірно, Україна, яка має безпекову співпрацю зі США та розраховує на сприяння щодо посилення власної обороноздатності на тлі попередніх домовленостей в Анкарі, теж входить до списку таких країн.
• Подальша активізація обмежень щодо самого МКС:
  – анулювання віз та запровадження заборон на в’їзд для співробітників МКС;
  – посилення санкцій проти МКС та пов’язаних з ним організацій;
  – адвокація припинення фінансування суду державами-членами.

Нині анонсовані заходи не мають 100% підтримки всередині самих США. Наприклад, демократка Ільхан Омар, членкиня Палати представників (Міннесота), назвала заяву Марко Рубіо “безрозсудною та небезпечною”, оскільки вона “підриває верховенство права, послаблює глобальну систему притягнення до відповідальності та означає відмову Америки від проголошених цінностей”.

Водночас Закон про захист американських військовослужбовців (American Service-Members’ Protection Act) ухвалено 2002 року за переважної двопартійної підтримки. Саме він наділяє президента США повноваженнями вживати заходів для захисту американських військовослужбовців у разі їхнього затримання або ув’язнення МКС. Тож будь-які конкретні дії МКС щодо громадян США можуть посилити єдність усередині держави щодо “заходів у відповідь”.

Що може зробити МКС?

Наприклад, ініціювати розслідування за статтею 70 Римського статуту, яка криміналізує перешкоджання діяльності суду. Правила процедури й доказування поширюють юрисдикцію за згаданою статтею незалежно від громадянства обвинуваченого з огляду на те, що відповідне правопорушення зазіхає на цілісність і належне функціонування самого суду – “найвизначнішого досягнення людської цивілізації”, на думку Асамблеї держав-учасниць.

Водночас МКС не вдавався до застосування цієї статті, навіть коли мав відповідне подання з боку неурядових організацій щодо Джорджії Мелоні минулого року у зв’язку з невиконанням обов’язку про екстрадицію лівійського генерала Наджима Осема Альмасрі. Ба більше, суд досі не зробив офіційної заяви в контексті сигналів з боку США та відмовився надавати коментар із цього приводу незалежним медіа.

Які наслідки для України?

Щонайменше впродовж періоду чергової ескалації відносин між МКС та США нашій державі доведеться маневрувати з граційністю метелика між інтересами виживання та його цілями. Нам варто дійти зі США згоди щодо того, з чим ми не згодні.

Уявити мирний розвиток України без невідворотності відповідальності для російських злочинців складно, тож відхреститися від МКС ми не можемо. Водночас МКС – лише один, хоча й украй важливий елемент архітектури правосуддя. США, які відійшли від стратегії публічної критики злочинів агентів РФ, втім остаточно не відмовилися від підтримки спроможностей нашої держави документувати та розслідувати їхні дії. Водночас очевидно, що левову частку міжнародних злочинів переслідуватимуть саме національні органи.

Варто погодитися з Євгеном Крапивіним: позиція GOP стосовно будь-яких міжнародних судів, які мають юрисдикцію над американцями, послідовна і нищівна – такого бути не може.

Утім, для українців МКС – це надія покарати тих, хто організовував звірства проти нашого народу на найвищому рівні. Солдати РФ “не захищають свою державу”. Вони викрадають дітей, ґвалтують цивільних, катують військовополонених та інших затриманих. Було б жорстоко схиляти нас відмовитися від справедливості, задля якої б то не було мети.

Не варто звинувачувати США в пособництві безкарності: держава сприяла створенню міжнародних кримінальних трибуналів щодо колишньої Югославії та Руанди в 1990-х роках (за адміністрації Білла Клінтона), а також підтримала передання Радою Безпеки ООН ситуації в Дарфурі на розгляд Міжнародного кримінального суду у 2005 році (за адміністрації республіканця Джорджа В. Буша). США також підтримали передання Радою Безпеки ООН ситуації в Лівії до МКС у 2011 році та у 2012 році розширили дію своєї програми винагород за інформацію про воєнних злочинців, поширивши її на осіб, які переховуються від МКС (за адміністрації Барака Обами).

Вірю, що будь-які неоднозначні формулювання не загрожують постійній підтримці США зусиль України щодо довгострокового та справедливого миру, який неможливий без притягнення винних у міжнародних злочинах до відповідальності.