Зцілення творчістю: арт-терапевти на передовій

Дата: 28 Лютого 2015 Автор: Ірина Виртосу
A+ A- Підписатися

“Поранені не будуть вам розповідати, що ТАМ відбувалося. Вони не готові. Якось моя колега консультувала пораненого. Згадувала, як його аж трусило, однак він майже нічого не розповідав. Хоча контакт і довіра між нею та пораненим були. Я порадила дати йому глину – щоб він просто м’яв глину в руках. На наступну зустріч із ним вона принесла шматок. Вони близько години розмовляли. Говорили про будь-що, тільки ніяк не про те, що йому боліло. Але весь цей час він м’яв, кришив цю глину. Через годину хлопець став зовсім іншою людиною…”. Це нотатки розмови з Оленою Вознесенською, арт-терапевтом, президентом громадської організації “Арт-терапевтична асоціація”. Перед конференцією “Простір арт-терапії: мистецтво життя” Олена розповіла, що таке арт-терапія в дії.

Співрозмовницю “Радіо Свобода” непокоїло, як сьогодні арт-терапією “торгують”. “Добре, що практикуючі психологи і терапевти взяли на озброєння цю методику для лікування тих, хто переживає травму. Але, на жаль, не все те, що називають арт-терапією, є нею”, – розпочала експертка.

Наша розмова тривала близько години, Олена поспішала відпустити мене – до вечора у неї були заплановані дві зустрічі, а на наступний день вона від’їжджала до Лисичанська, а потім у Сєверодонецьк…

Через творчість про біль

Арт-терапія підходить усім: від зовсім маленьких до похилого віку людей, – каже психолог. – Її застосовують для вирішення різних проблем. На жаль, в Україні арт-терапія сприймається найчастіше як метод для дітей“.

Олена Вознесенська та її колеги із асоціації працюють з різними групами людей – переселенцями, військовими, потерпілими, дітьми. Та їх усіх об’єднує одне – кожен з них зазнав психічної травми.

Не всякий може висловити словами те, що болить. Але через творчість – малюнок, танець, ліплення, аплікація – людина може “розповісти” про біль, більше того – звільнитися від нього“, – пояснила Олена.

Арт-терапевт згадала, як наприкінці минулого року їздила до Львова для проведення семінару для психологів, які надавали допомогу дітям загиблих у зоні АТО. Однак у багатьох учасників – фахівців – сил для роботи бракувало.

Уявіть, о шостій вечора вони йдуть зі школи допомагати пораненим, і до пізнього вечора. Після цього вже нічого не хочеться… Накопичилися почуття. Вони є, і від них нікуди не дінешся, а висловити їх немає можливості. Я дала завдання малювати, причому без пензля чи олівця, а просто брати фарбу й “творити” руками. Фарби були червоні, чорні та коричневі. Звичайно, вимазалися всі від п’ят до вух… Але, по-перше, учасники увійшли в дитячий ресурсний стан, по-друге, висловили те, що накопичилося, те, що не хотіли показувати близьким, аби їх не засмучувати…” – згадує Олена.

Одна учасниця використала під час терапії кілька баночок фарби. Аркуш із її малюнком висихав довго…

Я не зупиняю людей у творчому процесі, іноді навіть докладаю папір, якщо потрібно. Вони можуть складати папір удвоє-троє, рвати його. Пам’ятаю, працювала з жінкою, у неї в АТО загинув близький друг. Вона відчувала глибокий стрес. Так ця жінка обмалювала чорним весь папір – плакала і малювала. І в підсумку із цього вологого чорного паперу, розірваного на дрібні шматочки, зліпила фігурку… І тільки тоді їй стало легше“, – розповідає Вознесенська.

Це не гра і не заняття для дітей

Олена переконана, що арт-терапія зцілює. Це не гра. Арт-терапія працює із серйозними речами, і використовувати її повинні саме професіонали.

Даний метод психотерапії давно використовувався для роботи з людьми з психічними порушеннями. Але вкрай рідко застосовувався для психологічної реабілітації “умовно здорових” людей, які опинилися в кризовій ситуації.

Максимум, де використовувалися методи арт-терапії в Україні, – так це в освітньому процесі. Дванадцять років тому арт-терапевти вирішили організувати Арт-терапевтичну асоціацію, щоб розвивати цей напрям на професійному рівні. Коли почалися “переворотні” події в країні, багато фахівців асоціації, починаючи із січня минулого року, приходили на Майдан в якості волонтерів-психологів. Надавали допомогу.

До слова, один наш фахівець досі працює зі студентами, яких побили 30 листопада 2013 року. Арт-терапія – це чи не єдиний метод, який працює з психічною травмою. Будь-яка психічна травма “записується” на рівні інстинктів. У той час мозок відключається, і людина діє не свідомо чи раціонально, вона поводиться інстинктивно. Травма “вростає” на рівні тіла і емоцій. Гнів, страх та інші негативні емоції “затискаються”, так і залишаються не висловленими. У той час як арт-терапія – це метод зцілення особистості за допомогою творчості. Це саме зцілення, а не лікування“, – розповідає Олена.

