Про початок російської окупації, волонтерську діяльність подружжя, масштабний проукраїнський мітинг, затримання Сергія та подальше утримання в полоні виданню ZMINA розповіла його дружина Олена Цигіпа.
Дівчина виїхала з окупованого міста у травні, але повернулась у серпні через бабусю, яка залишалась в Маріуполі
Незаконне позбавлення волі беззбройних цивільних є одним з найпоширеніших воєнних злочинів, які скоює Росія в Україні.
У цьому матеріали ми розповідаємо зібрані журналістами ZMINA під час польової місії історії трьох людей – двох прикордонників та одного держслужбовця. Ці випадки об’єднує одне те, що всіх цих людей викрадали, піддавали тортурам та утримували у нелюдських умовах. Двом з наших героїв пощастило вийти на волю, а третій і досі знаходиться у російській в’язниці.
Дружина Олександра Бабича Ольга розповіла, як намагається отримати хоч якісь відомості про стан чоловіка та домогтись його звільнення з полону. В цьому процесі, крім очікуваних перешкод з боку країни-окупанта, Ольга бачить також і проблемні моменти з українського боку. На що нарікають рідні жертв насильницьких зникнень, чи виправдані ці скарги і як можна щось покращити в питаннях звільнення цивільних розбиралась ZMINA.
Нещодавно мер Києва Віталій Кличко розповів, що з початку повномасштабного вторгнення росіяни викрали 30 українських мерів та селищних голів, з них 7 вважаються зниклими безвісти. У цьому матеріалі нагадуємо історії цих сімох людей.
Окупанти забрали з собою 25-річного Микиту Бузінова. Рідні шукали його 9 місяців і лише в листопаді він нібито знайшовся у бєлгородському СІЗО. Мати Микити Олена Бузінова та його дівчина Катерина Огієвська розповіли виданню ZMINA про обставини викрадення хлопця, допити з погрозами, яких зазнала родина, та подальші пошуки зниклого.
Про те, чому через 9 місяців великої війни немає ні чіткого алгоритму зі звільнення цивільних, ні єдиного координаційного органу, який би цим займався, а також про те, чому цивільних не можна вважати полоненими і чому не можна обмінювати їх на колаборантів, ZMINA говорила з представником Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки й оборони Олександром Кононенком.
Ярослава Жука катували майже два місяці: жорстоко били, застосовували електрострум та палили шкіру паяльною лампою. Під тортурами його змусили підписати фейкові зізнання, які він потім озвучив на камеру. Пізніше Ярослава насильно вивезли до Криму, де й досі утримують у одному з сімферопольських СІЗО. ZMINA поговорила з дружиною Ярослава з Мариною про деталі викрадення чоловіка, про обшуки і погрози у її бік, а також про те, який шлях мають проходити рідні викрадених та полонених, щоб з'ясувати місце утримання та дізнатись про їхній стан.
На відміну від військовополонених, цивільних дуже складно визволяти з кремлівських в'язниць та катівень. Ба більше, родини таких полонених часто зіштовхуються з тим, що на усі запити, надіслані російській владі, для підтвердження місцезнаходження їхніх рідних в російських СІЗО відповідають однією фразою – їх тут немає.
Представники Amnesty International опитали 88 українців, більшість з яких є жителями Маріуполя, а також Харківської, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Вони розповідали про примусові умови утримання. Це означало, що вони практично не мали жодного вибору, окрім як поїхати до Росії чи інших окупованих Росією територій.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.