Спеціаліст каже, що арт-терапія працює там, де не працюють інші методи. З тим, про що часто не хочуть говорити, наприклад, про сексуальне насильство.

В арт-терапії часто не потрібні слова. Розповісти про те, що тебе хвилює і лякає можна за допомогою творчого процесу. Це може бути театр, малювання, казка-терапія, танець…

Фахівці використовують різні творчі можливості, намагаючись знайти для кожного клієнта те, що підходить саме йому. Хоча є особливості: так, для хореографа танець, може, не найкраща форма терапії, оскільки йому буде складно розкривати себе через звичну професійну діяльність.

Мені здається, що для українців арт-терапія особливо підходить. Який час не візьми, наш народ у важкі моменти життя проявляв себе творчо: співав, танцював, вишивав. На Майдані це також проявилося – скільки було плакатів, художніх акцій. Можна цілі дослідження проводити про те, як люди намагалися висловити свої почуття страху або гніву за допомогою творчості” – говорить психолог.

Що робить терапія? Вона допомагає звільнити те, що затиснуте. “Так, коли ти малюєш – у тебе все тіло включається. Включаються ті м’язи, за допомогою яких цю енергію можна випустити“, – пояснює Вознесенська.

На початку терапії повинен встановитися зв’язок: людина, яка потребує допомоги, має відчувати довіру до терапевта, аби поділитися своїми почуттями.

У звичайній терапії є клієнт і терапевт – і вони взаємодіють. В арт-терапії є третій елемент – це творчий елемент, те, що клієнт, зрештою сотворить. І творчий елемент насправді займає особливе місце.

Так, клієнт щось розповідає арт-терапевту через малюнок. У свою чергу, терапевт може висловлюватися про малюнок (а не клієнта) як такий, який “лякає”, “подобається” або “заспокоює”.

Жодних оцінок! Тоді зв’язок між арт-терапевтом і особою, яка потребує допомоги, не такий напружений. Особливо гостро це відчуваєш, коли працюєш з жертвами тортур, з пораненими…“, – роз’яснює Олена.

В арт-терапії умовно можна виділити три фактори, які діють: творча експресія (власне малювання, танець, ліплення), зворотний зв’язок (обговорення) і третій фактор, який включається вже під час тривалої психотерапії – це взаємини з психотерапевтом. І в цьому процесі саме творчість стає тим “ненав’язливим” посередником, який допомагає одужанню.

Ресурс жити

Арт-терапія дає ресурс. Коли людина малює, танцює – вона звертається до своєї творчої сутності, до свого несвідомого. Сам творчий процес дає ресурс: умовно кажучи, людина щось сотворила – і їй стало легше.

Крім цього, знаходиться спільна мова з іншими людьми, якщо терапія відбувається в групі.

Це додаткова універсальна взаємодія, яка не залежить від національності, віку, віросповідання. Недарма арт-терапевти в світі задіяні в дуже багатьох соціальних процесах. Не тільки в медицині або школі, як це відбувається в нас“, – каже Олена.

Чому саме арт-терапія і чому зараз, уточнюю в своєї співрозмовниці. “Тому що ані психоаналіз, ані інші психологічні методи не працюють. Після шоку, після психологічної травми арт-терапія – чи не єдиний метод, який сприяє одужанню“, – переконана Олена.

Одначе після таких сеансів і самим психологам потрібна підтримка. “У мене були клієнти, які зазнали тортур. Це окрема тема…“, – сказала Олена і кілька секунд тривожно мовчала.

Оговтавшись, продовжила: “Після роботи з такими людьми тобі просто необхідно поговорити вже зі “своїм” психологом, розповісти все йому… Для психолога робота з клієнтами теж має свої обмеження – це велике емоційне навантаження. Наскільки ми можемо бути корисними один одному в нинішніх умовах – напевно, це чи не найголовніше завдання конференції, яку ми готуємо“, – говорить Вознесенська.

Конференція, яка відбудеться 27 – 28 лютого, орієнтована на фахівців, які займаються арт-терапією. Однак тут плануються майстер-класи, які будуть також цікаві соціальним працівникам і педагогам. Там же відбудеться і презентації книжки “Арт-терапія: Подолання психічної травми” психологів Олени Вознесенської та Марини Сидоркіної.

Багато психологів хочуть працювати, але бояться, що вони чогось не знають. Тут вони б могли отримати корисні знання. У нинішній час нам потрібна підтримка. І мова не просто про те, щоб відволіктися і переключитися на щось інше (чи легко, коли втратив близьку людину або змушений будувати життя з нуля?) Мова про більш серйозні речі – про можливість знайти в собі ресурс жити далі, звільнитися від травми (та не від спогадів)“, – каже Олена.

Готуючи статтю до друку, я подумала: сьогодні, мабуть, нам всім необхідна творчість. Якщо війна – це руйнування, то наш порятунок – у творенні.

Радіо Свобода

Фото – з архіву Олени Вознесенської

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: